У статті наголошується, що історичний контекст є однією з ознак української Конституції, що неодноразово згадується у конституційному тексті як важливий компонент та обов’язкова передумова подальшого демократичного поступу, консолідації українського суспільства. На прикладі України автором доводиться, що спроба забути історію або дистанціюватися від неї, небажання проводити історичні паралелі та аналогії, робити зважені й сміливі висновки з набутого попередниками історичного досвіду вилилися врешті у розгубленість та нерішучість, у спрощені та недалекоглядні рішення, у втрату часу, ресурсів, людей і навіть територій. Резюмується, що усвідомлення власної історії, прищеплення поваги до традицій та збереження усього розмаїття культурних здобутків, шанування самобутності малих і великих національно-етнічних спільнот здатне консолідувати суспільство з метою забезпечення його всебічного динамічного розвитку та подальшого демократичного поступу, формування сучасної політичної нації, спроможної подолати виклики і загрози, що постали перед Україною, та посісти гідне місце серед розвинутих держав.
| Автор | Віктор Колісник |
|---|---|
| Рiк видання | 2020 |
| Опублiкована в журналi | Конституція і конституційні зміни в Україні : збірник, присвячений пам’яті Віктора Мусіяки |
| Мова | українська |
| Кiлькiсть сторiнок | |
| Кiлькiсть скачувань | 4 |
- Допустимість меж суддівського розсуду та дисциплінарна відповідальність
- Етика поведінки судді та працівника апарату суду: національні та міжнародні стандарти
- Конституційна гарантія доступу до правосуддя та обов’язок суду перевірити повноваження представника (самопредставника)
- Вплив Закону України «Про адміністративну процедуру» на практику адміністративних судів
- Представництво прокуратурою інтересів держави в адміністративному суді