Документ, створений після ухвалення судового рішення, може підтверджувати нововиявлену обставину, яка існувала раніше

Документ, створений після ухвалення судового рішення, може підтверджувати нововиявлену обставину, яка існувала раніше

Територіальний орган Пенсійного фонду України звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, яким було визнано протиправним обмеження максимальним розміром пенсії фізичної особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни та зобов’язано виплачувати їй пенсію без такого обмеження. Заявник послався на рішення експертної команди від 12 травня 2025 року, яким установлення фізичній особі інвалідності було скасовано з 23 жовтня 2019 року.

Суд першої інстанції залишив заяву без задоволення, а апеляційний суд погодився із цим висновком. Суди виходили з того, що рішення експертної команди було ухвалене після набрання законної сили рішенням у пенсійній справі, тому є новим доказом, а не нововиявленою обставиною. На їхню думку, обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судового рішення, не можуть бути підставою для його перегляду.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу територіального органу Пенсійного фонду України, скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і направив справу до суду першої інстанції для нового розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Суд не встановив наявності такої обставини по суті, однак визнав передчасним висновок судів про відсутність підстав для перегляду.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статті 2, 242, 341, 353 і 361 Кодексу адміністративного судочинства України та врахував пункт 1 частини першої статті 90 Закону України «Про адміністративну процедуру». Суд послався, зокрема, на постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/6052/16, від 7 жовтня 2020 року у справі № 922/1026/19, від 15 березня 2023 року у справі № 904/10560/17, від 16 квітня 2026 року у справі № 640/21015/18, від 4 червня 2026 року у справі № 280/1796/23 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а.

Суд також урахував Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України», заява № 29979/04, пункти 70–71, та Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01, пункти 27–28, а також пункт «g» статті 7 Рекомендації R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних та комерційних справах.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1. Нововиявлена обставина як матеріально-правовий факт і доказ, яким цей факт підтверджується, не є тотожними поняттями. Тому дата ухвалення рішення, складення висновку або оформлення іншого документа не обов’язково збігається з моментом виникнення обставини, яку цим документом установлено або підтверджено.

2. Документ, створений після ухвалення судового рішення, може підтверджувати нововиявлену обставину, якщо засвідчує юридичний факт, який об’єктивно існував під час первісного розгляду справи, але не був установлений судом і не був та не міг бути відомий заявникові. Вирішальне значення має не дата створення джерела доказової інформації, а часові межі існування підтвердженого ним факту.

3. Розглядаючи заяву про перегляд рішення, суд повинен установити зміст, чинність, часову дію та юридичні наслідки документа, а також перевірити, чи існувала підтверджена ним обставина під час первісного розгляду, чи могла бути відома заявникові та чи є істотною, тобто чи спростовує передумову, покладену в основу рішення, і чи могло її врахування привести до іншого результату. Така перевірка не означає вирішення питання про законність відповідного адміністративного акта як окремого предмета спору. Принцип остаточності судового рішення не допускає прихованого повторного оскарження, але й не перешкоджає перегляду за наявності належно доведених істотних обставин, необхідних для усунення судової помилки, з урахуванням юридичної визначеності, добросовісності одержувача виплат і принципу належного урядування.

   Постанова Верховного Суду від 20 липня 2026 року у справі № 420/11679/23 (адміністративне провадження № К/990/54511/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138346646