В США відсутній єдиний орган, який здійснював би дисциплінарні функції щодо суддів, і загалом практика дисциплінарної відповідальності суддів в США значною мірою обумовлена особливостями, які витікають із федеративного устрою країни, а також і через виборність суддів на нефедеральному рівні (судді обираються на виборах громадянами).
В кожному окремому штаті існують свої власні правила суддівської етики і комісії по розгляду справ, що стосуються їх порушення суддями. Законодавство штатів, як правило, містить дуже обмежений перелік санкцій, які можуть бути застосовані до судді, але варіативність застосовуваних на практиці санкцій значною мірою досягається за допомогою угод в дисциплінарному провадження – інституту, подібного до угод в кримінальному судочинстві. Завдяки цьому на практиці можуть застосовуватись такі санкції, як обов’язок судді подати самостійно заяву про відставку чи звільнення від посади, обов’язок утриматися від участі у виборах на посаду судді повторно тощо.
Законодавство США дозволяє розгляд дисциплінарних справ щодо суддів і після їх звільнення з посади. На практиці завдяки цьому, як правило, стає можливим застосування санкцій у вигляді заборони екс-судді брати участь у виборах на посаду судді повторно. Але провадження щодо колишніх суддів є також доцільним з огляду на те, що на нефедеральному рівні судді обираються на посади строково на виборах, а тому може мати місце багаторазове повторне обрання колишніх суддів на посади.
Прикметною особливістю дисциплінарного режиму в США є те, що дисциплінарні комісії можуть не лише розглядати справи щодо вчинених по факту спірних дій судді, але також надавати консультативні висновки (як правило, за запитом діючого судді) щодо не/допустимості певної поведінки з боку судді (інститут подібний до звернень українських суддів до Ради суддів України за врегулюванням конфлікту інтересів).
Ключові статистичні показники дисциплінарних проваджень щодо суддів в США в 2021 році:
1) загальна кількість проваджень – 116, з них 55% завершені на підставі угоди (див.вище);
2) звільнено суддів – 2 (+1 примусово відправлений у відставку);
3) 28 суддів погодились самостійно звільнитися з посади судді та/або більше ніколи не претендувати на цю посаду повторно;
4) 1 суддя буде відсторонений від посади на 6 років у разі повторного обрання на посаду судді протягом наступних 6 років;
5) щодо 1 колишнього судді ухвалено санкцію про відсторонення від посади прокурора за дії, які він вчинив ще на посаді судді.
Ключові показники 2022 року:
1) загальна кількість проваджень – 138, з них 46% завершені на підставі угоди (див.вище);
2) звільнено суддів – 6;
3) 27 суддів погодились самостійно звільнитися з посади судді та/або більше ніколи не претендувати на цю посаду повторно;
4) щодо 3 колишніх суддів ухвалено санкцію про заборону на обіймання посади судді повторно;
5) щодо 4 колишніх суддів ухвалено санкції як щодо прокурорів за дії, які вони вчинили ще на посадах суддів.
Далі проаналізовано декілька прикметних рішень дисциплінарних комісій, які стосуються наступних кейсів:
1) суддя попросив свого колегу-суддю ухвалити поблажливе рішення щодо свого листоноші;
2) суддя регулярно залучав персонал суду до виконання персональних побутових завдань;
3) суддя в ході ДТП за власною ініціативою представилась суддею аби отримати поблажливе ставлення з боку поліцейського;
4) суддя в неетичний манер переповів в мережі Facebook обставини однієї зі справ в своєму провадженні;
5) суддя нетактовно із сексуальним підтекстом спілкувався з працівницею суду;
6) суддя змусив учасника справи, який пропустив судове засідання, написати ручкою на руці дату наступного засідання;
7) Верховний Суд Вірджинії відповів чи має право суддя писати наукову статтю з критикою судової практики Верховного Суду;
8) суддя оприлюднила на сторінці Facebook пост із закликом здійснити благодійні пожертвування на користь іншої особи;
9) суддя регулярно використовував робочий комп’ютер для перегляду порно;
10) суддя прийняв визнання вини від обвинуваченого, який перебував у стані алкогольного сп’яніння;
11) Верховний Суд Колорадо надав роз’яснення щодо засад спілкування суддів у соціальних мережах.
Зверніть увагу, що деякі посилання можуть не відкриватися, бо доступ до окремих веб-сторінок в США можливий лише з використанням VPN (через блокування ІР-адрес європейських провайдерів).
