Конституційна скарга має практичну цінність для заявника лише в системно-функціональному зв`язку із іншими засобами юридичного захисту. Звісно, це не виключає загального ефекту конституційної скарги, але не за рахунок нівелювання її дієвості як засобу юридичного захисту конституційних прав саме особи-заявника

УХВАЛА

про передачу справи на розгляд об`єднаної палати

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа №818/1793/18 (В/851/5/19)

адміністративне провадження №К/9901/27229/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 (колегія у складі суддів Кононенко З.О., Бегунца А.О., Калиновського В.А.)

за заявою про перегляд справи № 818/1793/18 за виключними обставинами

за позовом ОСОБА_1

до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити дії.

 

СУТЬ

Цією ухвалою ініціюється питання про необхідність відступу від правового висновку Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду для забезпечення можливості перегляду судового рішення за виключними обставинами для особи, за конституційною скаргою якої закон було визнано неконституційним.

 

І. РУХ СПРАВИ

(а) позовне провадження

1.          11.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив:

-          визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

-          зобов`язати відповідача відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити з 01.10.2017 перерахунок пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку;

-          визнати дискримінаційними дії відповідача при вирішенні звернення ОСОБА_1 від 26.03.2018 щодо перерахунку пенсії.

2.          Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 позов задоволено частково:

-          визнано протиправними дії Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

-          зобов`язано Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити з 01.10.2017 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку;

-          в задоволенні вимог в частині визнання дій при вирішенні звернення дискримінаційними відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

3.          Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 по справі № 818/1793/18 скасовано. Прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4.          Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 23.11.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

 

(б) конституційне провадження

5.           ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами (далі - Закон №  796-XII).

Частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У конституційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до положень частини третьої статті 59 Закону №  796-XII правове регулювання щодо обчислення пенсії по інвалідності не поширюється на військовослужбовців із числа військовозобов`язаних, призваних на військові збори з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим вони отримують пенсію "у три рази нижчу ніж солдати строкової служби", що порушує його конституційні права, визначені частиною першою статті 9, частинами першою, другою статті 24 Конституції України.

6.          Рішенням Конституційного Суду України (Другий Сенат) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 за конституційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

 

(в) провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами

7.          06.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі №  818/1793/18 за виключними обставинами.

8.           ОСОБА_1 покликався на те, що словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, як умова визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за поданою ним (позивачем) конституційною скаргою визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019.

Оскільки положення ч. 3 ст. 59 Закону №  796-XII, визнані згодом неконституційними, були застосовані під час вирішенні цієї справи, мають місце виключні обставини, передбачені п. 1 ч.  5 ст. 361 КАС України.

9.          Такий перегляд відбувся. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 заяву ОСОБА_1 задоволено частково:

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі №  818/1793/18 скасовано.

Апеляційну скаргу Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задоволено частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №  818/1793/18 скасовано.

Позов ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити дії задоволено частково: зобов`язано Сумське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

10.          Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність відповідно до Рішення Конституційного Суду України. Тому позивач має право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з дня ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України (25.04.2019).

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11.          27.04.2019 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заяву про перегляд судового рішення.

12.          Узагальнено, доводи касаційної скарги позивача полягають у тому, що постанова суду апеляційної інстанції суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019, що призводить до неефективності (втрати сенсу) заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Суд застосував закон, який суперечить Конституції України і проігнорував клопотання позивача про застосування ч. 4 ст. 7 КАС України. Позивач наводить практику Конституційного Суду Республіки Литви, яку слід взяти до уваги.

13.          Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2019 було відкрито касаційне провадження.

14.          Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.

 

ІV. СУДОВА ПРАКТИКА

15.          Верховний Суд розглядав справи і робив висновки стосовно перегляду за виключними обставинами судових рішень, якими у задоволенні позову відмовлено, з підстав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України.

16.          Зокрема, у постанові від 19.02.2021 (справа № 808/1628/18, розглянута у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду) сформовано правовий висновок щодо практичного застосування положень п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України:

положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.

не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання".

17.          З наміром відступу від цього правового висновку Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду колегія суддів зверталася до Об`єднаної палати і у справі № 805/1312/16-а. Її особливістю було те, що заявником, як і у справі, що розглядається, була особа (ТОВ «Торговий дім «Еко-вугілля України»), за конституційною скаргою якої закон було визнано таким, що не відповідає Конституції України.

18.          За наслідками такого перегляду Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.12.2022 (справа №805/1312/16-а) дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №  808/1628/18.

