Для визначення довічного грошового утримання судді у відставці застосовується загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб

Для визначення довічного грошового утримання судді у відставці застосовується загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб

Суддя у відставці звернувся з позовом до територіального органу Пенсійного фонду України, у якому просив скасувати рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов’язати здійснити такий перерахунок із 1 січня 2024 року. Підставою для звернення була довідка місцевого адміністративного суду, видана на виконання судового рішення, у якій суддівську винагороду обчислено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. Суди виходили з того, що базовий посадовий оклад судді місцевого суду має визначатися відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн, а не окремої розрахункової величини 2102 грн, передбаченої законом про Державний бюджет України.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу територіального органу Пенсійного фонду України без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Суд погодився, що збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб зумовило зміну базового посадового окладу судді та утворило правову підставу для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статті 8, 92, 129-1 і 130 Конституції України, статті 4, 135 і 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статті 1, 2 і 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статті 1 і 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», статті 14, 242, 341 і 350 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд урахував рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, пункт 7 мотивувальної частини, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 та від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023, підпункт 2.6 пункту 2 мотивувальної частини. Також застосовано пункти 16 і 17 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, пункт II.B.5.61 Мірила правовладдя Венеційської комісії, CDL-AD(2016)007, і частину першу статті 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу.

Верховний Суд також послався на рішення Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25 лютого 2025 року в об’єднаних справах XL та інші проти Sąd Rejonowy w Białymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, пункти 49, 54–58, 65–76 і 90. Суд урахував правові висновки, викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, а також у постановах Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 280/4259/25 та від 30 червня 2026 року у справах № 200/6643/24, № 200/8026/24 і № 340/4332/24.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1. Суддівська винагорода регулюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Окрема розрахункова величина 2102 грн, установлена законом про Державний бюджет України, не може змінювати передбачений статтею 135 цього Закону механізм визначення базового посадового окладу судді через прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року.

2. Для визначення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду у 2024 році підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Його збільшення спричиняє зміну базового посадового окладу як складової суддівської винагороди та відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» утворює підставу для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

3. За наявності довідки про суддівську винагороду, виданої уповноваженим судом на виконання судового рішення, що набрало законної сили, орган Пенсійного фонду України може перевірити лише її відповідність формальним вимогам щодо форми, суб’єкта видачі та належності заявникові. Орган Пенсійного фонду України не вправі фактично переглядати законність довідки або повторно оцінювати правильність застосованої в ній розрахункової величини.

4. Матеріальне забезпечення суддів та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є складовими конституційних гарантій незалежності судової влади, а не пільгою чи привілеєм. Правила визначення суддівської винагороди мають бути встановленими законом, об’єктивними, передбачуваними, стабільними і прозорими, а їх зміна не може здійснюватися довільно або шляхом застосування іншої розрахункової величини без внесення змін до закону про судоустрій.

   Постанова Верховного Суду від 9 липня 2026 року у справі № 420/37905/24 (адміністративне провадження № К/990/46509/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138131723