Комісія по суддівській етиці Нью-Йорку притягнула до відповідальності у вигляді попередження суддю за спробу впливу на іншого суддю того ж суду. Відповідно до обставин справи міський суд мав розглядати справу про порушення правил паркування щодо жінки, яка працювала листоношою на маршруті місця проживання судді Б.Левітта. Перед розглядом справи вона звернулася до судді і попросила його «допомогти з цією справою». Після цього суддя Б.Левітт написав іншому судді, який мав розглядати цю справу, текстове повідомлення і повідомив, що в провадженні того перебуває справа його листоноші і повідомив про її прохання поговорити з ним. Зазначив, що «якщо ти врахуєш її роботу листоношою вирішуючи чи слід призначити штраф менший, ніж просить прокурор, то це було б прекрасно».
Комісія зазначила, що дисциплінарний відповідач діяв у спосіб, який суперечив його обов’язку підтримувати високі стандарти поведінки та «завжди діяти таким чином, що сприяє довірі суспільства до доброчесності та неупередженості судової влади». Відповідач порушив етичні стандарти, коли зв’язався зі своїм колегою, намагаючись використати свою посаду аби допомогти своєму листоноші. Етичні правила вимагають від суддів дотримання високих стандартів поведінки як під час здійснення обов’язків на посаді судді, так і поза нею і забороняють суддям використовувати посаду в інтересах інших осіб.
Вирішуючи питання про призначення санкції Комісія зазначає, що ніщо не вказує на те, що обвинувачений діяв для своєї особистої вигоди або отримав якусь вигоду від спроби впливу на свого колегу в справі про дотримання правил паркування його листоношою. Радше він, вочевидь, керувався щирим, хоча й недоречним, бажанням допомогти своєму листоноші. Обвинувачений негайно визнав вину за свої неправомірні дії. Він також висловив жаль, що поставив свого колегу суддю в складну ситуацію, і зазначив, що вибачився перед ним.
Комісія по суддівській етиці Нью-Йорку притягнула до відповідальності у вигляді попередження суддю за неодноразове залучення персоналу суду до виконання не пов’язаних із діяльністю суду персональних завдань. Комісія встановила, що в проміжку часу в декілька років суддя Верховного Суду 12-го судового округу близько п’ять разів просила свого секретаря забрати свою дитину зі школи, через що секретар повинна була залишати суд раніше і забирати дитину на своєму власному авто. Крім цього, в інший період суддя близько п’яти разів брала дитину на роботу до суду – і персонал суду змушений був наглядати за дитиною коли суддя-відповідач розглядала справи. Також Комісія встановила, що суддя неодноразово просила свого секретаря і інших працівників суду відвозити її до магазину, перукарні, а також виконувати інші завдання.
Комісія зазначає, що неодноразово використовуючи персонал суду для догляду за дітьми та виконання інших завдань в особистих інтересах, суддя-відповідач неправомірно використовувала ресурси суду та, таким чином, допускала поведінку, яка була явно несумісною з етичними правилами. Характер встановлених обставин достатньо демонструє, що ці позасудові послуги не були дрібними і виходили далеко за рамки професійної ввічливості чи випадкових актів особистої допомоги, які зазвичай можуть надаватися в надзвичайних ситуаціях підлеглими керівникам або навпаки. Швидше, вони відображають зловживання ресурсами суду, яке порушило зобов’язання відповідача «завжди діяти таким чином, щоб сприяти довірі суспільства до авторитету та неупередженості судової влади».
Комісія підкреслює: суспільство має право розраховувати, що судді будуть сумлінно використовувати кошти, сплачені платниками податків, лише за цільовим призначенням. Таке позасудове використання персоналу суду є неналежним незалежно від того, чи заперечує працівник суду проти виконання таких завдань, чи відчуває себе змушеним їх виконувати. Така поведінка є неналежно навіть якщо суддя вважає, що це не заважає роботі суду.
Дисциплінарний відповідач зазначила, що залучаючи персонал суду до таких особистих завдань вона «максимізувала свою персональну участь у розгляді справ». Комісія відхилила цей аргумент: персональні справи судді належать до його особистих обов'язків і не повинні виконуватися з використанням державних ресурсів.