Дотримуючись попередньої позиції, Суд виходив з того, що постанова Верховного Суду від 20.11.2018, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулося ТОВ «Торговий дім «Еко-вугілля України», є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не підлягає примусовому виконанню, тому - у значенні п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.

Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

19.          Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 справу № 805/1312/16-а (за заявою ТОВ «Торговий дім «Еко-вугілля України») було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з наміром відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 922/1391/18, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18 про те, що не може бути переглянуте за виключними обставинами судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, з підстав встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта, чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Проте, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 справу за позовом ТОВ «Торговий дім «Еко-Вугілля України» повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

20.          Верховний Суд у постанові від 17.12.2019 у справі №  808/2492/18, відмовляючи у задоволенні заяви, зазначив, що наявність Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом Закон був чинним та підлягав застосуванню.

У цій самій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що із тексту імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст.  361 КАС України вбачається, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом у процесі розв`язання справи, може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки якщо рішення суду ще не виконане  Колегія суддів дійшла висновку, що в ситуації, яка є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним у контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361  КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

21.          Правові позиції подібного змісту наведені у постановах Касаційного адміністративного суду, зокрема від 23.11.2021 у справі №808/578/17, від 02.03.2021 у справах № 803/376/17 та №  806/897/17 та інших, прийнятих з урахуванням висновків Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, наведених у постанові від 19 .02.2021 у справі №808/1628/18.

22.          Таким чином, підхід, сформований Об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з підстав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, у зв`язку із тим, що  рішення не підлягали виконанню. Ці висновки у рівній мірі стосуються усіх заявників, включно з авторами конституційної скарги.

23.          Водночас, у практиці Верховного Суду є приклади перегляду судового рішення за виключними обставинами внаслідок ухвалення рішення Конституційного Суду України за конституційною скаргою. Йдеться про постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.11.2019 у справі № 545/1151/16-ц, якою переглянуто судові рішення на підставі Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 04.09.2019 № 6-р(ІІ)/2019.

24.          Колегія суддів бере до уваги, що таке застосування п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України стало підставою для конституційних скарг щодо визнання цих положень процесуального закону неконституційними (ухвали про відкриття конституційного провадження №23-у(II)/2021 від 29.09.2021, №55 -2(І)/2022 від 02.06.2022, №53-2(II)/2023 від 06.04/2023, Ухвала Великої Палати Конституційного Суду України про об`єднання № 1-уп/2022 від 30.08.2022).

V. ДОКТРИНА

25.          Неможливість перегляду судових рішень за виключними обставинами навіть для особи, за  чиєю конституційною скаргою закон визнано неконституційним, викликало широку дискусію у наукових колах.

26.          Зокрема, проф. ОСОБА_4 називає це питання одною з найбільш важливих проблем конституційного судочинства і прирівнює її вирішення до забезпечення належної ефективності рішень Конституційного Суду України, ухвалених за наслідками розгляду конституційних скарг. У статті «Засіб захисту прав VS юридична визначеність» як дилема вітчизняної офіційної конституційної доктрини в контексті функціонування інституту індивідуальної скарги» (Український часопис конституційного права. - 2020. - № 4. - С. 47 - 60) він доводить необхідність надання при перегляді судових рішень пріоритетного значення правовій визначеності у справах, де відносини між сторонами носять горизонтальний характер, та захисту прав скаржника у відносинах вертикального формату, де однією зі сторін виступає держава.

Він погоджується, що норма про обмеження можливості для перегляду рішень за виключними обставинами, передбачена Цивільним процесуальним та Господарським процесуальним кодексами, які розраховані на вирішення спорів у «горизонтальних» правовідносинах, має правильну спрямованість на гарантування принципу юридичної визначеності. Останнє є важливою гарантією конституційного права на судовий захист. Однак, він іншої думки про аналогічну норму, закріплену в п. 1 ч.5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України. Тут, у ситуації вертикальних відносин «держава - громадянин», якраз конституційна скарга, навіть у такому «нереальному» (за термінологією Європейського суду з прав людини) варіанті, має виступити реальним механізмом захисту прав людини. І в ситуації, коли така скарга буде задоволена Конституційним Судом, він вважає, права скаржника мають бути поновлені, не зважаючи на те, виконано рішення чи ні.

