Обов’язок депозитарної установи розкривати активи, пов’язані з державою-агресором, не є формальною звітністю

Обов’язок депозитарної установи розкривати активи, пов’язані з державою-агресором, не є формальною звітністю

Банк звернувся до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, у якому просив визнати протиправними та скасувати постанову Комісії від 06 червня 2023 року № 103-ДУ про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках і розпорядження Комісії від 06 червня 2023 року № 98-ДУ про усунення порушень законодавства. Санкцію у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн було застосовано у зв’язку з неподанням Банком у встановлений строк повної та достовірної інформації на виконання рішення Комісії від 16 березня 2022 року № 171 щодо об’єктів права власності рф та її резидентів.

Банк стверджував, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки у березні 2022 року він не мав доступу до паперових справ клієнтів через повномасштабну збройну агресію рф, активні бойові дії у місті Києві та Київській області, дистанційну роботу депозитарного підрозділу і об’єктивні обмеження доступу до інформації. Також Банк зазначав, що інформацію щодо депонентів Товариства та EMSS Holdings Limited/ЕМСС Холдингз Лімітед він надалі надав на запити Комісії листами від 10 серпня 2022 року, 15 березня 2023 року і 30 березня 2023 року, тобто до винесення постанови про накладення санкції, а тому справа мала бути закрита у зв’язку з усуненням порушення.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вони виходили з того, що Банк не заперечував факту подання 23 березня 2022 року інформації, яка не охоплювала відомостей про відповідних депонентів та кінцевих бенефіціарних власників компаній. Суди також зазначили, що Банк не довів відсутності доступу до необхідної інформації, а подальше надання відомостей у відповідь на запити Комісії не нівелює самого факту порушення обов’язку своєчасно подати повну та достовірну інформацію у порядку, визначеному рішенням Комісії № 171.

У касаційній скарзі Банк просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і задовольнити позов. Основний довід касаційної скарги полягав у тому, що суди неправильно застосували пункт 2 розділу III та пункт 1 розділу VIII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку капіталу та застосування санкцій або інших заходів впливу, затверджених рішенням Комісії від 28 липня 2020 року № 405, оскільки не врахували, що порушення та його наслідки були усунені до застосування санкції. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Банку без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.

Суд застосував статтю 19 Конституції України, статті 2, 242, 341, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 1, 5, 6, 8 Закону України «Про депозитарну систему України», статті 1, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статті 6, 7, 8, 11 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків», Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності рф та її резидентів», Закон України «Про національну безпеку України», статті 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Положення про провадження депозитарної діяльності, затверджене рішенням Комісії від 23 квітня 2013 року № 735, Рішення Комісії № 171, Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринках капіталу — депозитарної діяльності, затверджені рішенням Комісії від 10 лютого 2022 року № 114, та Правила № 405. Верховний Суд також врахував ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності у справі «Boyarov and Others v. Ukraine» (заяви № 79083/17, 80554/17, 52246/18 та 19640/19, пункти 111, 112), рішення Великої палати ЄСПЛ у справі «Ukraine and the Netherlands v. Russia» (заяви № 8019/16 та 3 інші, пункт 177), рішення Великої палати Суду ЄС у справі «Neves 77 Solutions SRL» (C-351/22, пункти 91, 94, 99, 100), а також постанови Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 та від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.        Банк, який провадить професійну діяльність на ринках капіталу як депозитарна установа і водночас є суб’єктом первинного фінансового моніторингу, зобов’язаний вести облік цінних паперів, прав на них та їх обмежень за рахунками депонентів, здійснювати належну перевірку клієнтів, їх ідентифікацію та верифікацію, встановлювати кінцевих бенефіціарних власників, у тому числі через ланцюг контролю або володіння, і не може покладатися виключно на відомості публічних джерел. Відомості про депонентів, їх власників і кінцевих бенефіціарних власників, необхідні для виконання рішення Комісії № 171, належали до інформації, якою депозитарна установа володіла або, діючи добросовісно та з належною обачністю, зобов’язана була володіти станом на 24 лютого 2022 року.

2.        Обов’язок депозитарних установ своєчасно подати повну та достовірну інформацію для виявлення об’єктів права власності рф та її резидентів не є суто формальною звітністю. Такий обов’язок має підвищене публічно-правове та безпекове значення, оскільки своєчасне й повне подання інформації про депонентів, їх власників і кінцевих бенефіціарних власників є необхідною передумовою для виявлення відповідних активів та вжиття державою передбачених законом заходів на захист національних інтересів і національної безпеки України.

3.        Усунення депозитарною установою порушення та його наслідків є самостійним усуненням порушення у розумінні пункту 2 розділу III Правил № 405 лише тоді, коли особа виправляє порушення добровільно, з власної ініціативи, до застосування до неї санкції або іншого заходу впливу. Подання інформації у відповідь на запити органу, що здійснює державне регулювання та нагляд, після виявлення ним порушення, не є самостійним усуненням порушення і не утворює підстави для відмови у порушенні справи або для закриття вже порушеної справи.

4.        Посилання на форс-мажорні обставини саме по собі не звільняє від відповідальності. Особа, яка посилається на такі обставини, повинна довести не лише їх існування, а й те, що вони були надзвичайними, невідворотними та унеможливлювали виконання конкретного обов’язку саме у цьому випадку. Саме лише запровадження воєнного стану та ведення активних бойових дій у березні 2022 року на території міста Києва і Київської області не доводить неможливості подання повної та достовірної інформації, якщо депозитарна установа фактично мала доступ до системи депозитарного обліку і подала звіт щодо інших депонентів.

5.        У цій справі Верховний Суд визнав, що невключення до звіту відомостей про депонентів Товариства та EMSS Holdings Limited/ЕМСС Холдингз Лімітед і про кінцевих бенефіціарних власників відповідних компаній було наслідком неналежного виконання Банком обов’язку із забезпечення повноти та достовірності поданих відомостей, а не дії надзвичайних і невідворотних обставин. Суд також зазначив, що відсутність негативних наслідків, блокування рахунків або відсутність операцій за ними не має вирішального значення для кваліфікації правопорушення, оскільки відповідний обов’язок спрямований на превентивне виявлення активів держави-агресора та її резидентів.

Постанова Верховного Суду від 11 червня 2026 року у справі № 320/45288/23 (адміністративне провадження № К/990/1745/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137361977