Потапчук В.Г. Екологічний конституціоналізм: до питання про локально-самоврядну характеристику профільної феноменології

Потапчук Ганна,
кандидат юридичних наук, докторантка 
Інституту законодавства Верховної Ради України

Однією з реалій сьогодення, що набуває характеру тенденції у світовому розвитку, формуванні нових і амбітних засад і телеологічних домінант існування народів, їх держав, міжнародного співтовариства як такого у вигляді сукупності останніх, – стає структуризація і видова спеціалізація національного конституціоналізму та його проявів на універсальному рівні –конституціоналізму глобального, що базується на сприйнятті і перманентному втіленні національних – індивідуальних, групових і колективних конституційних цінностей у міжнародну нормативну систему, що є фактично запозиченням аксіології територіальної людської спільноти – територіальної громади (далі – ТГ), що існує і функціонує на локальному рівні соціуму в межах відповідної адміністративної території відповідної держави у вигляді самоорганізації жителів у формі місцевого самоврядування (далі – МСВ) та в умовах філософського стану повсякденності.

До таких домінант відноситься й інтенсивні та якісно обумовлені процеси формування екологічного конституціоналізму, як видової характеристики та іманентного структурного елемента національного конституціоналізму, що: 

а) по своїй суті; 

б) змістовно-топусному наповненню та 

в) телеологічно-територіальної реалізації, – володіє:

а) суто локально-самоврядною ідентифікаційною характерологією та

б) відповідними гуманістично-аксіологічними та 

в) людинорозмірними ознаками. 

Це, насамперед, підтверджується активними процесами розвитку і використання в міжнародному публічному праві феноменології «м’якого права» (soft law) [1], завдяки якої: 

А) рішення міжнародних інституцій рекомендаційного характеру набувають з часом, 

Б) враховуючи високий та зростаючий авторитет таких міжнародних структур і 

В) особливу значимість питань, що ними розглядаються та курируються, 

Г) обов’язкового характеру для держав-членів міжнародної або регіональних або універсальної спільнот, що 

Г’) в перспективі безпосередньо впливає на формування національного законодавства-держави члена міжнародної спільноти, – насамперед, національного конституційного права.

Отже, сьогодні, ми можемо констатувати, що така управлінська парадигма спрацьовує, а саме:

а) в межах діяльності Экономічної і Соціальної Ради ООН, 

б)    Європейська економічна комісія (далі – ЄЕК), 

в) в рамках Наради Сторін Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, 

г) в межах діяльності Робочої групи Сторін, 

г’) при проведенні двадцять третьої наради в м. Женева (Швейцарія), 26–28 червня 2019 року, 

д) при розгляді Пункту 3 c) попереднього порядку денного «Питання сутності: доступ до правосуддя», 

е) в ході проведення Суддівського колоквіуму по Цілі 16 у сфері сталого розвитку: роль судової системи у сприянні забезпеченню верховенства права у питаннях навколишнього середовища, 

є) у Резюме Голови – було прийнято у вигляді рекомендацій  низку положень, що зафіксували на рівні soft law, народження нової феноменології в міжнародному публічному праві – феноменології екологічного конституціоналізму [2] (далі – ЕК).

До таких рекомендацій-тверджень, що набули характер факторів- тенденцій, увійшли наступні:

А) питання формування концепції ЕК виникає і актуалізується в процесі дослідження ефективного розгляду справ, пов'язаних з екологічними питаннями та застосуванням закріплених у конституціях екологічних прав у контексті сталого розвитку, – саме у цьому контексті розглядається роль Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя  з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) від 25 червня 1998 року [3], зв'язок між Орхуською конвенцією та іншими багатосторонніми природоохоронними угодами ЄЕК у процесі забезпечення дотримання екологічного права та застосування концепції екологічного конституціоналізму (фактор (тенденція) наявності профільного міжнародного договору та формування профільного договірно-екологічного нормативного масиву, що позначає міжнародно-правову характерологічну рису ЕК. – Авт.). Отже, сама діяльнісна основа Орхуської конвенції напряму торкається локальних аспектів функціонування людини на її індивідуальному, груповому та колективному рівнях, – у межах територіальної громади (далі – ТГ), бо саме там і тільки там жителі та сформовані ними інституції громадянського суспільства (громадськість) можуть реально і активно приймати участь в процесі прийняття рішень в сфері екологічної діяльності зацікавлених суб’єктів, в реалізації державою екологічної політики, та тільки на цьому локальному рівні наведеним жителям – членам ТГ може бути забезпечений доступ до правосуддя  з питань, що стосуються довкілля (локально-інституційний пріоритет ЕК. – Авт.);

Б) важливу роль відіграє активна позиція представників громадськості, які випробовуючи занепокоєння у зв'язку з посиленням впливу на здоров'я людини та її благополуччя стану навколишнього середовища, покладали все більші надії в плані захисту своїх прав і законних інтересів, що стосуються охорони навколишнього середовища та забезпечення дотримання внутрішніх екологічних законів – на суди та інші незалежні наглядові органи (фактор (тенденція) об’єктивації та актуалізації питань екологічної безпеки на рівні глобального громадянського суспільства, що позначає національно-гуманістичну характерологічну рису ЕК. – Авт.). Отже, саме таким чином, – через національні судові органи жителі-члени відповідних ТГ здійснюють захист своїх прав і законних інтересів, що стосуються охорони навколишнього середовища та забезпечення дотримання внутрішніх екологічних законів (предметно-захисний пріоритет ЕК. – Авт.) ;

В) спостерігається активізація діяльності судових органів, що відігравали головну роль у застосуванні та тлумаченні положень внутрішнього права відповідно до цінностей та зобов'язань, що відбилися в резолюції 70/1 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 року» [4], а також положень і зобов’язань Орхуської конвенції та інших багатосторонніх природоохоронних угод та у виконанні ширшої мети охорони навколишнього середовища та забезпечення сталого розвитку, включаючи тлумачення міжнародного права Судом Європейського Союзу та іншими міжнародними судами, що мало велике значення (фактор (тенденція) наявності сталої судової практики в профільних питаннях екологічної безпеки, що позначає судово-захисту характерологічну рису ЕК. – Авт.). Наявність такої практики є свідченням, по-перше, активності жителів-членів відповідних ТГ щодо захисту своїх екологічних прав; по-друге, їх обізнаності у реальних можливостях судового захисту своїх прав; по-третє, про наявність сформованого у них діяльнісного-парадигмального наративу та поведінкових настанов щодо захисту своїх екологічних прав в судовому порядку; по-четверте, про потенційну готовність судів захищати екологічні права жителів-членів ТГ відповідно до Конституції та законодавства держави (об’єктно-судовий пріоритет ЕК. – Авт.);

Г) формується та реалізується завдання щодо створення ефективних наглядових механізмів, що має надзвичайно важливе значення для успішного здійснення екологічних елементів Цілі 16 у сфері сталого розвитку (світ, справедливість, правосуддя та ефективні установи) та її завдання 16.3 (заохочення верховенства права та забезпечення рівного доступу до правосуддя), бо такі механізми можуть створювати умови для сталого розвитку та гарантувати досягнення інших відповідних цілей у галузі сталого розвитку та завдань (фактор (тенденція) наявності завдання щодо створення наглядових механізмів у профільній сфері, включаючи й правосуддя, та його послідовне виконання, що позначає контрольно-судову характерологічну рису ЕК. – Авт.). Цей фактор (тенденція) є уособленням та демонстрацією ролі ТГ, яку вони можуть відігравати у формуванні, існуванні, функціонуванні та реалізації механізму захисту екологічних прав, який безпосередньо впливає на умови сталого розвитку та їх досягнення в інтересах як конкретної людини, так й всього людства (глобально-захисний пріоритет ЕК. – Авт.);