27.          В іншій публікації ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (Ефективність індивідуальної конституційної скарги як засобу захисту прав особи в Україні. // Вісник Конституційного Суду України. -  2021. - № 5. - С. 9 - 20) звертають увагу, що наразі перегляд рішення в конкретній справі особи, яка зверталася до КСУ зі скаргою, майже ніколи не відбувається. Питання щодо ефективності конституційної скарги має суттєве значення для застосування пункту 1 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також для можливості апелювання до гарантій статті 6 Конвенції. В аспекті діяльності польського Конституційного Трибуналу, як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), «така (конституційна) скарга може бути визнана ефективним засобом правового захисту у значенні Конвенції лише тоді, коли: (і) індивідуальне рішення, яке, як припускається, порушувало Конвенцію, було ухвалене при безпосередньому застосуванні неконституційного положення національного законодавства; та (іі) процесуальні норми, застосовні до перегляду таких індивідуальних рішень, передбачали поновлення справи або скасування остаточного рішення після рішення Конституційного Суду про неконституційність» (пункти 200, 201 рішення ЄСПЛ у справі «Хеrо FІоr w Polsce sp. z о.о. v. Роlаnd» від 7 травня 2021 року, заява № 4907/18). Цю позицію пропонується екстраполювати і на оцінку ефективності конституційної скарги в Україні як засобу захисту.

Автори звертають увагу на системну і серйозну проблему перегляду судових рішень за наслідками визнання положень законів неконституційними. Це зводить нанівець зусилля самих суб`єктів звернення із конституційною скаргою - вони можуть задовольнитися хіба що внеском у розвиток правової системи на майбутнє. В особи майже немає жодного шансу повернутися до розгляду своєї справи в загальному суді.

На їх думку, обмеження щодо перегляду остаточних судових рішень за колом осіб мають існувати. Можливо, це має бути якраз певною індивідуальною винагородою особі, яка звернулася із конституційною скаргою.

VI. МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА

28.          На користь необхідності уточнення раніше сформованої Об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду позиції вказує також досвід країн Європи, де у питанні перегляду остаточних судових рішень на підставі рішення Конституційного Суду, яким констатується неконституційність застосованого судом закону, є допустимим диференційований підхід у контексті виду судочинства, де такий перегляд є допустимим, а також кола осіб, які можуть мати право на такий перегляд.

29.          Наприклад, у Республіці Польща, де рішення Конституційного Трибуналу не можуть мати зворотну дію в часі, допускається перегляд остаточних судових рішень в кримінальному і адміністративному судочинстві, але не в цивільному (URL: https://tinyurl.com/4wuz7ude).

30.          У Латвії, маючи дискреційні повноваження у визначенні темпорального характеру дії своїх рішень, Конституційний Суд надає зворотну дію в часі своїм рішенням у справах, що пов`язані із публічно-правовими відносинами - але ніколи у своїй практиці не надавав зворотну дію в часі своїм рішенням у справах, що пов`язані з неконституційністю законів у приватноправових відносинах. При цьому навіть у таких правовідносинах Конституційний Суд, тим не менше, надає зворотну дію своїм рішенням у цій категорії справ для того скаржника, за конституційною скаргою якого було ухвалено таке рішення Конституційного Суду (Jвnis Neimanis. Legal effects of a judgment of the Constitutional Court. URL: https://www.satv.tiesa.gov.lv/en/runas-un-raksti/legal-effects-of-a-judgment-of-the-constitutional-court/).

31.          У Литві і Австрії законодавством передбачається можливість перегляду остаточних судових рішень лише у справі тієї особи, за конституційною скаргою якої визнано неконституційним відповідний правовий акт. Тобто особи, у судових справах яких було застосовано визнаний неконституційним правовий акт, але які до Конституційного Суду не звертались, претендувати на такий перегляд права не мають.

32.          У висновку СDL-АD (2008)030 на проєкт Закону про Конституційний Суд Чорногорії (пункти 58, 67) Венеційська Комісія стверджує, що «... безпечніше встановити як загальне правило дію ех nunc, за винятком заявника, який повинен мати можливість скористатися ретроактивними наслідками дії індивідуальної скарги. З іншого боку, особи, які відбувають покарання на основі неконституційного акта, повинні мати можливість скористатися зворотною силою рішень Конституційного Суду».

VІІ. ПІДСТАВИ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ

33.          У справі, що розглядається, позивач просить переглянути за виключними обставинами судове рішення, яким йому у задоволенні позову відмовлено. Таке рішення відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України (в інтерпретації Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду) не може переглядатися за виключними обставинами.

