Дитина, народжена після загибелі військовослужбовця, має право на одноразову допомогу, але її попереднє призначення іншим членам сім’ї зумовлює застосування механізму перерозподілу – Верховний Суд

Дитина, народжена після загибелі військовослужбовця, має право на одноразову допомогу, але її попереднє призначення іншим членам сім’ї зумовлює застосування механізму перерозподілу – Верховний Суд
Жінка, діючи в інтересах малолітньої доньки загиблого військовослужбовця, звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення щодо відмови у призначенні дитині частки одноразової грошової допомоги та зобов’язання повторно розглянути відповідні заяви.

Суди встановили, що батько дитини, старший лейтенант, командир розвідувальної роти, загинув у 2022 році під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. Його донька була зачата за життя батька, але народилася після його загибелі.

22 лютого 2023 року комісія Міністерства оборони України призначила одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 15 млн грн батьку, матері та дружині загиблого військовослужбовця в рівних частках.

13 березня 2025 року мати дитини звернулася із заявою про призначення доньці належної їй частки допомоги. Однак комісія Міністерства оборони України рішенням від 11 вересня 2025 року № 86/в відмовила, пославшись на те, що дитина народилася після загибелі батька, а допомогу вже було призначено іншим членам сім’ї.

Міністерство оборони України обґрунтувало відмову також пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 9 грудня 2023 року № 3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. На думку відповідача, після попереднього призначення допомоги реалізація права дитини повинна здійснюватися шляхом перерозподілу вже призначеної суми між отримувачами, а не її повторного призначення державою.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31 березня 2026 року, залишеним без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року, задовольнив позов.

Суди виходили з того, що народження дитини після смерті батька не позбавляє її права на одноразову грошову допомогу. Вони визнали протиправною відмову Міністерства оборони України та зобов’язали повторно розглянути заяви законного представника дитини з урахуванням наявності в неї відповідного права.

Міністерство оборони України оскаржило ці рішення, наголошуючи на необхідності розмежування права дитини на допомогу та законодавчого порядку реалізації цього права після призначення допомоги іншим членам сім’ї.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд насамперед підтвердив, що дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його загибелі, належить до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Такий висновок ґрунтується, зокрема, на статтях 3, 7, 122 Сімейного кодексу України, статті 25 Цивільного кодексу України, статтях 2, 3 Конвенції про права дитини та статті 3 Закону України «Про охорону дитинства».

Суд зазначив, що обставина народження дитини після смерті батька не змінює характеру родинних відносин і не може бути підставою для позбавлення її соціально-правових гарантій. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23 та від 26 травня 2025 року у справі № 160/30873/23.

Водночас Верховний Суд наголосив, що встановлення права дитини на допомогу саме по собі не вирішує питання про порядок його реалізації, якщо допомогу вже призначено іншим членам сім’ї загиблого військовослужбовця.

Суд застосував статті 16-1, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункт 2 розділу II Закону № 3515-IX, а також пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 у редакції постанови від 18 червня 2024 року № 714.

Верховний Суд зазначив, що пункт 2 розділу II Закону № 3515-IX передбачає застосування нового правового регулювання до раніше виниклих правовідносин щодо дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті, лише за умови, що одноразову допомогу до цього не призначали жодному з належних отримувачів.

Оскільки у цій справі допомогу іншим членам сім’ї було призначено ще 22 лютого 2023 року, зазначена умова не виконана. Водночас це не означає втрати дитиною права на допомогу, яке існувало відповідно до законодавства, чинного на час загибелі її батька.

Верховний Суд наголосив, що загальна сума одноразової грошової допомоги становить 15 млн грн та розподіляється рівними частками між особами, які мають право на її отримання. Незалежність реалізації права кожним отримувачем, передбачена статтею 16-3 Закону, не означає збільшення загального розміру державної виплати.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168, у редакції, чинній на час звернення матері дитини, якщо після призначення одноразової допомоги за її отриманням звертаються інші особи, питання розподілу вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між відповідними особами. Застосування цього механізму не залежить від завершення фактичної виплати всієї призначеної суми.

Отже, право дитини зберігається, проте реалізується шляхом пред’явлення вимоги до осіб, яким допомогу вже призначено, про розподіл належної їй частки. При цьому необхідно враховувати можливий конфлікт інтересів між малолітньою дитиною та її законним представником, який також отримав частку допомоги.

Верховний Суд також відмежував цю справу від справи № 280/2822/23, розглянутої 8 липня 2025 року, у якій застосовувалася попередня редакція постанови № 168. Натомість релевантним для спірних правовідносин визнано висновок Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 560/12192/24, у якому розмежовано право дитини на допомогу та порядок його реалізації після призначення і виплати коштів іншим членам сім’ї.

Основні правові висновки Верховного Суду
1.      Дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його загибелі, має право на одноразову грошову допомогу нарівні з іншими дітьми загиблого. Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення права на допомогу, така дитина належить до кола осіб, які мають право на її призначення та отримання. Дата народження після смерті батька не змінює характеру родинних відносин і не може бути підставою для дискримінаційного обмеження соціальних прав дитини.

2.      Наявність права на одноразову грошову допомогу та порядок реалізації цього права після її призначення іншим особам є різними правовими питаннями. Пункт 2 розділу II Закону № 3515-IX установлює спеціальну умову застосування його положень до раніше виниклих правовідносин – відсутність попереднього призначення допомоги будь-якому з належних отримувачів. Невиконання цієї умови не припиняє права дитини, яке виникло за законодавством, чинним на час загибелі військовослужбовця, але виключає застосування відповідних нових положень як самостійної підстави для повторного призначення допомоги.

3.      Попереднє призначення одноразової грошової допомоги іншим членам сім’ї загиблого військовослужбовця зумовлює застосування спеціального механізму її розподілу. Абзац тринадцятий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 у редакції постанови № 714 передбачає, що у разі звернення інших осіб після призначення допомоги питання її розподілу вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між відповідними отримувачами. Для застосування цього механізму достатньо попереднього призначення допомоги; завершення її фактичної виплати не є обов’язковою умовою.

4.      Право кожного належного отримувача на одноразову грошову допомогу не означає можливості збільшення загального розміру виплати понад установлену державою суму. Передбачена статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» незалежність реалізації права кожною особою не змінює принципу рівності часток та не створює додаткового бюджетного зобов’язання понад 15 млн грн щодо одного випадку загибелі військовослужбовця. Права особи, яка звернулася після призначення допомоги іншим членам сім’ї, забезпечуються шляхом розподілу вже призначеної суми.

5.      Належний спосіб захисту права дитини залежить від того, чи було до її звернення призначено одноразову грошову допомогу іншим отримувачам. Якщо допомогу вже призначено, право дитини на належну їй частку реалізується через врегулювання її розподілу з особами, яким допомогу призначено, за взаємною згодою або в судовому порядку, а не шляхом зобов’язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву про призначення допомоги. Захист майнових інтересів малолітньої дитини повинен також враховувати можливий конфлікт інтересів із законним представником, який отримав частину відповідних коштів.

Постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2026 року у справі № 420/34103/25 (адміністративне провадження № К/990/32912/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/140636125