Суддя-відповідач також зазначила, що не була знайома із негативним для неї прецедентом комісії в подібній справі. Комісія відхилила цей аргумент, оскільки суддя в будь-якому випадку повинен розуміти, що регулярне залучення персоналу суду до виконання його особистих прохань і завдань не входить до їх службових обов’язків.
Комісія по суддівській етиці Нью-Йорку притягнула до відповідальності у вигляді попередження суддю за неналежну поведінку в ході ДТП. За обставинами справи суддя Цивільного міського суду Нью-Йорку, керуючи автомобілем, зіткнулася з автомобілем поліції (без будь-якої шкоди майну і здоров’ю учасників ДТП). Після цього вона вийшла з автомобіля і в спілкуванні з поліцейськими самостійно повідомила, що є суддею, пред’явила посвідчення судді і зробила інші відсилки щодо свого статусу як судді. Вона також декілька разів запитувала «чи справді є необхідним складення протоколу» і просила аби її відпустили без цього – навіть після того, як поліцейський сказав, що складення протоколу є обов’язковим. В ході інциденту суддя не полишала місце ДТП та виконувала всі вимоги поліцейського.
В ході дисциплінарного провадження суддя розкаялась в тому, що самостійно повідомила про свій статус судді і зазначила, що зробила це аби розвіяти в поліцейських будь-які сумніви щодо того, що вона не збирається тікати з місця ДТП.
Комісія підкреслює, що в ході спірного інциденту суддя-відповідач неодноразово повідомляла поліцейським про свій статус судді, хоча ніхто з них в неї про це не запитував. Повідомлення про свій суддівський статус у цій ситуації, відтак, було абсолютно непотрібним і недоречним та створювало враження, що суддя-відповідач не хоче, щоб до неї ставилися як до звичайного водія, який потрапив у ДТП, а натомість очікує особливої поваги через її суддівський статус. Така поведінка суперечить загальновизнаним етичним стандартам, які забороняють суддям використовувати посаду судді у власних інтересах і вимагають від суддів діяти «завжди» таким чином, щоб сприяти довірі суспільства до авторитету судової системи та уникати навіть видимості непорядності.
Комісія підкреслює, що довіра суспільства до справедливого та належного відправлення правосуддя вимагає, щоб судді, які присягнули дотримуватись закону, не вимагали й не отримували особливого ставлення, коли закони застосовуються до них особисто. За цих обставин у спірній ситуації суспільство очікувало б, що суддя не лише виконає вимоги поліцейських, але й поважає їхнє рішення, не ставлячи під сумнів і не висловлюючи невдоволення їхнім рішенням.
Дисциплінарний відповідач зазначила, що в ході спірного інциденту взагалі не могла отримати ніякої особистої вигоди, оскільки була відсутня будь-яка шкода від ДТП. Комісія відхилила цей аргумент: навіть якщо припустити, що поведінка судді була обумовлена лише бажанням швидше покинути місце аварії, то цього вже само по собі було явно достатньо для висновку про використання суддівського статусу в особистих інтересах.
Відповідно до обставин цієї дисциплінарної справи суддя розглядав справу про виселення орендаря квартири. Після завершення розгляду справи суддя, замінивши імена учасників справи на «орендодавець» і «орендар», висміяв один з епізодів в судовому засіданні описавши діалог наступним чином:
Суддя: містер орендодавець, які ваші претензії до орендаря?
Орендодавець: той вживав наркотики в орендованому приміщенні і я хочу щоб його виселили негайно.
Суддя: у вас є свідки?
Орендодавець: так, мій працівник… <знайшов пакет героїну під раковиною>
Суддя: містер орендар, що ви можете відповісти?
Орендар: я не вживаю героїн і ніколи його не вживав. Бо я вживаю кокаїн, який зберігаю в сейфі в шафі.
Орендодавець: а як же тоді героїн потрапив у квартиру?
Орендар: мабуть його там забула одна з моїх проституток.
Суддя завершив переповідання діалогу словами «немає потреби окремо зазначати, що суд вирішив справу на користь орендодавця».
В коментарях до цього допису один із коментаторів, який також є суддею, запитав чи це справжня історія – на що суддя-відповідач відповів, що так.
