Перерва у встановленні інвалідності не створює нового права на одноразову грошову допомогу за тим самим пов’язаним зі службою захворюванням

Перерва у встановленні інвалідності не створює нового права на одноразову грошову допомогу за тим самим пов’язаним зі службою захворюванням 

Позивач звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив визнати протиправною відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку зі встановленням йому у 2019 році ІІ групи інвалідності та зобов’язати Міністерство прийняти рішення про призначення і виплату такої допомоги. Позивач обґрунтовував вимоги тим, що після закінчення строку дії ІІІ групи інвалідності, встановленої у 2011 році, він тривалий час не мав статусу особи з інвалідністю, а тому встановлення ІІ групи інвалідності у 2019 році слід вважати первинним, а не повторним.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Вони виходили з того, що встановлення позивачу у 2019 році ІІ групи інвалідності за результатами зазначеного у довідці медико-соціальної експертної комісії «первинного огляду» є самостійною юридичною підставою для виникнення права на одноразову грошову допомогу за пунктом 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року й ухвалив нове рішення — про відмову в задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що встановлення у 2019 році ІІ групи інвалідності з тієї самої причини, з якої у 2011 році позивачу вже було встановлено ІІІ групу інвалідності та виплачено одноразову грошову допомогу, не породжує нового самостійного права на таку виплату.

Верховний Суд застосував статті 19, 46, пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України, статтю 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, а також пункти 2–4, 7–9 Порядку № 850. За пунктом 4 цього Порядку, якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду працівникові міліції встановлено вищу групу інвалідності, яка дає право на допомогу в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплаченої суми.

Обґрунтовуючи постанову, Верховний Суд урахував правові висновки, викладені, зокрема, у постановах від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18, від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17, від 15 січня 2024 року у справі № 240/4317/23 та від 06 травня 2025 року у справі № 320/24963/23. Суд зазначив, що одноразова грошова допомога є одноразовою соціальною виплатою у зв’язку з ушкодженням здоров’я, пов’язаним із проходженням служби, а процедура встановлення вищої групи інвалідності з тієї самої причини передбачає лише можливість виплати різниці між раніше виплаченою та новою сумою допомоги у межах визначеного дворічного строку.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.     Для застосування пункту 4 Порядку № 850 визначальним є не безперервне перебування особи у статусі особи з інвалідністю, а наявність юридичного та медичного зв’язку між первинним і наступним встановленням інвалідності. Якщо вища група інвалідності встановлена у зв’язку з тим самим захворюванням або ушкодженням здоров’я, яке вже було підставою для встановлення інвалідності та виплати допомоги, відповідні правовідносини підлягають оцінці як повторний огляд у межах механізму виплати допомоги у більшому розмірі.

2.     Сплив строку, на який особі раніше було встановлено інвалідність, відсутність подальших переоглядів медико-соціальної експертної комісії або тривала перерва у статусі особи з інвалідністю не припиняють юридичного зв’язку між первинно встановленою інвалідністю та подальшим встановленням вищої групи інвалідності з тієї самої причини. Сам факт такої перерви не створює нового самостійного права на одноразову грошову допомогу.

3.     Зазначення у довідці медико-соціальної експертної комісії подальшого огляду як «первинного» має значення для медико-експертної процедури, однак саме по собі не визначає правову кваліфікацію відносин за пунктами 3 і 4 Порядку № 850. Вирішальним є те, чи пов’язане подальше встановлення інвалідності з тим самим захворюванням, пораненням, травмою, каліцтвом або нещасним випадком, у зв’язку з якими інвалідність або ступінь втрати працездатності вже були встановлені раніше.

4.     Дворічний строк, передбачений пунктом 4 Порядку № 850, є спеціальним строковим обмеженням для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі. Якщо вища група інвалідності з тієї самої причини встановлена поза межами цього строку, підстави для виплати допомоги у більшому розмірі відсутні незалежно від того, чи зберігався у проміжний період статус особи з інвалідністю.

Постанова Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 120/3414/25 (адміністративне провадження № К/990/2914/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136452228