Діалог Конституційного і Веховного судів, 16.05.2025

В процесі загального судочинства часто постають питання, пов’язані із судочинством конституційним, коли суди системи судоустрою застосовують юридичні позиції, що містяться в актах Конституційного Суду, або самі застосовують Конституцію як акт прямої дії.

Процесуальні кодекси та й сама Конституція передбачили для цього певні процесуально-правові механізми, застосування яких зумовлює як ефективність здійснення правосуддя судами судоустрою, так і ефективність діяльності Конституційного Суду. Ці механізми являють собою важливий сегмент системи балансування влад, тому часто набувають політичного значення.

Особливо гостро ці питання постають в адміністративному судочинстві, яке відповідно до Конституції, покликане здійснювати захист прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, коли здійснюється захист особи від свавільних дій держави. Крім того, поновлення порушених прав в соціальній сфері призводить до суттєвих наслідків у бюджетній сфері, співставних із загрозами національній безпеці. 

Тому важливим є правильне застосування норм процесуального права в усіх видах загального судочинства, коли це пов’язано із застосуванням прямої дії норм Конституції та юридичних позицій Конституційного Суду.

Судова практика з кожного з цих питань склалася або складається у різний спосіб. Десь суди одностайні в застосуванні певного механізму, натомість науковці і правозахисники вважають такий спосіб застосування неправильним. По інших – суди не дійшли сталої практики, вона перебуває в процесі становлення. Крім того, ці процесуально-правові механізми наскрізні – можуть бути застосовані у всіх категоріях справ.  Тут важливим є системне розуміння суддівською та науковою спільнотами процесуального порядку застосування судами системи судоустрою прямої дії конституційних норм (включно з юридичними позиціями Конституційного Суду).

Наведемо ці процесуально-правові механізми, включно з питаннями, що виникають під час їхнього застосування.

1. Незастосування під час вирішення справи норм закону, що суперечить Конституції за висновком суду, натомість застосування норм Конституції як норм прямої дії (ч.ч. 4, 5 ст. 7 КАС, ст. 10 ЦПК, ст. 11 ГПК):

А) Який критерій застосування ст. 7 КАС, ст. 10 ЦПК, ст. 11 ГПК судами, тобто в яких випадках суд повноважний зробити висновок про суперечність норми закону щодо Конституції? 

Б) В якому порядку Суд має звертатися до Пленуму Верховного Суду для внесення конституційного подання (лист, ухвала, вказівка в самому рішенні)?

В) Які критерії мають бути у Пленуму Верховного Суду при розгляді питання щодо передачі справи на розгляд Конституційного Суду? В яких випадках Пленум має відмовляти у внесенні конституційних подань за зверненнями судів?

Г) Як впливає юридична позиція КСУ на висновок суду про застосування ст. 7 КАС, ст. 10 ЦПК, ст. 11 ГПК? 

Д) Пряма дія позицій Конституційного Суду – це їх перспективна чи безпосередня дія?

Д-1) Якщо юридична позиція Конституційного Суду з’явилася між розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції (№640/7102/20), то чи може апеляційний суд констатувати неправильне застосування судом першої інстанції норм права?

Д-2) Чи може бути застосований закон, який «є чинним і неконституційним Конституційним Судом не визнавався», якщо аналогічне положення в іншому законі було предметом конституційного контролю і були визнане неконституційним (360/3611/20)?

Д-3) Чи може бути застосований закон, визнаний на момент подання позову неконституційним, до правовідносин, які цьому передували (№ 921/229/22)?

Д-4) Чи поширюється дія юридичних позиції Конституційного Суду на правовідносини, які виникли до його ухвалення (№ 4819/49/19)?

Д-5) Чи підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції, що прийняте із застосуванням ст. 7 КАС, ст. 10 ЦПК, ст. 11 ГПК, але всупереч позиції судової палати, проте згодом висловлена юридична позиція Конституційного Суду, яка збігається з позицією суду першої інстанції (340/5086/20)?

Д-6) Чи застосовний механізм, передбачений ст. 7 КАС, ст. 10 ЦПК, ст. 11 ГПК за наявності відповідної юридичної позиції Конституційного Суду (№240/7411/21)?

Д-7) Чи є застосовним положення закону судами за умов, коли Конституційний Суд визнав його неконституційним і відстрочив набрання чинності цим рішенням, у період відстрочення?

2. Перегляд судових рішень за виключними обставинами у зв’язку із визнанням застосованого положення закону (не)конституційним, якщо рішення ще не виконане (ст. 361 КАС, ст. 320 ГПК, ст. 423 ЦПК). Тут склалася усталена практика. Однак неможливо не задати собі такі питання:

А) Гарантуючи таке право особи, законодавець чи мав на меті забезпечити поновлення порушеного права особи внаслідок допущення щодо неї конституційної несправедливості через застосування у її справі положень закону, які не відповідали Конституції України?

Б) Чи йдеться про надання заявнику права на застосування інституту повернення сторін до первісного юридичного стану після ухвалення рішення КСУ?

В) У разі відмови у позові судове рішення не виконувалось, відтак не виникло і обставин для перегляду судового рішення за виключними обставинами (№ 0440/5693/18) – такою є пануюча позиція судів. Але чи за такого підходу цей механізм є життєздатним, адже у разі задоволення позову особі вона не буде звертатися за переглядом за виключними обставинами?

Г) Чи є дієвим інститут конституційної скарги, якщо особа, яка звернулася з конституційною скаргою до Конституційного Суду та отримала рішення на свою користь, не зможе відновити свої права (переглянути судове рішення)? (№818/1793/18).

3. Відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним (ч. 3 ст. 152 Конституції України) - №300/2457/19:

А) Чи наявне у позивача право на відшкодування шкоди завданої актом, який визнано неконституційним, за період дії відповідного Закону до визнання його неконституційним?

Б) Як проводити розрахунок матеріальної шкоди, завданої на підставі неконституційного акта?

В) Чи є поведінка суб’єкта владних повноважень, що реалізовував акт, згодом визнаний неконституційним, неправомірною?

Г) Чи застосовні в цьому контексті положення статті 1175 Цивільного кодексу України, присвяченого відшкодуванню шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності?

Д) Чи є положення ч.3 ст. 152 Конституції нормою прямої дії? (№320/10811/22)

4. Можливість суду оцінювати виконання парламентом рішень Конституційного Суду (№460/20412/23).