Надаючи оцінку цьому епізоду Комісія зазначає, що суддя-відповідач не порушив правила суддівської етики щодо заборони коментування справ у своєму провадженні, оскільки розгляд відповідної справи вже було завершено. Комісія, однак, визнала порушення суддівської етики щодо обов’язку судді «завжди діяти таким чином, щоб сприяти довірі суспільства до авторитету та неупередженості судової влади». Комісія дійшла висновку, що пост судді-відповідача у Facebook та коментарі до нього висміюють рівень інтелекту орендаря. Це виглядає некоректно і підриває довіру суспільства до судової влади.
За обставинами справи між суддею і працівницею суду відбувся обмін повідомленнями, в ході якого суддя запитав чи хтось інший в момент листування був поруч з працівницею. Коли та відповіла, що ні, суддя написав «Добре. Бо іноді я маю непристойні думки про тебе!! Хочеш знати про що вони??»
Працівниця злякалася через таке спілкування з боку судді і показала текстові повідомлення декільком іншим працівникам суду, після чого розпочалось службове розслідування. В ході цього розслідування суддя-відповідач одразу оголосив, що знає, хто подав скаргу – зазначивши, що його поведінка була обумовлена носінням працівницею суду «таких вузьких брюків, що ви одразу можете дізнатися її релігію».
Комісія зазначає, що відповідно до правил суддівської етики суддя повинен поводитися гідно і ввічливо із учасниками судового процесу, свідками, юристами і іншими особами, з якими він контактує в ході здійснення суддівських повноважень». За оцінкою Комісії у цій справі суддя-відповідач очевидним чином проявив нездатність бути гідним і ввічливим у спілкуванні із працівницею суду. Дії судді становили собою умисну і постійну поведінку, яка явно суперечить належному виконанню його обов’язків і публічно дискредитувала судову систему. Комісія дійшла висновку, що належним стягненням буде проходження суддею 5-годинного курсу навчання в сфері сексуального харасменту протягом 60 днів.
За обставинами справи відповідач пропустив одне із судових засідань, що пояснив відвідуванням лікарні. У відповідь на це суддя сказав щоб той «прямо зараз зробив тату із датою наступного засідання». Після цього суддя наполіг аби відповідач підійшов до судді та вручив йому ручку. Хоча захисник відповідача заперечував, той виконав вимогу судді і написав ручкою на руці дату наступного судового засідання.
Комісія зазначає, що правила суддівської етики вимагають від суддів підтримувати авторитет судової влади, діючи завжди таким чином, який сприяє довірі суспільства до незалежності, чесності та неупередженості судової системи. Правила вимагають від суддів підтримувати належний рівень пристойності у залі судових засідань і бути терплячими, гідними та ввічливими до всіх осіб, з якими вони мають справу при здійсненні повноважень.
За оцінкою Комісії вимога написати або «татуювати» дату наступного засідання на руці була очевидно принизливою. Дії судді-відповідача в цьому випадку суперечили етичному зобов’язанню судді поводитися з людьми в суді з гідністю, ввічливістю та терпінням.
Комісія зазначає, що дисциплінарна санкція має відповідати рівню провини судді-відповідача та бути достатньою для відновлення та збереження гідності та честі посади судді. Санкція також має бути спрямована на захист суспільства гарантуючи, що суддя-відповідач та інші судді у майбутньому утримаються від подібних актів неправомірної поведінки. Комісія визнала за доречне призначити санкцію у вигляді попередження.
У цій справі Консультативному комітету з питань суддівської етики Верховного Суду належало надати відповідь на питання про те, чи має право суддя, публікуючи статтю у науковому виданні, аналізувати положення кримінального закону і в ході аналізу критикувати практику Верховного Суду, висловлювати позицію щодо альтернативної інтерпретації положень закону.
На думку Суду, така наукова стаття судді не лише стверджуватиме, що Верховний Суд «неправильно» витлумачив статут; надаючи альтернативне тлумачення у статті, ймовірним висновком буде те, що суддя вважає таке його альтернативне тлумачення правильним. Такий публічний коментар в очах стороннього спостерігача може розглядатися як висловлення суддею позиції в тім, яке рішення він ухвалив би якби йому треба було вирішувати подібну справу.
Принаймні це створювало б враження надання вказівок сторонам у справі, що стосується відповідного закону, щодо того, як представити свою позицію у справі в цього конкретного судді. З точки зору пропонований зміст наукової статті видається таким типом попереднього судження з боку судді, який створив би в очах стороннього спостерігача уявлення про те, що суддя упереджений. Це заборонено правилами етики.
