В останньому випуску «Право України» мої шановні колеги і друзі Юрій Барабаш і Олена Бориславська видали статтю «Конституційна юриспруденція (офіційна конституційна доктрина) в Україні: проблеми становлення» і запросили з цього приводу колег до дискусії - https://www.academia.edu/106305671/CONSTITUTIONAL_JURISPRUDENCE_OFFICIAL_CONSTITUTIONAL_DOCTRINE_IN_UKRAINE_PROBLEMS_OF_ESTABLISHMENT.
З огляду на тему мого докторського дослідження питання змісту поняття «конституційна юриспруденція» для мене особисто є дуже актуальним, і я вже мав з цього приводу побіжну розмову з Оленою Бориславською на Літній школі. Крім того, впевнений, що і для всіх конституціоналістів визначитися із змістом цього поняття буде більш ніж корисно.
Примітно, що визначення юриспруденції, тим більше – конституційної, немає у словниках і енциклопедіях (принаймні, у тих, які потрапляли мені до рук). Тож, впевнений, є сенс спробувати визначитися з цим поняттям. Тим більше – на етапі активної підготовки тому «Конституційне право» Великої української юридичної енциклопедії.
Безпосередній і прямий зв'язок конституційної юриспруденції із концепцією живої конституції, на який посилаються автори статті, є беззаперечним і, як сказали б американські батьки-засновники – самоочевидним. Тож автори ототожнюють, як мені здалося, сукупність офіційних конституційних тлумачень з поняттями офіційної конституційної доктрини та конституційної юриспруденції, ставлячи між останніми двома знак рівності. Також в статті застосоване й поняття «юриспруденція Конституційного Суду», яке по суті також прирівнюється до конституційної юриспруденції.
І от основне питання, відповідь на яке мене найбільше цікавить: чи є практика ординарних судів, зокрема Верховного Суду, конституційною юриспруденцією? Звісно не вся, але певні правові позиції щодо застосування Конституції під час здійснення правосуддя цілком релевантні для віднесення їх саме до конституційної юриспруденції. Я багато наводив їх на Літній школі, багато з них зібрано на сайті constitutionalist.com.ua у вкладці «Прийняті рішення», тому тепер тут наводити не стану.
Друге питання, чи конституційною юриспруденцією є лише продукт діяльності судів, чи й сам процес діяльності також? Адже робота суду – це інтелектуальна праця щодо застосування конституційних норм, їхньої інтерпретації в контексті обставин справи, із зверненням до наукового доробку тощо. В своїй роботі «Основи конституційної юриспруденції» (для мене це – класика жанру) Станіслав Шевчук пише, що конституційна юриспруденція «являє собою “суміш” доктрини з прецедентним правом». Тож вважаю, що конституційна юриспруденція – це те, чим займаються і судді (конституційні – за визначенням, ординарні – за нагоди), і науковці-конституціоналісти.