Г’) спостерігається активізація діяльності щодо підвищення обізнаності, зміцнення потенціалу та міжнародного співробітництва між судовими органами, яка могла б зміцнити зусилля країн щодо здійснення Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року, – прикладом тут виступає нещодавно створений Глобальний судовий інститут з охорони навколишнього середовища, який: а) забезпечив платформу для зміцнення потенціалу суддів та здійснення програм правової освіти, спрямованих на вдосконалення адміністрації та вирішення справ щодо навколишнього середовища; б) запустив процедуру подання заяв на членство, створив секретаріат, якому підтримку надає ЮНЕП /англ. UNEP, United Nations Environment Programme; Програма ООН з довкілля/; в) здійснив низку заходів на глобальному та регіональному рівні у співпраці з організаціями-партнерами та провів підготовчу роботу для введення в дію призначених для судових органів ресурсів електронного хостингу (фактор (тенденція) становлення структурованої системи міжнародного співробітництва судових органів держав з профільної проблематики, що позначає коопераційну характерологічну рису ЕК. – Авт.). Цей фактор (тенденція) може бути оціненим з позицій допомоги судової влади в контексті її інституційного глобального співробітництва для вирішенні питань захисту екологічних та інших прав людини на глобальному і регіональному рівнях, – а враховуючи інцидентний характер діяльності національних судів держави, у забезпеченні реалізації та захисті екологічних та інших прав людини на рівні ТГ у індивідуальному, груповому та колективному порядку (колабораційно-судовий пріоритет ЕК. – Авт.);

Д) наявність все ширшого усвідомлення державами принципу верховенства права у питаннях, що стосуються навколишнього середовища, та права на здорове довкілля [5],  – це знайшло свій вираз в тому, що загалом не менше 155 держав взяли на себе правові зобов'язання згідно з договорами, конституціями та законодавством поважати, захищати та здійснювати це право, і серед них налічується не менше 20 країн, суди яких ухвалили, що право на здорове довкілля є найважливішим елементом конституційного права на життя і тому є право, яке охороняється конституцією, яке можна відстоювати в судах; крім того, багато національних судів загальноєвропейського регіону ухвалили рішення щодо права на здорове довкілля (фактор (тенденція) становлення системи міжнародно-правових зобов’язань держав з профільної проблематики, за виконанням яких стежать національні судові органи, що позначає міжнародно-зобов’язальну характерологічну рису ЕК. – Авт.). Цей фактор (тенденція) сприяє легалізації екологічних прав людини на вищому законодавчому та міжнародно-правовому рівнях, що детермінує можливості їх судового захисту у вигляді їх судового супроводження і забезпечення (легально-судовий пріоритет ЕК. – Авт.);

Е) визнання того, що екологічний конституціоналізм є відносно новим явищем, яке перебуває на стику конституційного права, міжнародного права, прав людини та права навколишнього середовища (фактор (тенденція) визнання існування феноменології ЕК та його структурної побудови, що позначає внутрішньо-структурну характерологічну рису ЕК. – Авт.). Отже, в контекстуалізації діяльності ТГ – ЕК проявляється як складний багатофакторний нормативно-правовий процес та соціально-правове явище, що скеровано на захист екологічних прав і свобод людини (структурно-нормативний пріоритет ЕК. – Авт.);

Є) розуміння того, що явище ЕК відображає визнання того факту, що: а) навколишнє середовище є належним предметом захисту у конституційних текстах та судах у всьому світі; б) у ньому також знайшли відображення інноваційні конституційні механізми забезпечення екологічних прав та прав людини або досягнення сталого розвитку (фактор (тенденція) визнання ЕК як об’єкту конституційного та судового захисту, що позначає його конституційно-захисну (конституційно-забезпечуючу) характерологічну рису ЕК. – Авт.). Наведений підхід суттєво підкріплює інституційно-нормативну систему захисту екологічних прав і свобод людини-члена ТГ та жителя відповідної території (предметно-нормативний пріоритет ЕК. – Авт.);