У описаній ситуації учасникам судового процесу фактично буде повідомлено про те, як суддя схильний вирішувати справу, і їм доведеться відповідним чином адаптувати свої аргументи. Ймовірно, що учасник судового процесу, не на користь якого суддя висловив таке тлумачення закону у науковій статті, вимагатиме відводу судді, оскільки неупередженість судді може бути обґрунтовано поставлена під сумнів. Залежно від кількості справ, пов’язаних із цим законом, постійні відводи потенційно можуть вплинути на робоче навантаження в цьому судовому окрузі.
Суд погоджується з тим, що судді мають унікальну можливість пропонувати цінні інсайти про закон, правову систему та відправлення правосуддя, і їх слід заохочувати ділитися своїми ідеями шляхом виступів, написання статей, лекцій, викладання та іншої позасудової діяльності. Але ця діяльність повинна здійснюватися в рамках вимог суддівської етики.
Проблема запропонованої наукової статті полягає в критичному характері змісту. Відповідно до представлених фактів Суд вважає, що суддя не може бути автором статті, як запропоновано, оскільки критика щодо того, що Верховний Суд неправильно витлумачив кримінальний закон, у поєднанні із запропонованим альтернативним тлумаченням, ризикує створити сприйняття у стороннього спостерігача в тім, що суддя упереджений. У такій ситуації буде недостатньо застережень з боку судді в тім, що висловлена в статті думка не стосується конкретної судової справи чи справ, які надійдуть у провадженні судді у майбутньому.
За обставинами справи перший епізод був пов'язаний із репостом суддею на своїй особистій сторінці посту із сторінки «GoFundMe», де містився заклик допомогти із оплатою медичних витрат іншої особи. Другий епізод пов'язаний із постом, у якому суддя позитивно відгукнулася про місцевого продавця весільних і ювелірних товарів.
Комісія зазначає, що правила суддівської етики забороняють суддям використовувати посаду для особистого збагачення чи на користь інших осіб. Правила дозволяють судовим службовцям брати участь у благодійних організаціях, але судді можуть просити робити внески для таких організацій лише від членів сім’ї судді або від суддів, щодо яких суддя не здійснює апеляційної влади.. Комісія відзначає, що метою такої заборони збору коштів є уникнення неправомірного використання суддівської посади. Ця заборона вирішує кілька проблем: по-перше, судді можуть залякувати потенційних донорів, щоб вони зробили внески; по-друге, судді можуть «торгувати» авторитетом своєї посади для збору коштів від імені організації, навіть якщо це не досягає рівня залякування; по-третє, донори можуть очікувати майбутніх «послуг» з боку судді у відповідь на свою щедрість.
Комісія відзначає, що немає проблем в кваліфікації як порушення суддівської етики першого посту (щодо «GoFundMe») – і навіть сама дисциплінарний відповідач цього не заперечує.
Комісія, однак, дійшла висновку, що другий пост не був порушенням етики. Наприклад, малоймовірно, що розумна людина зробить висновок, що суддя використовує авторитет за своєю суддівською посадою в інтересах місцевого бізнесу у випадку, якщо він в реальному житті прокоментує друзям або колегам по роботі, що він чудово поїв на минулих вихідних у конкретному ресторані – навіть якщо слухачі знали б, що він суддя. Той самий коментар, опублікований у соціальних мережах, може мати посилання на відповідний бізнес, і його можуть побачити сотні чи тисячі людей, особливо люди, які є «друзями» на цій платформі.
Комісія враховує, що перший пост стосувався благодійного зборку коштів і його поширення не мало ніяких реальних негативних наслідків, тому застосувала до судді стягнення у вигляді попередження (найменш сувора санкція).
За обставинами справи в суді, де працює суддя, застосовується програмне забезпечення, яке блокує доступ до певних сайтів. Встановлено, що правилами суду заборонено використання комп’ютерів для перегляду порно-сайтів, проте суддя-відповідач неодноразово переглядав їх, а у випадку коли доступ до них блокувався – вживав заходи аби обходити це блокування (попри те, що голова суду йому прямо озвучував, що комп’ютер заборонено використовувати таким чином).
Комісія зазначає, що хоча спірні інциденти ніяк не впливали на роботу його колег, порушення правил використання комп’ютера у такий спосіб завдало шкоду авторитету суддівської посади, яку обіймає відповідач. Комісія враховує також, що в умовах навантаження на суд поведінка відповідача була «невиправданою тратою часу, який він міг витратити на виконання суддівських обов’язків».
