Перерахунок військової пенсії, не проведений з вини Пенсійного фонду або органу, який видає довідку, не може бути обмежений шестимісячним строком звернення до суду

Перерахунок військової пенсії, не проведений з вини Пенсійного фонду або органу, який видає довідку, не може бути обмежений шестимісячним строком звернення до суду

Фізична особа звернулася до суду з позовом до органу Пенсійного фонду України, у якому просила визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з 01 лютого 2023 року відповідно до статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки про грошове забезпечення від 03 грудня 2024 року, складеної з урахуванням оновленого грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року. Позивач також просив зобов’язати орган Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року та провести доплату і подальшу виплату пенсії.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, залишив позов у частині вимог за період з 01 лютого 2023 року до 08 січня 2025 року без розгляду. Суди виходили з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, тому позивач мав об’єктивну можливість знати про розмір своїх пенсійних виплат, а його тривала пасивна поведінка не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Також суди зазначили, що стаття 55 Закону № 2262-XII щодо виплати пенсії без обмеження строком не підлягає застосуванню, оскільки спірні суми не були попередньо нараховані пенсійним органом.

У касаційній скарзі позивач зазначав, що до моменту отримання належної довідки від уповноваженого органу у пенсійного органу не виникало документальної підстави для фактичного перерахунку пенсії, а у нього — об’єктивної можливості реалізувати право на такий перерахунок. Оновлену довідку від 03 грудня 2024 року було виготовлено на виконання рішення суду від 28 листопада 2024 року у справі № 240/4761/24, а відмова органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок на її підставі була надана листом від 02 червня 2025 року. Тому позивач вважав, що строк звернення до суду не пропущено, а обмеження права на перерахунок пенсії загальним шестимісячним строком є неприпустимим.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували процесуальні наслідки пропуску строку звернення до суду, оскільки не врахували спеціальне правило частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII, за яким перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для такого перерахунку, здійснюється з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд застосував статті 1, 3, 19, 46, 68, пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України, статті 51, 55, 63 Закону № 2262-XII, статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, статті 4, 6, 10 Закону України «Про адміністративну процедуру», статті 2, 122, 123, 242, 341, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд також врахував рішення ЄСПЛ у справах «Суханов та Ільченко проти України» і «Рисовський проти України», Доповідь Венеційської комісії «Мірило правовладдя», постанову Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 580/10781/23, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у зразковій справі № 380/19324/23, а також постанови Верховного Суду від 03 лютого 2026 року у справі № 560/17663/24, від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 08 жовтня 2025 року у справі № 560/12997/24.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.                    Право пенсіонера на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 2262-XII у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення виникає безпосередньо із закону. Видача уповноваженим державним органом довідки про розмір грошового забезпечення не створює нового права на перерахунок пенсії, а є документальним підтвердженням складових грошового забезпечення, які повинні враховуватися органом Пенсійного фонду України під час реалізації вже існуючого обов’язку.

2.                    До моменту отримання належної довідки пенсійний орган може не мати необхідної документальної підстави для фактичного здійснення розрахунку пенсії, однак несвоєчасне надходження такої довідки з вини державного органу не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на перерахунок з дати виникнення відповідного права. Ризик помилки або зволікання державного органу має покладатися на державу, а не на особу, право якої залежить від належного виконання державними органами своїх обов’язків.

3.                    Частина третя статті 51 Закону № 2262-XII є спеціальною нормою щодо загальних процесуальних правил, установлених статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо перерахунок пенсії не проведений з вини органів Пенсійного фонду України або державних органів, які видають довідки для такого перерахунку, він має здійснюватися з дати виникнення права на нього без обмеження будь-яким строком. Застосування загального шестимісячного строку звернення до суду у таких правовідносинах є неприйнятним.

4.                    Спори щодо невиконання державою обов’язку з перерахунку пенсії, коли право особи вже існує, але не реалізоване з вини суб’єкта владних повноважень, відрізняються від спорів щодо призначення або первинного обчислення пенсії. У таких справах звернення особи до суду є способом відновлення порушеного триваючого права, а не оскарженням разового управлінського рішення. Тому надмірно формальне застосування процесуальних строків нівелює сутність гарантованого законом матеріального права на належне пенсійне забезпечення.

5.                    У цій справі Верховний Суд зазначив, що підставою для виникнення права позивача на перерахунок пенсії було зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2023 року, що тягнуло зміну розміру грошового забезпечення та необхідність перерахунку пенсії. Позивач не був пасивним: він послідовно ініціював судовий захист для отримання належної довідки про грошове забезпечення, а спірна відмова органу Пенсійного фонду України була надана вже після оформлення оновленої довідки на виконання судового рішення.

6.                    Верховний Суд також розмежував цю справу зі справами, у яких застосовувався загальний шестимісячний строк звернення до суду. На відміну від спорів, де перерахунок пенсії залежить від заяви особи або тривала пасивність позивача є визначальною, у цій справі йшлося про спеціальне регулювання Закону № 2262-XII, яке прямо передбачає обов’язок держави здійснити перерахунок пенсії з моменту виникнення законодавчих підстав і виключає обмеження цього права процесуальними строками у разі вини державних органів.

Постанова Верховного Суду від 18 червня 2026 року у справі № 240/17758/25 (адміністративне провадження № К/990/10524/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137520740