Пенсія по інвалідності державного службовця після 01 травня 2016 року можлива лише для осіб, за якими збережено право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII

Пенсія по інвалідності державного службовця після 01 травня 2016 року можлива лише для осіб, за якими збережено право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII

Фізична особа звернулася до суду з позовом до органів Пенсійного фонду України, у якому просила скасувати рішення від 22 жовтня 2024 року про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Позивачка також просила зобов’язати призначити і виплачувати їй пенсію по інвалідності державного службовця з 16 жовтня 2024 року в розмірі 60 % заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати.

Позивачка зазначала, що з 20 лютого 2017 року отримує пенсію по інвалідності за Законом № 1058-IV, а після звільнення з державної служби 19 вересня 2024 року звернулася із заявою про переведення на пенсію по інвалідності державного службовця. Вона вважала, що має необхідні умови для такого переведення: інвалідність ІІ групи, встановлену під час перебування на державній службі, необхідний страховий стаж і понад 10 років стажу державної служби на момент звернення із заявою.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Вони виходили з того, що для призначення пенсії по інвалідності відповідно до частини дев’ятої статті 37 Закону № 3723-XII достатньо наявності інвалідності І або ІІ групи, необхідного страхового стажу, не менш як 10 років стажу державної служби на момент звернення та припинення державної служби. Суди вважали, що досягнення пенсійного віку для цього виду пенсії не вимагається, а пункти 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не встановлюють додаткових умов для пенсії по інвалідності.

У касаційній скарзі орган Пенсійного фонду України зазначав, що суди неправильно застосували статтю 37 Закону № 3723-XII та пункти 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII. На думку скаржника, після 01 травня 2016 року стаття 37 Закону № 3723-XII застосовується лише до осіб, за якими право на таке пенсійне забезпечення спеціально збережене перехідними положеннями нового Закону про державну службу. Станом на 01 травня 2016 року позивачка мала лише 7 років 8 місяців 20 днів стажу державної служби, тобто не мала ані 10 років стажу для застосування пункту 10, ані 20 років стажу для застосування пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що після 01 травня 2016 року сама лише відповідність особи умовам частини дев’ятої статті 37 Закону № 3723-XII не є достатньою для призначення пенсії по інвалідності державного службовця. Спочатку необхідно встановити, чи належить особа до кола суб’єктів, за якими право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII збережене пунктами 10 або 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Суд застосував статті 19, 46, 58, 68 Конституції України, статтю 37 Закону № 3723-XII, статтю 90 та пункти 2, 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, статті 2, 242, 341, 351 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд також урахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18, постанови Верховного Суду у справах № 560/2398/19, № 500/5183/17, № 1.380.2019.003855, № 500/1404/23, № 580/6600/24, а також Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2026 року № 1-р/2026.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.                      Після набрання чинності Законом № 889-VIII стаття 37 Закону № 3723-XII не є нормою самостійної дії. Вона застосовується лише у взаємозв’язку з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, які визначають коло осіб, за якими збережено право на пенсійне забезпечення державного службовця за старим законом.

2.                      Законодавець пов’язав збереження права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII з наявністю визначеного стажу державної служби саме станом на 01 травня 2016 року. Таке право збережено за особами, які на цю дату займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу державної служби, а також за особами, які незалежно від місця роботи мали не менш як 20 років такого стажу.

3.                      Під час вирішення спору про призначення пенсії по інвалідності державного службовця суд повинен насамперед встановити, чи належить особа до кола суб’єктів, право яких на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII збережене пунктами 10 або 12 розділу XI Закону № 889-VIII. Лише після цього підлягають перевірці спеціальні умови пенсії по інвалідності, визначені частиною дев’ятою статті 37 Закону № 3723-XII.

4.                      Стаж державної служби, набутий після 01 травня 2016 року, не може самостійно сформувати право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII, якщо станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII особа не мала стажу, передбаченого пунктами 10 або 12 розділу XI цього Закону. За відсутності таких умов сама лише наявність інвалідності, необхідного страхового стажу, понад 10 років загального стажу державної служби на момент звернення та факту припинення державної служби не породжує права на пенсію по інвалідності державного службовця.

5.                      У цій справі Верховний Суд установив, що станом на 01 травня 2016 року позивачка мала 7 років 8 місяців 20 днів стажу державної служби. Отже, вона не відповідала вимогам пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII щодо 10 років стажу державної служби на день набрання чинності цим Законом і не відповідала вимогам пункту 12 цього розділу щодо 20 років стажу державної служби. Тому підстав для застосування до неї статті 37 Закону № 3723-XII не було.

6.                      Верховний Суд також звернув увагу, що Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2026 року № 1-р/2026 саме по собі не створює безпосередньої правової підстави для призначення пенсії по інвалідності державного службовця особі, яка не мала необхідного стажу станом на 01 травня 2016 року. Конституційний Суд України наголосив на потребі законодавчого врегулювання перехідних умов або компенсаційних механізмів, однак за відсутності такого врегулювання суд не може призначити пенсію всупереч чинним умовам пунктів 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Постанова Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі № 560/17838/24 (адміністративне провадження № К/990/20982/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137871748