Ж) визнання і констатація факту, що право на здорове довкілля включає як процесуальні, і матеріально-правові елементи: 

а) процесуальними елементами, чітко викладеними в Орхуської конвенції, є наступні: право на доступ до інформації; право на участь у процесі прийняття рішень, що мають екологічні наслідки; та право на доступ до системи правосуддя та судово-правового захисту;

б) матеріально-правові елементи можуть включати: право на те, щоб дихати чистим повітрям; право доступу до безпечної питної води та адекватної санітарії; право доступу до належних послуг з регулювання відходів та право на те, щоб жити у нетоксичному середовищі; право на безпечний клімат; та право на здорові екосистеми та біорізноманіття (фактор (тенденція) становлення статусно-реалізаційної структури права на безпечне довкілля, що позначає нормативно-змістовну характерологічну рису ЕК. – Авт.). Цей фактор (тенденція) містить в собі діяльнісну складову та предметно-видові елементи екологічних прав людини-члена ТГ та жителя відповідної території (діяльнісно-видовий пріоритет ЕК. –  Авт.);

З) створення системи ключових взаємопов'язаних елементів, що детермінують  формування і використання цілісного підходу до визначення ефективної системи доступу до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, що базується на: 

a) підтримці громадян, груп та неурядових організацій, що домагаються  посилення охорони навколишнього середовища; 

b) ефективності, включаючи тривалість процесуальних дій, сферу охоплення перегляду, зупиняючу дію, заборону та забезпечення виконання рішень; 

c) витратах, включаючи судові збори, винагороду адвокатів, винагороду експертів, боргові зобов'язання та юридичну допомогу; та 

d) можливостях здійснення представниками громадськості своїх прав без покарання, переслідування чи утиску за їхню участь;

е) вживанні додаткових заходів щодо усунення проблем у цій галузі з метою надання громадськості, що домагається правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, широкого доступу до процедур судового та адміністративного перегляду, щоб задовольнити відповідні потреби, виконати вимоги статті 9 та інших відповідних положень Орхуської конвенції, а також інших відповідних договорів, конституцій та законодавчих актів (фактор (тенденція) становлення структури участі глобального громадянського суспільства  і його національних інституцій у захисті права на безпечне довкілля, що позначає елементо-діяльнісну інтерсуб’єктивну характерологічну рису ЕК. – Авт.). Наведений фактор (тенденція) фактично складає суб’єктно-ресурсну базу реалізації ЕК жителями-членами ТГ, яку вони можуть задіяти в процесі захисту своїх екологічних прав і свобод (ресурсно-поведінковий пріоритет ЕК. – Авт.);

И) наявність експліцитних (явних) та імпліцитних (прихованих) зв'язків між Орхуською конвенцією та відповідними положеннями інших багатосторонніх природоохоронних угод ЄЕК, наприклад, таких як Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо) та Протокол про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (Конвенція про повітря), Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Конвенція з вод) та Протокол з проблем води та здоров'я до неї та Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій (Конвенція про промислове аваріях) [6] (фактор (тенденція) становлення взаємопов’язаної системи міжнародних угод в профільній сфері, що позначає предметно-логічну  характерологічну рису ЕК. – Авт.). Наведений фактор (тенденція) дає змогу жителям-членам ТГ в процесі судового захисту своїх екологічних прав посилатись на міжнародно-правові зобов’язання національної держави щодо їх охорони та захисту (міжнародно-облігаційний пріоритет ЕК. – Авт.);

І) скерування усіх вищезгаданих багатосторонніх природоохоронних угод не тільки на посилення охорони навколишнього середовища, а й підтримку здійснення різноманітних цілей та завдань у галузі сталого розвитку, що стосуються охорони навколишнього середовища та здоров'я та благополуччя людей (фактор (тенденція) становлення взаємопов’язаної системи телеологічних домінант в міжнародній нормотворчості у профільній сфері з завданнями сталого розвитку. – Авт.). Наведений фактор (тенденція) свідчить про системний характер екологічних прав людини, бо їх судовий захист на локальному рівні забезпечує досягнення і вирішення цілей та завдань у галузі сталого розвитку (системно-локальний пріоритет ЕК. – Авт.).

