Фіксована величина 2102 грн не може блокувати перерахунок довічного утримання судді у відставці при зростанні прожиткового мінімуму – Верховний Суд
Фіксована величина 2102 грн не може блокувати перерахунок довічного утримання судді у відставці при зростанні прожиткового мінімуму – Верховний Суд
Суддя у відставці звернулася до суду з позовом до головних управлінь Пенсійного фонду України у Житомирській та Вінницькій областях. Вона просила провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за 2021–2024 роки на підставі виданих їй Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України довідок про суддівську винагороду.
Позивачка наполягала, що для визначення базового посадового окладу судді повинні застосовуватися розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені на 1 січня відповідного календарного року: 2270 грн у 2021 році, 2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році та 3028 грн у 2024 році.
Пенсійний фонд відмовив у перерахунку. Одним із мотивів було те, що у 2021–2024 роках законами про Державний бюджет України для визначення базового посадового окладу судді передбачалася незмінна величина 2102 грн, а отже, на думку органу, складові суддівської винагороди не змінювалися.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 20 грудня 2024 року частково задовольнив позов, визнав відмову протиправною та зобов’язав провести перерахунок довічного грошового утримання за 2021–2024 роки із застосуванням фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня кожного року.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2025 року це рішення скасував і в позові відмовив. Апеляційний суд виходив із застосування спеціальної бюджетної величини 2102 грн та послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу судді у відставці, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Передусім Верховний Суд наголосив, що відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частина перша статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прямо передбачає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Для судді місцевого суду базовий посадовий оклад становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір яких установлено на 1 січня календарного року.
Отже, Закон № 1402-VIII визначає не фіксовану суму суддівської винагороди, а конкретний механізм її розрахунку через прожитковий мінімум для працездатних осіб.
У 2021 році загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн, у 2022 році – 2481 грн, у 2023 році – 2684 грн, у 2024 році – 3028 грн.
Водночас закони про Державний бюджет України на ці роки передбачали окрему величину 2102 грн, яка застосовувалася для визначення базового посадового окладу судді.
Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про прожитковий мінімум» не передбачає такого окремого виду прожиткового мінімуму.
Судді не утворюють окремої соціальної чи демографічної групи населення, для якої закон установлює спеціальний прожитковий мінімум.
При цьому до статті 135 Закону № 1402-VIII у відповідний період не вносилися зміни, які б дозволяли замінити прожитковий мінімум для працездатних осіб іншою розрахунковою величиною.
Тому величина 2102 грн, передбачена законами про Державний бюджет України, не може застосовуватися як така, що змінює встановлений спеціальним законом механізм визначення базового посадового окладу судді.
Верховний Суд пов’язав цей висновок із практикою Конституційного Суду України щодо меж предмета закону про Державний бюджет: такий закон не може змінювати правове регулювання, гарантії та обсяг прав, установлені спеціальними законами.
Матеріальне забезпечення суддів при цьому має особливу конституційну природу.
Верховний Суд наголосив, що суддівська винагорода та щомісячне довічне грошове утримання не є пільгою чи привілеєм. Вони становлять елементи гарантій незалежності судової влади і спрямовані не лише на захист приватного інтересу судді, а й на забезпечення суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним та безстороннім судом.
Суд також урахував європейські стандарти незалежності судової влади. Зокрема, у рішенні Великої Палати Суду Європейського Союзу від 25 лютого 2025 року в об’єднаних справах C-146/23 і C-374/23 наголошено, що правила визначення винагороди суддів мають бути встановленими законом, об’єктивними, передбачуваними, стабільними та прозорими.
Безпосередній зв’язок між винагородою діючого судді та довічним утриманням судді у відставці встановлено статтею 142 Закону № 1402-VIII.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у відсотках від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а зміна розміру складових такої винагороди є юридичним фактом, з яким закон пов’язує перерахунок уже призначеного довічного утримання.
Тому щорічне збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб змінювало базовий посадовий оклад судді та створювало підставу для відповідного перерахунку довічного грошового утримання.
Верховний Суд підтвердив, що для такого перерахунку у 2021–2024 роках повинні застосовуватися відповідно 2270 грн, 2481 грн, 2684 грн та 3028 грн.
Цей підхід узгоджується з висновком Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, сформульованим у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.
У цій справі Судова палата відступила від попередньої позиції щодо застосування величини 2102 грн та визнала, що збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року є підставою для перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічний підхід Верховний Суд надалі застосував у низці постанов 2026 року, зокрема щодо перерахунку довічного утримання за 2021–2024 роки.
