Верховний Суд постановив окрему ухвалу щодо зловживання Міністерством оборони України процесуальними правами та неналежної організації представництва в судах

Верховний Суд постановив окрему ухвалу щодо зловживання Міністерством оборони України процесуальними правами та неналежної організації представництва в судах
Верховний Суд постановив окрему ухвалу, якою довів до відома Міністра оборони України факти неналежного виконання Міністерством процесуальних обов’язків та зловживання процесуальними правами під час касаційного оскарження судових рішень у справі щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.

Справа виникла за позовом фізичної особи до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови у призначенні частки одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та зобов’язання повторно розглянути відповідну заяву.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 7 травня 2026 року, залишеним без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2026 року, задовольнив позов.

Міністерство оборони України подало касаційну скаргу 25 серпня 2026 року, пропустивши встановлений законом строк касаційного оскарження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, Міністерство зазначало, що повний текст постанови апеляційного суду отримало 21 липня 2026 року, а внутрішні процедури реєстрації та передавання електронних документів потребували додаткового часу.

Верховний Суд встановив, що скріншот внутрішньої системи документообігу підтверджував лише дату реєстрації документа в Міністерстві, а не дату його вручення через підсистему «Електронний суд».

При цьому навіть за умови підтвердження отримання постанови 21 липня 2026 року тридцятиденний строк звернення з касаційною скаргою закінчився 20 серпня 2026 року, тобто за п’ять днів до фактичного подання скарги.

Ухвалою від 7 вересня 2026 року Верховний Суд визнав наведені причини пропуску строку неповажними, відмовив у відстроченні сплати судового збору та залишив касаційну скаргу без руху. Міністерству було надано десятиденний строк для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку з іншими підставами та відповідними доказами, а також документа про сплату судового збору.

Цю ухвалу було доставлено до електронного кабінету Міністерства 8 вересня 2026 року о 19:08. Відповідно до статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України вона вважалася врученою 9 вересня 2026 року.

Проте Міністерство оборони України не усунуло встановлених недоліків, не подало нових доказів чи заяв і не повідомило суд про будь-які перешкоди для виконання його вимог.

Унаслідок цього ухвалою від 12 жовтня 2026 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.

Постановляючи окрему ухвалу, Верховний Суд наголосив, що відповідно до пунктів 2, 4, 6 частини п’ятої статті 44 та статті 45 КАС України учасники судового процесу зобов’язані добросовісно користуватися процесуальними правами, своєчасно подавати докази й виконувати процесуальні дії у встановлені строки.

Суд зазначив, що сам собою пропуск процесуального строку не завжди становить зловживання процесуальними правами. Вирішальне значення має сукупність обставин, зокрема поведінка учасника після отримання можливості усунути недоліки та наслідки такої поведінки для належного здійснення правосуддя.

У цій справі Міністерство самостійно ініціювало касаційне оскарження, однак після отримання чітких вказівок суду не вчинило жодних дій для усунення процесуальних перешкод і не пояснило причин своєї бездіяльності.

Верховний Суд звернув увагу, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади має організаційні, кадрові та правові можливості для забезпечення належного представництва в судах. Внутрішні бюрократичні процедури та розподіл відповідальності між працівниками не можуть виправдовувати невиконання процесуальних обов’язків.

Крім того, Суд установив, що такі порушення не є поодинокими. Зокрема, окремою ухвалою від 13 березня 2026 року у справі № 580/9949/24 Верховний Суд уже реагував на неналежне виконання Міністерством оборони України процесуальних обов’язків під час касаційного оскарження.

Повторюваність порушень свідчить про недоліки в організації судового представництва, контролі процесуальних строків та виконанні судових рішень процесуального характеру.

Верховний Суд також звернув увагу на особливе значення правової визначеності в спорах щодо соціальних гарантій членів сімей загиблих військовослужбовців. Необґрунтоване затягування оскарження та подальша процесуальна бездіяльність державного органу можуть підривати довіру таких осіб до дієвості судового захисту й обов’язковості судових рішень.

Суд урахував Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(84)5 від 28 лютого 1984 року та № R(95)5 від 7 лютого 1995 року, які передбачають необхідність запобігання затягуванню судових процедур і зловживанню правом на оскарження.

Застосовуючи статті 249 і 358 КАС України, Верховний Суд постановив окрему ухвалу та направив її Міністру оборони України для вжиття заходів, спрямованих на усунення причин і умов установлених порушень та недопущення їх повторення.

Міністру оборони України запропоновано вжити відповідних організаційних та інших заходів і повідомити Верховний Суд про їх результати не пізніше одного місяця з дня отримання окремої ухвали.

Основні правові висновки Верховного Суду
1.      Пропуск процесуального строку сам собою не завжди є зловживанням процесуальними правами. Для відповідного висновку суд оцінює сукупність процесуальної поведінки учасника, характер допущених порушень, їхню спрямованість і наслідки. Якщо скаржник після отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху не усуває недоліків, не подає належних пояснень і не повідомляє про причини бездіяльності, така поведінка може свідчити про недобросовісне використання права на касаційне оскарження.

2.      Внутрішні процедури документообігу державного органу не звільняють його від обов’язку дотримуватися процесуальних строків. Дата внутрішньої реєстрації судового рішення не є тотожною даті його належного вручення. Орган державної влади повинен забезпечувати своєчасне отримання, опрацювання та оскарження судових рішень, а також документально підтверджувати обставини, на які посилається для поновлення пропущеного строку.

3.      Суб’єкт владних повноважень має демонструвати зразкову процесуальну поведінку. Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади зобов’язане належно організовувати представництво своїх інтересів у судах, контролювати строки та виконувати процесуальні рішення. Посилання на бюрократичні процедури або розподіл відповідальності між працівниками не виправдовує недобросовісного виконання процесуальних обов’язків.

4.      Повторювані процесуальні порушення можуть свідчити про системні організаційні недоліки, які потребують судового реагування. Якщо неналежне дотримання строків та невиконання вимог суду спостерігаються в різних справах за участю одного державного органу, суд може оцінювати їх у сукупності. Особливого значення належна процесуальна поведінка набуває у спорах щодо соціальних гарантій сімей загиблих військовослужбовців, оскільки невиправдані затримки впливають на правову визначеність та ефективність судового захисту.

5.      Окрема ухвала є засобом реагування суду на порушення законності та причини й умови, які їм сприяли. Відповідно до статей 249, 358 КАС України суд касаційної інстанції може з власної ініціативи постановити окрему ухвалу та направити її посадовій особі, уповноваженій ужити необхідних заходів. Такий захід спрямований на усунення причин установлених порушень, удосконалення організації роботи відповідного державного органу та запобігання аналогічним випадкам у майбутньому.

Окрема ухвала Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року у справі № 160/29114/25 (адміністративне провадження № К/990/39932/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/140604985