Комісія застосувала санкцію у вигляді відсторонення від посади на 60 днів і врахувала, що відповідач зобов’язався більше не претендувати на обіймання посади судді після закінчення строку його суддівських повноважень.
Відповідно до обставин цієї справи суддя розглядав справу про порушення умов пробації. Під час розгляду справи в суді з’явилася жінка, яка представилася тіткою обвинуваченого, і зазначила, що той перебуває в автомобілі біля суду непритомний, оскільки перед цим вживав алкоголь. Суддя відклав розгляд справи на 15 хвилин, після яких обвинуваченого завезли в приміщення суду на інвалідній калясці. Прокурор і юрист обвинуваченого зазначили, що той визнає свою вину у порушенні умов пробації, після чого суддя визнав того винним, ухвалив рішення про взяття обвинуваченого під варту.
Комісія зазначає, що в цій ситуації суддя не міг не розуміти, що обвинувачений перебуває в стані такого алкогольного сп’яніння, що він не розумів, що відбувається і визнання ним вини не могло бути усвідомленим. Суддя повинен був вжити заходи по підтвердженню стану некомпетентності обвинуваченим навіть якби результати розгляду справи від цього не змінились би.
Комісія визнала порушення з боку судді права обвинуваченого бути почутим і застосувала санкцію у вигляді догани.
В цьому висновку Комітет Верховного Суду повинен був відповісти на наступні питання:
1) Чи може суддя бути учасником соціальної мережі «LinkedIn»?
Відповідь – так. Суддя може зазначати в соціальній мережі про свій статус судді, а може й не зазначати, але безвідносно до цього суддя має виходити з того, що його суддівський статус буде відомий і його дії будуть оцінюватись з точки зору правил суддівської етики навіть якщо він не позначає в соціальній мережі себе як суддю.
2) Чи може суддя робити пости, репости, коментувати і «реагувати» на інформацію в соціальній мережі?
Відповідь – можливо. Суддя може робити вказані дії, але повинен брати до уваги і бути обережним при коментуванні державних юридичних рішень чи статей, що їх стосуються. Загальні стандарти такі, що, по-перше, суддя має завжди оцінювати допис, який він бажає розмістити, на предмет доречності. По-друге, суддя має стежити за реакціями на допис. Відповідно до цього двоетапного підходу, навіть якщо пост судді не виглядає неприйнятним, публічний коментар чи реакція на пост можуть зробити його невідповідним.
3) Чи може суддя мати «друзів» в соціальній мережі?
Відповідь – так, але основна складність стосується додавання до «друзів» юристів, справи яких розглядаються чи можуть розглядатися у провадженні судді. Важливим критерієм у цьому відношенні є ступінь «особистості» сторінки судді у соціальній мережі: чим менше у нього друзів і чим менш публічною є сторінка, тим більш сумнівне враження на стороннього спостерігача може справляти додавання суддею до «друзів» юриста, чия справа перебуває у його провадженні. З іншої сторони, чим більш «публічною» є сторінка – тим менші ризики у цьому відношенні (додавайте більше друзів :) – прим. від автора).
Верховний Суд звертає увагу, що в деяких випадках у судді може виникати обов’язок виключити особу зі своїх «друзів» або відхилити її запит на додавання до них.
4) Чи може суддя висловлювати підтримку певним «зв’язкам» (як от чийсь бізнес)?
Відповідь – ні, оскільки це буде розцінюватися як використання посади судді в інтересах іншої особи.
5) Чи може суддя «приєднатися» в соціальній мережі до місцевої, загальнодержавної асоціації адвокатів?
Відповідь – так.
Більш повно роз’яснення на 13 сторінках можна переглянути за посиланням.
- Ключовим для правильного вирішення цієї справи і з`ясування питання про застосування норми закону є визначення, чи виконане Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, і застосування редакції Закону, що відповідає цьому Рішенню
- Об’єднана палата КАС вирішить питання про право на відшкодування шкоди завданої актом, який визнано неконституційним, за період дії відповідного Закону до визнання його неконституційним
- Застосування норм Конституції як норм прямої дії, а не постанови уряду не порушує прав та інтересів КМУ і не надає йому права на апеляційне оскарження
- Стандарти вручення документів у практиці європейських судів
- “Застарівший закон” є нечинним і не може бути перевірений на предмет конституційності (Конституційний Суд Молдови)