Поновлення строку на апеляцію суб’єкта владних повноважень: як суду балансувати між принципами «належного урядування» та «процесуальної добросовісності»

Поновлення строку на апеляцію суб'єкта владних повноважень: як суду балансувати між принципами «належного урядування» та «процесуальної добросовісності» 

 

Позивач оскаржив до суду дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – ПФУ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Суд першої інстанції частково задовольнив позов.

Суд апеляційної інстанції відмовив ПФУ у поновленні строку та відкритті провадження після повторного подання скарги. Суд посилався на принцип належного урядування (Good Governance), стверджуючи, що внутрішні фінансові проблеми (відсутність коштів на судовий збір) не можуть бути поважною причиною для поновлення строку.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і направив справу на продовження розгляду, визнавши, що апеляційний суд не дотримався балансу між процесуальними вимогами стосовно строку та конституційною гарантією права на апеляцію.

Верховний Суд звернув увагу, що ПФУ вперше подав апеляцію вчасно; оперативно реагував на ухвали (про залишення без руху/повернення), усунув недолік (сплатив збір) і повторно подав скаргу у розумний строк. Такий порядок дій, за обставин цієї справи, свідчить про добросовісність, відсутність зволікання і не суперечить принципу правової визначеності.

 

Ключові правові висновки: 

1.   Право на апеляційний перегляд (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України) – конституційна гарантія, яку суди мають забезпечувати не формально, а з урахуванням балансу між потребою дисциплінувати сторони дотримуватися процесуальних строків і необхідністю реалізації права сторони на ефективний доступ до суду. Якщо поведінка такої сторони свідчить про сумлінність та відсутність зловживань процесуальними правами, формальний підхід до строків не повинен нівелювати доступ до апеляційного перегляду.

2.   Сам по собі факт повернення першої апеляційної скарги (через несплату судового збору) не є достатньою підставою для відмови у поновленні строку при повторному зверненні. За аналогією з частиною восьмою статті 169 КАС України, якою встановлено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права звернутися повторно; суд повинен оцінити усі обставини: причини первинного повернення апеляційної скарги, розумність проміжку часу до повторного подання (усунення недоліків) тощо.

3.   Суд зобов’язаний перевірити: чи були об’єктивні обставини, не залежні від волі суб’єкта владних повноважень (зокрема бюджетні процедури з підтвердженим подальшим усуненням наслідків); чи діяв такий суб’єкт сумлінно та без зловживань; чи зберігається співмірність між суворим дотриманням процесу та правом на апеляцію. При цьому, складнощі із сплатою судового збору самі по собі не «легалізують» пропуск строку, але за сукупності з іншими ознаками добросовісності можуть підтверджувати поважність причин у розумінні статті 121 КАС України.

 

Постанова Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 560/12179/24 (адміністративне провадження №К/990/2469/25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/128403132