Отже, використання системно-ідентифікаційного підходу до розуміння та оцінки наведених факторів (тенденцій), і одночасно, пріоритетів ЕК в контексті застосування цієї феноменології (концепції) на локальному рівні функціонування ТГ в межах МСВ – саме там, де потреба в екологічних правах виникає, актуалізується і об’єктивується, – дає нам змогу констатувати, що через їх вияв ми визначаємо не тільки онтологічні, аксіологічні, праксеологічні, динамічні, конотаційні, наративні, джерельні, структурні, логічні, системні, об’єктні, комунікативні та інтерсуб’єктивні  характеристики феноменології екологічного конституціоналізму, а й одночасно однойменні характерологічні ознаки ЕК, що є екзистенційно важливими для функціонування людини в межах ТГ та на рівні МСВ, тобто важливість основних положень ЕК для здійснення життєвого циклю людини-жителя і одночасно члена ТГ.

Такий висновок, на наш погляд, підтверджується тим, що ще на початковому етапі формування феноменології ЕК проявляється його структурна характеристика, яка на думку ЄЕК, по-перше, є відносно новим явищем у  концептуальному розумінні профільної феноменології; по-друге, складається з чотирьох елементів, а саме – відповідних правоохоронних настанов конституційного права (національного), міжнародного права (публічного), прав людини (національні та міжнародна регламентація та регулювання)  та права навколишнього середовища (національні та міжнародне регламентація та регулювання); по-третє, профільна феноменологія у її концептуальній побудові перебуває на стику наведених чотирьох елементів; по-четверте, саме це об’єктивує, стимулює, активізує, актуалізує та підтверджує їх взаємозв’язок, взаємодію, появу кумулятивного ефекту від такої взаємодії та появу нових і більш глибоких форм взаємодії та співробітництва держав та інших недержавних суб’єктів, враховуючи на великий екзистенційний потенціал профільної проблематики та її особливе значення для життя кожної людини, її груп і асоціацій, а також існування національних держав та їх міжнародної спільноти. Отже,  у контексті онтологічного та аксіологічного розуміння наведених характеристик, стоїть людина як основоположний суб’єкт локального соціуму, що для свого повсякденного існування та функціонування в межах територіальної людської спільноти об’єктивно потребує відповідних позитивних умов навколишнього природного середовища і такі умови є, по-перше, основоположними для її стабільного життя; по-друге, вони повинні визнаватися державою та всіма її органами публічної влади як умови-завдання, для створення, супроводження, забезпечення і реалізації яких повинні працювати всі органи публічної влади, розуміючи їх як основні стратегічно-телеологічні домінанти своєї компетенційної діяльності; по-третє, права на створення таких умов повинні бути гарантовані судовою владою як єдиної гілкою влади, що здійснює правосуддя; по-четверте, судовий захист таких прав людини на безпечне природне середовище повинен бути ефективним та відповідати конституційно-правовим і законодавчо-правовим настановам держави та її міжнародно-правовим зобов’язанням, узятим в рамках підписаних нею міжнародних угод.

Крім того, треба наголосити на тому, що наведені складові елементи, що фактично створюють національну і міжнародну нормативно-правову складову ЕК, детермінуються іншими наведеними факторами (тенденціями), що у своїй сукупності складають комплексний конгломерат ознак, підходів, дій, форм взаємодії широкого кола суб’єктів, що існують та функціонують на внутрішньодержавному та універсальному рівнях, – причому цей конгломерат має стійку тенденцію до становлення не тільки системності, а й веде до посилення тенденцій щодо формалізації принципу екологічної безпеки та його делегування з конституційно-правового рівня на рівень міжнародно-правовий в якості загальновизнаного принципу міжнародного публічного права (jus cogens), – і всі ці складні та суперечливі процеси, що часто-густо торкаються питань суверенітету та територіальної цілісності держави, мають виражену та акцентуйовану  локально-самоврядну характеристику через профільну феноменологію ЕК.