Важливе значення у цій справі мала і та обставина, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України вже видало позивачці чотири довідки про суддівську винагороду станом на 1 січня 2021, 2022, 2023 та 2024 років.
Після їх отримання позивачка 21 лютого 2024 року звернулася до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок. 28 лютого 2024 року орган Пенсійного фонду прийняв рішення про відмову, а вже у березні 2024 року особа звернулася до суду.
Тому Верховний Суд відхилив довід про пропуск шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо вимог за 2021–2023 роки.
За встановлених обставин спір виник саме після прийняття Пенсійним фондом рішення про відмову у перерахунку на підставі нових довідок, а позов було подано у межах шестимісячного строку після цього рішення.
Сам факт того, що довічне утримання виплачувалося у певному розмірі у попередні роки, не означав, що строк звернення до суду за цим конкретним спором почав обчислюватися з кожної попередньої щомісячної виплати.
Верховний Суд також звернув увагу на Закон № 4905-IX, який набрав чинності 25 червня 2026 року та прямо закріпив, що для визначення базового посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб як відповідної соціальної та демографічної групи населення.
Водночас Суд наголосив, що ця законодавча зміна не є самостійною підставою для вирішення спору, оскільки спірні правовідносини виникли раніше. Вона лише узгоджується з висновком, який уже випливав із Конституції України та статей 135, 142 Закону № 1402-VIII.
Окремо Верховний Суд визнав помилковим посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
У тій справі вирішувалося питання остаточного розрахунку із суддею при звільненні.
Натомість у справі № 240/5787/24 предметом спору є межі повноважень Пенсійного фонду при перерахунку вже призначеного довічного грошового утримання судді у відставці за наявності належних довідок про суддівську винагороду.
Тому поширення висновку Великої Палати на ці правовідносини без урахування відмінності предмета і характеру спору було неправильним.
У підсумку Верховний Суд визнав правильним висновок суду першої інстанції про протиправність відмови Пенсійного фонду провести перерахунок довічного грошового утримання за 2021–2024 роки та залишив це рішення в силі.
Основні правові висновки Верховного Суду
1. Для визначення базового посадового окладу судді у 2021–2024 роках мають застосовуватися фактичні розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлені на 1 січня відповідного календарного року: 2270 грн, 2481 грн, 2684 грн та 3028 грн. Передбачена законами про Державний бюджет України величина 2102 грн не може змінювати встановлений статтею 135 Закону № 1402-VIII механізм визначення суддівської винагороди.
2. Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб змінює базовий посадовий оклад судді як складову суддівської винагороди. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII це є юридичною підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
3. Закон про Державний бюджет України не може без внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підміняти передбачений цим спеціальним законом прожитковий мінімум іншою розрахунковою величиною. Матеріальне забезпечення судді та судді у відставці є складовою конституційної гарантії незалежності судової влади, а не звичайною соціальною пільгою.
4. Якщо уповноважений орган Державної судової адміністрації видав судді у відставці належні довідки про суддівську винагороду за попередні роки, особа невідкладно звернулася з ними до Пенсійного фонду, отримала відмову і в межах шести місяців оскаржила її до суду, підстав вважати строк звернення до адміністративного суду пропущеним немає.
5. Правовий висновок у іншій справі може застосовуватися лише з урахуванням подібності предмета й характеру правовідносин. Висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24 щодо остаточного розрахунку із суддею при звільненні не визначають вирішення спору про перерахунок уже призначеного довічного грошового утримання за наявності належних довідок про суддівську винагороду.
Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2026 року у справі № 240/5787/24 (адміністративне провадження № К/990/26285/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/140207851
- Заборона демонтажу окремих квартир має враховувати конструктивну єдність будинку та не блокувати необхідні протиаварійні роботи – Верховний Суд
- Кожний наступний перерахунок військової пенсії потребує окремої перевірки його підстав і механізму – Верховний Суд
- Закон про Державний бюджет не може змінювати встановлені спеціальним законом умови чорнобильської виплати – Верховний Суд
- Взяття майна на облік як безхазяйного не створює речового права, а спір щодо процедури такої реєстраційної дії належить до адміністративної юрисдикції – Верховний Суд
- Фіксована величина 2102 грн не може блокувати перерахунок довічного утримання судді у відставці при зростанні прожиткового мінімуму – Верховний Суд