Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022 обумовлено необхідністю надання відповідних гарантій, а також посиленого соціального захисту саме військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф проти України, а тому не може слугувати безумовною підставою для визнання протиправним та скасування пункту 4 Порядку №850.

 
 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/15350/21

провадження № К/990/11959/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М.)

у справі №640/15350/21

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправним та скасування рішення.

I. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати пункт 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850).

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року позов задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправним та нечинним пункт 4 Порядку №850 в частині словосполучення "протягом двох років";

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погодившись із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 жовтня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (Порядок № 850).

7. Пунктом 4 Порядку №850 установлено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

8. 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності, причиною якої зазначено захворювання, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв`язку з цим, позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

9. Листом від 22 січня 2021 року №2379/15-2021 Департамент фінансово-облікової політики МВС України повернув висновок про виплату грошової допомоги до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області з підстав невідповідності його вимогам пункту 4 Порядку, оскільки призначення позивачу у 2020 року другої групи інвалідності та 70 % втрати працездатності відбулося більш ніж через два роки після первинного огляду та призначення позивачу третьої групи інвалідності, що мало місце у 2014 році.

10. Вважаючи норми пункту 4 Порядку №850 такими, що суперечать нормам Закону України "Про міліцію" та прийняті з порушенням компетенції Кабінету Міністрів України, позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що пункт 4 Порядку №850 в частині визначення строку встановлення інвалідності для призначення і виплати одноразової грошової допомоги суперечить положенням Закону України "Про міліцію".

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що положеннями статті   23   Закону України "Про міліцію" не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи наведене, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для висновку про те, що Порядок № 850 суперечить Закону України "Про міліцію".

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

13. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що апеляційний суд неправильно розтлумачив норми статті 23 Закону України "Про міліцію". ОСОБА_1 вважає, що зазначена норма права не надає права Кабінету Міністрів України змінювати визначений законом строк встановлення інвалідності.

Окремо зазначає, що норми Порядку №850 порушують принцип "якості закону", оскільки дозволяють множинне тлумачення їх змісту, а також суперечать позиціям Конституційного Суду України.

14. Також позивач звертає увагу, що апеляційний суд під час розгляду справи застосував правову позицію Верховного Суду (постанова від 22 жовтня 2020 року у справі №711/1837/18), яка є нерелевантною до обставин цієї справи.

15. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вважає законним і обґрунтованим рішення апеляційного суду, стверджує, що встановлення Порядком №850 додаткової умови для виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку з підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК у вигляді дворічного строку не суперечить чинному законодавству.

16. Також відповідач вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє порушене право у цій справі, зважаючи на те, що з 2014 по 2020 рік позивач не проходив службу в органах внутрішніх справ і встановлення ІІ групи інвалідності відбулося не під час проходження відповідної служби.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

18. Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від   20   грудня   1990   року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) передбачалось, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

19. 07 листопада 2015 року набув чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Водночас, згідно з абзацом 3 пункту 15 Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

20. На реалізацію вимог статті 23 Закону №565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21 жовтня 2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (Порядок №850). Цей порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

21. Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

22. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що пункт 4 Порядку №850 суперечить нормам статті 23 Закону № 565-XII, оскільки встановлює обмежувальний строк на отримання одноразової грошової допомоги.

23. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що Порядком №850 введено в дію часове обмеження на виплату одноразової грошової допомоги, а стаття 23 Закону №565-XII таких обмежень не містить.

На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що пункт 4 Порядку №850 суперечить статті 23 Закону України "Про міліцію", а тому підлягає визнанню незаконним.

24. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими і такими, що правильно скасовані судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

25. За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

26. Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

27. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

28. Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

29. Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.

30. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

31. Положеннями статті 23 Закону № 565-XII не передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

32. Тобто, норми Порядку №850 доповнюють норми статті 23 Закону № 565-XII додатковою гарантією для працівників органів внутрішніх справ, проте при цьому встановлюють певні обмеження, за дотримання яких зазначена додаткова гарантія досягається.

Законом №565-XII визначені строки отримання одноразової грошової допомоги вперше, а спірний пункт Порядку №850 регулює відносини щодо доплати до вже отриманої одноразової грошової допомоги, тобто регулює суттєво інші правовідносини.

33. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд розглядав справу щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку №850. Зокрема, у постанові від 22 жовтня 2020 року у   справі   №711/1837/18  Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків:

(1) із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.

34. Доводи касаційної скарги про нерелевантність посилання суду апеляційної інстанції у цій справі на вказану постанову Верховного Суду не знайшли свого підтвердження.

35. Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), колегія суддів зазначає таке.

36. Зазначене рішення Конституційного Суду України стосується норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тоді як спірні правовідносини виникли щодо правомірності пункту 4 Порядку 850, який доповнює норми статті 23 Закону №565-ХІІ додатковою гарантією для працівників органів внутрішніх справ.

37. Законом №565-ХІІ визначені строки отримання одноразової грошової допомоги вперше, а спірний пункт Порядку 850 регулює відносини щодо доплати до вже отриманої одноразової грошової допомоги, тобто регулює інші правовідносини і надає право на отримання доплати до вже отриманої допомоги протягом певного часу.

38. Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22, аналізуючи положення Рішення № 1-р(ІІ)/2022, вказав, що Конституційний Суд України обґрунтовував необхідність прийняття вказаного рішення перебуванням України в умовах воєнного стану з   24   лютого 2022 року та наголосив на необхідності надання відповідних гарантій, а також посиленого соціального захисту саме військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф проти України.

39. Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що в умовах збройної агресії повномасштабного характеру законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України. Виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.

40. Як установлено судовими інстанціями, позивач мав спеціальне звання «полковник міліції», проходив службу в органах внутрішніх справ, звідки і був звільнений, у 2014 році отримав третю групу інвалідності, а у 2020 році йому встановлено другу групу інвалідності, на нього розповсюджуються положення Закону №565-ХІІ та Порядку 850.

Крім того, позивач з 2014 не проходив службу в органах внутрішніх справ і встановлення ІІ групи інвалідності відбулося не під час проходження відповідної служби. І оспорюване положення Порядку, і  Рішення  №  1-р(ІІ)/2022 ухвалені після того, як позивач перестав бути учасником відповідних правовідносин.

41. В той же час, як зазначалось раніше, Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022 стосується питання відповідності пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», обумовлено необхідністю прийняття вказаного рішення перебуванням України в умовах воєнного стану з 24.02.2022, необхідністю надання відповідних гарантій, а також посиленого соціального захисту саме військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у відсічі збройної агресії рф проти України, а тому, враховуючи встановлені обставини у цій справі та позовні вимоги позивача, не може слугувати безумовною підставою для визнання протиправним та скасування пункту 4 Порядку №850.

42. Щодо твердження позивача про те, що норми пункту 4 Порядку №850 не відповідають принципу "якості закону", то колегія суддів таке твердження відхиляє, оскільки норми пункту 4 Порядку №850 є чіткими і зрозумілими, не дозволяють множинного тлумачення, не дублюють норми іншим нормативно-правових актів.

43. Окремо колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є саме відповідність норм пункту 4 Порядку №850 нормам Закону №565-XII. Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги та/або відповідне рішення органу, уповноваженого законом приймати рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не оскаржується, а тому відсутні підстави для застосування до зазначених правовідносин норм, зокрема, частини 4 статті 7 КАС України.

44. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

45. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №640/15350/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                      А.А. Єзеров

Суддя                                                                                         В.М. Кравчук

Суддя                                                                                         О.П. Стародуб