34.          Застосовуючи ці висновки, постанову суду апеляційної інстанції слід було б скасувати, а провадження за виключними обставинами за заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 за виключними обставинами - закрити.

35.          Однак, беручи до уваги, що позивач є особою, за чиєю конституційною скаргою було ухвалено рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019, колегія суддів вважає за необхідне ініціювати відступ від сформованої правової позиції в частині її застосування до особи, за конституційною скаргою якої Конституційним Судом України було ухвалено рішення і визнано застосований у судовому рішенні закон неконституційним.

36.          Попри доводи, які досліджувалися Об`єднаною палатою раніше у справі № 805/1312/16-а (за заявою ТОВ «Торговий дім «Еко-вугілля України»), колегія суддів наводить додаткові.

 

(а) перегляд як спосіб забезпечення ефективності конституційної скарги

37.          Відповідно до ст. 151-1 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

38.          Особа, яка звертається із конституційною скаргою до Конституційного Суду України, має на меті домогтися відновлення її порушених конституційних прав, зокрема шляхом перегляду остаточного судового рішення в її справі.

39.          Зважаючи на відсутність у Конституційного Суду України повноважень ініціювати перегляд остаточного судового рішення у справі особи-заявника, саме лише вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою особи не може задовольнити її прагнення.

40.          Конституційна скарга має практичну цінність для заявника лише в системно-функціональному зв`язку із іншими засобами юридичного захисту. Звісно, це не виключає загального ефекту конституційної скарги, але не за рахунок нівелювання її дієвості як засобу юридичного захисту конституційних прав саме особи-заявника.

41.          Проте саме такий негативний ефект спостерігається внаслідок безумовного застосування до особи-заявника «успішної» конституційної скарги висновку Об`єднаної палати про неможливість перегляду судового рішення за виключними обставинами.

42.          Очевидно також, що для особи, яка, виконавши всі вимоги чинного законодавства, спромоглася отримати рішення Конституційного Суду України про визнання застосованого судом правового акта неконституційним, таке обмеження є особливо чутливим. Адже позитивне для неї рішення Конституційного Суду України не дає практичного результату у вигляді відновлення порушених прав судом.

43.           Інститут конституційної скарги не є життєздатним, якщо не знаходить продовження в механізмі перегляду судових рішень за виключними обставинами. Особа, яка виграла процес за конституційною скаргою, не отримає від самого лише визнання оскаржуваного положення закону неконституційним відновлення своїх прав, якщо не буде переглянуто в порядку загальної юрисдикції судове рішення, яке стало підставою звернення до Конституційного Суду України.

44.          Якщо ж застосувати висновок Об`єднаної палати, то особа, яка звертається до Конституційного Суду України з конституційною скаргою, має задовольнятися тим фактом, що закон буде визнаний неконституційним на майбутнє. Проте це не зможе вплинути на провадження в її справі. Такий підхід суперечить сутності та значенню конституційної скарги в механізмі захисту порушених прав, а також робить ілюзорним перегляд за виключними обставинами з підстави, передбаченої в п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України.

 

(б) єдність механізму перегляду на підставі рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини

45.          Відповідно до пп. 1, 3 ч. 5 ст. 361 КАС України окремими підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

46.          Конституційна скарга, як і заява до Європейського суду з прав людини, є елементами механізму захисту прав людини. Ці звернення можливі після вичерпання національних засобів правового захисту і мають на меті захист індивідуальних прав заявника.  

47.          Однак перегляд судових рішень за заявами осіб, що отримали позитивне для себе рішення ЄСПЛ або рішення Конституційного Суду України, не зважаючи на єдиний процесуальний механізм, на практиці призводить до різних результатів. Насамперед, через обмежувальне тлумачення п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України Об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду.

48.          Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що є підстави для відступу від позиції Верховного Суду, сформованої Об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у справах №808/1628/18, 922/1391/18, №805/1312/16-а, в частині, що стосується осіб, які звертаються до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами на підставі Рішення Конституційного Суду України, ухваленого за конституційною скаргою позивача.

49.          За правилом ч. 2 ст. 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

50.          Згідно зі ст. 347 Кодексу адміністративного судочинства питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1-4 статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частині 5 або 6 статті 346 цього Кодексу.

51.          Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись ст. 346, 347 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Справу №818/1793/18 передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Суддя                                                                                      В.М. Кравчук

Суддя                                                                                      А.А. Єзеров

Суддя                                                                                      Н.В. Коваленко