Незмінність прожиткового мінімуму не виключає права військового пенсіонера на оновлену довідку внаслідок зміни розрахункової величини грошового забезпечення – Верховний Суд

Незмінність прожиткового мінімуму не виключає права військового пенсіонера на оновлену довідку внаслідок зміни розрахункової величини грошового забезпечення – Верховний Суд.

Фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови у підготовці оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року та зобов’язання направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії з 1 липня 2025 року.

Позивач просив визначити посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2025 року, і відповідних тарифних коефіцієнтів. Також він вимагав зазначити в довідці надбавку за особливості проходження служби в розмірі 40 % та премію в розмірі 440 %.

Підставою звернення стало набрання 18 червня 2025 року законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 у частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Оскаржене положення передбачало застосування фіксованої величини 1762 грн для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 28 листопада 2025 року відмовила у видачі довідки, посилаючись на відсутність правових підстав. Водночас вона повідомила, що відповідно до її наказу від 6 січня 2025 року № 22-ОС розміри надбавки та премії за відповідною посадою становлять 40 % і 440 %.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 10 лютого 2026 року частково задовольнив позов. Суд визнав протиправною відмову у видачі довідки та зобов’язав відповідача її підготувати і направити до пенсійного органу. Водночас вимоги про включення конкретних розмірів надбавки та премії визнав передчасними, оскільки довідку ще не було оформлено.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2026 року скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову. Суд виходив із того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2025 року порівняно з 2024 роком не змінився і становив 3028 грн, а тому підстав для видачі нової довідки немає.

Позивач оскаржив постанову апеляційного суду, наголошуючи, що його вимоги пов’язані не зі зростанням прожиткового мінімуму, а зі зміною нормативного регулювання визначення грошового забезпечення після 18 червня 2025 року.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення Харківського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд застосував статті 43, 51, 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 та статтю 265 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначив, що згідно з частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність із моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 попередні судові рішення, якими відповідне положення постанови № 481 було визнано нечинним, скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд наголосив, що під час вирішення спору необхідно враховувати як правові наслідки набрання законної сили судовим рішенням 18 червня 2025 року, так і наслідки його подальшого скасування. Вирішальним є встановлення матеріально-правових підстав для оформлення довідки, а не лише формальне розмежування її видачі та перерахунку пенсії.

Зокрема, Верховний Суд урахував висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладений у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, щодо застосування первинної редакції пункту 4 постанови № 704, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року замість фіксованої величини 1762 грн.

Аналогічний підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 12 червня 2026 року у справі № 420/34153/25, від 17 вересня 2026 року у справі № 520/33178/25, від 14 жовтня 2026 року у справі № 520/32962/25 та від 20 жовтня 2026 року у справі № 420/30726/25.

Верховний Суд зазначив, що в спірних правовідносинах зміна розрахункової величини була зумовлена не підвищенням прожиткового мінімуму протягом 2025 року, а правовими наслідками визнання нечинним положення постанови № 481 щодо використання фіксованої величини 1762 грн.

Тому незмінність прожиткового мінімуму порівняно з попереднім роком не спростовує наявності підстав для оформлення довідки. Так само право пенсіонера на її отримання не може залежати виключно від фактичного здійснення виплат діючим військовослужбовцям за відповідною розрахунковою величиною.

Верховний Суд також розмежував оформлення довідки про грошове забезпечення та перерахунок пенсії. Довідка засвідчує складові грошового забезпечення, проте її видача не встановлює автоматичного права на пенсію в певному розмірі протягом необмеженого періоду.

Визначення підстав, розміру та часових меж перерахунку належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, який повинен ураховувати відповідне нормативне регулювання та правові наслідки постанови Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24.

Оцінюючи вимоги правової визначеності, Верховний Суд також врахував пункт 3 статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), пункти 38, 42–45 рішення Європейського суду з прав людини від 8 жовтня 2026 року у справі «Черкасов і Кузін проти України» (Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, заяви № 72982/17 і № 74407/17).

Крім того, Суд звернувся до принципів правової визначеності та захисту правомірних очікувань, відображених у пунктах 77–79 рішення Суду Європейського Союзу від 11 червня 2015 року у справі C-98/14, Berlington Hungary and Others (ECLI:EU:C:2015:386). При цьому Верховний Суд застеріг, що Хартія основоположних прав Європейського Союзу та практика Суду ЄС у спірних правовідносинах використовуються як порівняльно-правові орієнтири, а не як безпосередні правові підстави вирішення спору.

Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд неправильно пов’язав право на отримання довідки виключно зі збільшенням прожиткового мінімуму та не врахував правового значення зміни розрахункової величини. Натомість суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права і визначив належний спосіб захисту.

Основні правові висновки Верховного Суду:

1.      Незмінність прожиткового мінімуму для працездатних осіб не виключає права військового пенсіонера на оновлену довідку про грошове забезпечення, якщо змінився порядок визначення його складових. У спірних правовідносинах підстави для видачі довідки виникли внаслідок правових наслідків визнання нечинним положення постанови Кабінету Міністрів України № 481 щодо застосування фіксованої величини 1762 грн, а не через збільшення прожиткового мінімуму у 2025 році. Тому порівняння його розмірів за два календарні роки не є достатнім для вирішення питання про право на довідку.

2.      Правові наслідки набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативного акта нечинним та його подальшого скасування підлягають оцінці у взаємозв’язку. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативний акт втрачає чинність із моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Водночас подальше скасування такого рішення потребує врахування під час визначення застосовного нормативного регулювання. Для вирішення вимоги про оформлення довідки необхідно встановити матеріально-правові підстави її видачі з урахуванням обох судових рішень.

3.      Право на оформлення довідки про грошове забезпечення не може залежати виключно від фактичного підвищення виплат діючим військовослужбовцям. Визначальними є нормативно встановлені складові грошового забезпечення та належна розрахункова величина. Незастосування уповноваженим органом відповідної величини під час фактичних виплат саме по собі не спростовує підстав для документального підтвердження грошового забезпечення, необхідного для вирішення питання про перерахунок пенсії.

4.      Оформлення довідки та перерахунок пенсії є різними юридичними діями, які належать до компетенції різних органів. Довідка підтверджує складові грошового забезпечення, але не створює автоматичного права на пенсію в певному розмірі за весь наступний період. Орган Пенсійного фонду України окремо визначає наявність підстав, розмір і часові межі перерахунку відповідно до статей 43, 51, 63 Закону № 2262-XII з урахуванням застосовного нормативного регулювання та наслідків судових рішень.

5.      Право на отримання довідки не означає безумовного права вимагати зазначення в ній наперед визначених розмірів усіх складових грошового забезпечення. Якщо довідку ще не оформлено, вимоги про обов’язкове включення конкретних відсотків надбавки та премії можуть бути передчасними за відсутності встановленого порушення щодо їх визначення. Належним способом захисту в такому випадку є зобов’язання уповноваженого органу підготувати й направити довідку відповідно до застосовного нормативного регулювання, а не судове визначення всіх її показників наперед.

Постанова Верховного Суду від 29 жовтня 2026 року у справі № 520/31753/25 (адміністративне провадження № К/990/26743/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/141088656