Більш того, наведений розгляд елементів (нормативних блоків), що складають структуру ЕК та його локально-регіональні пріоритети, у системно-предметному ключі, дає нам розуміння не тільки нормативних підходів до інституціоналізації та конституювання профільної феноменології на рівні національного конституційного (основна, ведуча, фундаментальна, профілююча галузь національного права держави [7]) та міжнародного публічного (самостійна галузь в межах окремої і самостійної нормативно-правової системи [8]) права, але й призводить до розуміння об’єктивних процесів формування основоположних засад (принципів) ЕК, що обумовлюються наведеними вище факторами (тенденціями), кожний з яких фактично кристалізує одну з важливих сторін появи, формування, розвитку і вдосконалення профільної феноменології ЕК, трансформуючи її в концепцію на рівні soft law, що спирається на екзистенційні потреби і інтереси конкретної людини, що здійснює свій життєвий цикл на рівні ТГ в межах МСВ.   

Резюмуючи, необхідно зазначити, що виходячи з реальності існування для людства і конкретної людини системного комплексу екологічних проблем, можна, враховуючи на підходи до соціального конструктивізму американського психолога  К. Дж. Гергена [7, с. 58–65], стверджувати, що феноменологія ЕК формується як соціальна конструкція в контексті однієї з найважливіших проблем існування людської цивілізації зі всіма атрибутами, що є характерними для такої конструкції (людина, її групи та асоціації, соціально-нормативні цілі і завдання людини в локальному соціумі, сам соціум, його діяльнісні багатофакторні параметри, нормативні межі, організаційні структури, симбіотична взаємодія між всіма перерахованими елементами), – де людина та її життєвий цикл займають основоположне місце і відіграють центральну функціонально-динамічну роль.  

Cписок використаних джерел

1. Pierre-Marie Dupuy. Soft Law and the International Law of the Environment, 12 MICH. J. INT'L L. 420 (1991). Available at: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. (Дата звернення: 17.05.2022).

2. Судейский коллоквиум по Цели 16 в области устойчивого развития: роль судебной системы в содействии обеспечению верховенства права в вопросах окружающей среды. Совещание Сторон Конвенции о доступе к информации, участии общественности в процессе принятия решений и доступе к правосудию по вопросам, касающимся окружающей среды Рабочая группа Сторон Двадцать третье совещание Женева, 26–28 июня 2019 года Пункт 3 c) предварительной повестки дня Вопросы существа: доступ к правосудию. URL: https://unece.org/fileadmin/DAM/env/pp/wgp/WGP-23/ODS/ECE_MP.PP_WG.1_ 2019_8_R.pdf. (Дата звернення: 17.05.2022).

3. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25.06. 1998 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015#Text. (Дата звернення: 17.05.2022).

4. Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року: Резолюція 70/1, прийнята Генеральною Асамблеєю 25 вересня 2015 року [без передачі до Головного комітету (A/70/L.1)]. URL: file: Agenda2030_UA.pdf. (Дата звернення: 17.05.2022).

5. Обязательства в области прав человека, связанные с пользованием безопасной, чистой, здоровой и устойчивой окружающей средой: Записка Генерального секретаря ООН от 19 июля 2018 года. ГА ООН. URL: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N18/231/06/PDF/N1823106.Pdf ?OpenElement. (Дата звернення: 18.05.2022).

6. Див.: Міжнародні угоди з охорони оточуючого природного середовища. URL: www.unece.org/env/eia/welcome.html. (Дата звернення: 18.05. 2022).

7. Герген К. Дж. Социальная конструкция в контексте. Харьков: Гуманитарный Центр, 2016. 326 с.