Незавершене попереднє навчання за магістерським рівнем не свідчить про порушення послідовності здобуття освіти та не може автоматично обмежувати право на відстрочку

Незавершене попереднє навчання за магістерським рівнем не свідчить про порушення послідовності здобуття освіти та не може автоматично обмежувати право на відстрочку 

 

Позивач звернувся з позовом до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» та відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому оскаржив формування у довідці здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення ним послідовності здобуття освіти, а також відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач зазначав, що раніше був відрахований із навчання за освітнім ступенем «магістр» без завершення освітньої програми та без отримання диплома, а тому його поточне навчання в магістратурі після здобуття ступеня бакалавра не порушує визначеної законом послідовності рівнів освіти.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов: визнав протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти та зобов’язав Міністерство вжити заходів для внесення змін до відповідної інформації про відсутність такого порушення; в іншій частині позову відмовив. Апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив нове — про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що повторне навчання позивача за магістерським рівнем після попереднього відрахування свідчить про порушення послідовності здобуття освіти, а отже відомості у довідці ЄДЕБО та рішення щодо відмови у відстрочці є обґрунтованими.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу фізичної особи: скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог до Міністерства освіти і науки України щодо формування у ЄДЕБО довідки про здобувача освіти з відомостями про порушення послідовності здобуття освіти та щодо зобов’язання Міністерства внести відповідні зміни до інформації в ЄДЕБО, залишивши в цій частині в силі рішення суду першої інстанції. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін, оскільки касаційна скарга не містила доводів щодо відмови у задоволенні позовних вимог до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а прохальна частина скарги була спрямована на залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким у цій частині позову відмовлено.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статтю 53 Конституції України, статті 3, 10, 74 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII, статті 1, 4–7, 46 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року № 1556-VII, пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, пункт 62 та додаток 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, а також Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620. Суд зазначив, що ступінь вищої освіти присуджується лише після успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та отримання відповідного документа про вищу освіту.

Верховний Суд також урахував статтю 10 Європейської соціальної хартії (переглянутої), статтю 41 Хартії основоположних прав Європейського Союзу, пункти 41, 46 Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Доповідь про верховенство права», CDL-AD(2011)003rev, та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сєрков проти України» («Serkov v. Ukraine»), заява № 39766/05, пункти 41–43. Суд також послався на власні постанови від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, від 07 листопада 2025 року у справі № 160/31314/24, від 11 листопада 2025 року у справі № 280/11497/24, від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24, від 14 листопада 2025 року у справі № 160/30918/24, від 25 листопада 2025 року у справі № 160/34591/24, від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24, від 15 січня 2026 року у справі № 300/2794/25 та від 03 березня 2026 року у справі № 340/7912/24.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.       Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим відрахуванням до завершення навчання, без проходження атестації та без отримання документа про вищу освіту, не створює юридичного факту здобуття відповідного рівня освіти. Тому попереднє незавершене навчання на другому (магістерському) рівні вищої освіти не може враховуватися як раніше здобутий рівень при визначенні послідовності здобуття освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».

2.       Для цілей застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» необхідно розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти. Якщо особа раніше здобула ступінь бакалавра, була відрахована з магістратури без отримання диплома магістра, а надалі знову навчається за магістерським рівнем на денній або дуальній формі, вона здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий, а не повторно здобуває вже набутий рівень освіти.

3.       Формування в довідці здобувача освіти за даними ЄДЕБО запису про порушення послідовності здобуття освіти лише на підставі факту повторного зарахування особи до магістратури, без урахування відсутності раніше виданого диплома магістра, не відповідає змісту закону та фактичним обставинам. Лист Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 має роз’яснювальний характер і не може бути підставою для обмеження прав особи всупереч положенням законів України.

4.       Міністерство освіти і науки України як розпорядник ЄДЕБО, володілець інформації, що міститься у цій системі, та суб’єкт, який визначає вимоги до її програмного забезпечення, не може перекладати відповідальність за сформовані автоматизованим алгоритмом недостовірні відомості на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри його роботи. Цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб’єкта владних повноважень від обов’язку забезпечити відповідність сформованої інформації закону та достовірним фактичним обставинам.

 

Постанова Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24 (адміністративне провадження № К/990/20592/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136682961