Чи наявна в Україні конституційна криза…?
"Але слід пам'ятати, що в ситуації цугцвангу кожен наступний хід тільки погіршує становище гравця. Єдина можливість не програти – почати нову партію." (Геннадій Друзенко. Gazeta.UA)
По-перше, щодо висновку автора про "конституційну кризу" в Україні та як "не програти партію в ситуації "цунг-цвангу". Мені видається, що автор робить нелогічний висновок, аналізуючи "шахову політичну партію", оскільки, якщо в одного або в обох гравців в шахи склалась ситуація "цунг-цвангу", то це означає лише ТРИ варіанти її розв'язання: а) визнання свого програшу і пропозицію опоненту/супернику зіграти партію (матч)-реванш; б) запропонувати опоненту/супернику погодитись на "нічию (щоби "зберегти обличчя")" і дійсно розпочати нову партію; в) зробити будь-який хід в надії, що опонент/суперник в подальшій грі помилиться і ситуацію вдасться вирівняти і, можливо, зробити реальну нічию, або ж, навіть, перемогти….?! Тому "цунг-цванг" - це, практично, завжди програш - формальний (визнаний і зафіксований) або - не формальний (не визнаний і не зафіксований, або очікування суттєвої помилки опонента за умови «взаємного або удаваного цунг-цвангу»… Не завершивши розпочату шахову партію, розпочинати нову з одними й тими ж самим гравцями і на тій самій політичній шахівниці, граючими фігурами на якій є народ – це, щонайменше, безперспективно і безвідповідально для перспективи вдало завершити цю «нову партію»…
По-друге, на моє переконання, в Україні за всі 24,5 роки функціонування Конституції ніколи не було «Конституційної кризи», оскільки прийнята у 1996 році Конституція просто тупо порушувалась і не виконувалась всіма політичними гравцями! Всі ці порушення, які названі автором статті і не названі – це суто політичні кризи в діяльності всіх трьох гілок державної влади на чолі з усіма президентами. Всю свою політичну, правову та управлінську недолугість, недбалість і блюзнірство ці політичні гравці кожного разу пояснювали собі і народу невдалими конституційними формулюваннями і кожного разу намагались переписувати Конституцію під себе і свої забаганки. Поки що жодна чинна влада не спромоглась знайти в собі сили і волю визнати власні трагічні помилки і лише спромоглась все «списувати» лише на помилки своїх «папєрєдників»…!
По-третє, на жаль, мушу констатувати, що сьогодні в Україні не має тих політичних сил і того єднання політичної нації, яка знаходиться лише на шляху свого формування, та об’єднаного експертного середовища, які були би здатні сформувати новий політико-правовий Договір (новий текст Конституції) і ухвалити його в такий спосіб, який би не дозволяв його порушувати чи змінювати на догоду новим політичним силам, які будуть змінювати одна одну на чергових/позачергових виборах. Крім того, я не бачу тих необхідних новацій, які треба закладати в нову Конституцію і які би суттєво покращували її зміст у порівнянні з існуючим текстом. Конституція не здатна убезпечити країну і суспільство від політичних криз, якщо ті, хто прагне влади не поважають саму Конституцію і прагнуть таких криз задля задоволення власних амбіцій і забаганок.
По-четверте, заклики щодо термінового написання нової Конституції в часи, коли країна знаходиться в стані неоголошеної війни, а строки її завершення і реанімації вражених хворобою і неміччю значних частин держави абсолютно примарні – це безвідповідальне самогубство політиків і тих, хто себе такими вважає. Про початок КОЛАПСУ правової системи і державного управління я попереджав у своєму відкритому листі до керівництва України в ніч з 2 на 3 червня 2016 року (після ухвалення змін до Конституції в частині правосуддя)… Не почули, на жаль і тепер «маємо те, що маємо»…!
По-п’яте. На завершення дозволю собі процитувати думки Віктора Лаврентійовича Мусіяки, з яким ми, свого часу, багато років поспіль досконало дискутували всі минулі політичні кризи і який рік тому пішов у ЗаСвіти, залишившись сам на сам зі своїми думками і болем за долю України. От декілька рядків з його інтерв’ю, яке він дав 28 червня 2019 року, у День свого народження, менше, ніж за місяць, як Господь призвав його до себе (22 липня 2019 року)
http://www.nrcu.gov.ua/news.html?newsID=88569&fbclid=IwAR0VHNSW82xxrWpMlIlGoG-7pPbKsPra0hLbZ7vo0xgVMMnXbNGfUNxK62g
«Мені боляче про це говорити, але минуло 23 роки, а ми жодного дня не бачили того конституційного ладу, який закріплений у Конституції.
Все це відбувається незалежно від того, який текст Конституції чи її зміст. Кожна влада просто намагається підлаштувати її під себе.
Але, якщо брати Конституцію як основний акт, вона абсолютно забезпечує нормальне функціонування держави.
В першій статті проголошено, що Україна — демократична, правова, незалежна, суверенна держава. А зараз ми бачимо класику: приходить новий президент, намагається за можливості провести дострокові парламентські вибори, в 2014 році, пам’ятаєте, було ж те саме. Парламент набивається відданими людьми, які формують уряд, всі інститути влади, судову гілку.
Кожна нова влада ігнорує Конституцію та підлаштовує її під себе, щоби показуватися світові цивілізованою. Адже світ дивиться, як виконується Основний закон.»
- В. Сущенко “Чи існують реальні механізми та інструменти безумовного гарантування державою прав і свобод людини і громадянина?” (тези для дискуcії)
- Конституційна юриспруденція – що це таке?
- Y. Kyrychenko, S. Choudhry. Ukraine’s Parliament in Wartime
- Чи існують контраргументи до позиції КС про неможливість касаційного оскарження рішень за КУпАП?
- Представлено оригінал Конституції Пилипа Орлика 1710 року