Фрицький Олег Федорович

(26.09.1929 – 02.08.2019)

       Олег Федорович Фрицький – видатний вчений-правознавець, спеціаліст в галузі конституційного права України, доктор юридичних наук, професор. З його ім’ям пов’язано багато подій, які змінили Україну. Розвиток конституційного права нашої держави, здається, був би неможливим без цієї людини, маючи величезну спадщину наукових праць, він ніколи не переставав бути трендом юридичної науки та водночас бути впливовим на різні процеси правовідносин в державі.

       Все своє життя Олег Федорович присвятив становленню конституційного права. Брав участь у розробленні законодавства, зокрема у підготовці проектів Законів УРСР про місцеві Ради народних депутатів, постанови Президії Верховної Ради УРСР «Про депутатські групи і посади в УРСР».

       Наукова школа Олега Фрицького – це потужна школа вихованців, які на сьогодні мають значний науковий доробок з конституційного права та займають високі посади в державі. Серед них є народні депутати України, судді Конституційного Суду України, члени Центральної виборчої комісії тощо.

     Олег Федорович народився в м. Києві. Батько, Фрицький Федір Самойлович, за національністю русин, у 1914 році разом з російською армією, яка відступала з Галичини, прибув до Києва і пройшов тяжкий шлях Першої світової війни, Лютневої і Жовтневої революцій та громадянської війни. Після закінчення війни батько проходив службу у 24-й дивізії, яка була розташована у Києві,  на посадах командира взводу, роти, батальйону.

     Мати, Фрицька Олена Фомівна, працювала в цій же дивізії. У період з 1938 по 1940 р. батько та мати були репресовані. Вихованням Олега Федоровича тоді займалася бабуся Санько Катерина Степанівна, мудра і мужня жінка, яка, незважаючи на небезпеку самій потрапити за грати, не віддала онука в дитячий садок «ворогів народу», а виховувала його сама.                      

       Саме бабуся Олега Федоровича відіграла роль у формуванні майбутнього характеру, передавши риси, які були властиві їй самій: життєрадісність, невичерпна енергія, долання труднощів. Маючи лише початкову освіту, вона була високоосвіченою людиною, знала твори філософів, істориків, поетів, завдяки чому завжди мала свою точку зору, відстоювала свою позицію.

        У 1941 році був евакуйований спершу до Ульяновська, а потім до Куйбишева, де навчався до серпня 1944 року. Наприкінці війни Олег Федорович вступив до Першої Московської артилерійської спеціальної школи, яку закінчив у 1947 році. У тому ж році був прийнятий до Київського артилерійського училища, яке закінчив 1950 р. У 1961 р. закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка. Працював помічником Прокурора УРСР.

       З 1964 р. — аспірант кафедри державного права юридичного факультету Київського державного університету. У 1968 р. Захистив кандидатську дисертацію, був призначений на посаду асистента цієї кафедри. До 1980 р. пройшов шлях від викладача до професора цієї кафедри. З 1975 по 1977 р. – докторант кафедри, у 1978 році захистив докторську дисертацію. Вчені звання присвоєні: доцента — у 1972 році, професора — у 1982 році.

      У 1980 році перейшов на посаду начальника кафедри державно-правових дисциплін (з 1988 р.— кафедра конституційного права) Київської вищої школи МВС СРСР (нині – Національна академія внутрішніх справ), на якій перебував до вересня 1999 р., коли вийшов на пенсію у званні полковника міліції.

    До 2001 р. перебував на посаді професора цієї кафедри, потім обіймав посаду професора кафедри теорії та історії держави і права Академії адвокатури України.

      З 2003 по 2010 р. працював професором кафедри конституційного та міжнародного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, у 2011-2016 рр. – професором кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія».

     З вересня 2016 року й до 2019 року на посаді професора кафедри конституційного, адміністративного права та соціально-гуманітарних дисциплін Інституту права та суспільних відносин університету «Україна».

       Під його науковим керівництвом підготовлено та захищено 14 докторських та кандидатських дисертацій. Працював у складі спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Національному університеті «Одеська юридична академія», входив до складу редакційних колегій фахових періодичних видань «Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ» та «Правоі суспільство». У 1993-1996 рр. – член експертної ради по захисту дисертацій з юридичних і політичних наук ВАК України.

        Почесний професор Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, у якому був засновником та керівником наукової школи з конституційного та муніципального права, підготував шість кандидатів юридичних наук з даної спеціальності.

       О.Ф. Фрицький брав активну участь у науковому забезпеченні законотворчої діяльності. З 1989 р. займався підготовкою проектів нової Конституції України та багатьох законодавчих актів, починаючи з Декларації про державний суверенітет України. У 1990 р. Постановою Президії Верховної Ради УРСР його було включено до складу групи наукових консультантів з підготовки нових законодавчих актів. У 1994-1998 рр. – науковий консультант Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності Рад і місцевого самоврядування. За дорученням органів законодавчої і виконавчої влади ним безпосередньо було підготовлено понад 20 науково-експертних висновків, пропозицій та зауважень до проектів законів та інших нормативно-правових актів конституційного характеру.

      Заслужений діяч науки і техніки України (1996). Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1989), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2000), відзнакою Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України» (2002), нагороджений Премією імені Ярослава Мудрого (2008), а також кількома відомчими нагородами та відзнаками.    

           За період наукової діяльності опубліковано понад 200 наукових та науково-методичних праць, зокрема 7 монографій,  5 підручників, 4 навчальних посібники. Серед них: «Наука управління і місцеві Ради» (1970), «Місцеві Ради народних депутатів і управління» (1977), підручник «Радянське будівництво» (1974), а також навчальний посібник з цього курсу, «Парламентаризм в Україні: історія і сьогодення» (1999), «Муніципальне право України» (2001, 2006 рp.); перший в Україні підручник «Конституційне право України (1999 р.), який перевидавався у 2000, 2001, 2002, 2003 та 2004 рр.; власний підручник «Конституційне право України (2002р.), який перевидавався у 2004 та 2006 рр.; окремі розділи академічних курсів «Конституційного права» та «Адміністративного права»; навчальний посібник «Конституційне право України».

        Окрім його науково-практичних здобутків в галузі конституціоналізму, найбільш важливим здобутком була його сім’я. Дружина – Катерина Федорівна лінгвіст, викладач іноземних мов. Старший син – Фрицький Юрій Олегович, доктор юридичних наук, професор, член Центральної виборчої комісії. Молодший син – Фрицький Ігор Олегович, доктор хімічних наук, професор кафедри неорганічної хімії КНУ ім. Тараса Шевченка.

       Олег Федорович був прекрасним сім’янином та батьком, який сформував світогляд своїх дітей і завдяки якому багато студентів, аспірантів та юристів послуговуються його працями з конституційного права.                                               

Матеріал підготував кандидат юридичних наук Андрій Ірклієнко.

Матеріали діяча

iншi дiячi
0 коментарiв
Для того, щоб залишати коментарi, необхiдно увiйти в профiль