Повернення документів на доопрацювання у справі про 15 000 000 грн допомоги може бути правомірним, якщо документи не підтверджують бойового ушкодження

Повернення документів на доопрацювання у справі про 15 000 000 грн допомоги може бути правомірним, якщо документи не підтверджують бойового ушкодження

Батьки померлого військовослужбовця звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просили скасувати пункт 86 рішення Комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 03 травня 2024 року № 13/д, про повернення їхніх документів на доопрацювання, а також зобов’язати Міністерство оборони України призначити і виплатити їм одноразову грошову допомогу в розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у рівних частках як членам сім’ї військовослужбовця, який помер під час виконання обов’язків військової служби.

Позивачі зазначали, що їхній син проходив військову службу за призовом під час мобілізації з 26 лютого 2022 року до 11 грудня 2022 року, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи у Житомирській, Волинській, Луганській та Дніпропетровській областях, і помер у період дії воєнного стану. Відповідно до висновку військово-лікарської комісії захворювання «Набряк легенів та головного мозку. Загальне венозне повнокров’я. Гостра серцева недостатність», яке призвело до смерті військовослужбовця, було пов’язане із захистом Батьківщини. Саме з цим позивачі пов’язували право на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Вони виходили з того, що смерть військовослужбовця настала під час проходження військової служби у період дії воєнного стану та перебуває у причинному зв’язку із захистом Батьківщини, що підтверджено висновком військово-лікарської комісії та іншими доказами. Суди дійшли висновку, що у період воєнного стану розмір допомоги має визначатися за спеціальною постановою Кабінету Міністрів України № 168, а не за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України зазначало, що суди неправильно застосували Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанову Кабінету Міністрів України № 168 та Порядок № 975. На думку Міністерства, виплата 15 000 000 грн передбачена лише у разі загибелі військовослужбовця або смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини у період воєнного стану. Оскільки смерть військовослужбовця настала від захворювання, а не від бойового ушкодження, подані документи не підтверджували підстав для призначення допомоги у підвищеному розмірі.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони України, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що рішення Комісії Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання ґрунтувалося на правильному розумінні Закону № 2011-XII, Порядку № 975 та постанови № 168, оскільки подані позивачами документи не підтверджували наявності умов, з якими пункт 2 постанови № 168 пов’язує право на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

Суд застосував статті 17, 19 Конституції України, статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Європейську соціальну хартію (переглянуту), статтю 41 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», статті 1, 3, 16, 16-1, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядок № 975, постанову Кабінету Міністрів України № 168, Закон України від 16 липня 2025 року № 4546-IX, а також статті 2, 242, 341, 351 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд також врахував правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладений у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24, яким уточнено підхід до застосування пункту 2 постанови № 168 і відступлено від окремих попередніх висновків щодо цієї категорії спорів.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.    Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 передбачає дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн: загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану; або смерть такої особи внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після такого ушкодження.

2.    Сам факт смерті військовослужбовця під час проходження військової служби у період воєнного стану та сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв’язок захворювання, яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини не є безумовною підставою для застосування пункту 2 постанови № 168. Для виплати допомоги у підвищеному розмірі необхідно встановити саме ті юридичні факти, з якими ця постанова пов’язує виникнення права на таку виплату.

3.    Для застосування абзацу шостого пункту 2 постанови № 168 визначальним є належними та допустимими доказами підтверджений причинний зв’язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони. Потрібно розмежовувати смерть від захворювання як самостійної причини смерті та смерть, яка перебуває у прямому причинному зв’язку з документально підтвердженим бойовим ушкодженням.

4.    Закон № 2011-XII, Порядок № 975 і постанова № 168 мають застосовуватися системно. Законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження служби. Умови виникнення права на допомогу та розмір допомоги є різними елементами механізму правового регулювання соціального забезпечення і мають самостійне юридичне значення.

5.    У цій справі Верховний Суд установив, що смерть військовослужбовця настала внаслідок набряку легенів та головного мозку, загального венозного повнокров’я і гострої серцевої недостатності, тобто внаслідок захворювання. Військово-лікарська комісія визнала це захворювання таким, що пов’язане із захистом Батьківщини, однак матеріали справи не містили доказів того, що смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони.

6.    Верховний Суд наголосив, що цей висновок не ставить під сумнів факт смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, причинний зв’язок захворювання із захистом Батьківщини та право членів його сім’ї на соціальний захист у порядку і розмірах, визначених Законом № 2011-XII та Порядком № 975. Предметом цієї справи було лише питання наявності або відсутності передбачених пунктом 2 постанови № 168 підстав для призначення одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі 15 000 000 грн.

Постанова Верховного Суду від 22 червня 2026 року у справі № 500/6602/24 (адміністративне провадження № К/990/5491/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137605765