Повторне повернення до пенсії державного службовця з новою довідкою про заробітну плату не є первинним призначенням пенсії

Повторне повернення до пенсії державного службовця з новою довідкою про заробітну плату не є первинним призначенням пенсії

Фізична особа звернулася до суду з позовом до двох органів Пенсійного фонду України, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення від 14 травня 2024 року про відмову у переході на пенсію за Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, а також зобов’язати перевести її з 08 травня 2024 року з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Позивачка вважала, що має право на таку пенсію, а орган Пенсійного фонду України протиправно відмовив їй, пославшись на недоцільність переходу через зменшення розміру пенсії.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, частково задовольнив позов: визнав протиправним і скасував рішення про відмову та зобов’язав орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивачки від 08 травня 2024 року. Суди виходили з того, що відповідач відмовив у переході на пенсію державного службовця виключно з мотивів недоцільності такого переходу через зменшення розміру пенсії, не перевіривши належним чином наявність у позивачки стажу державної служби та інших умов, з якими закон пов’язує право на пенсію державного службовця.

У касаційній скарзі орган Пенсійного фонду України зазначав, що суди неправильно застосували пункти 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII, статтю 37 Закону № 3723-XII, пункти 2 і 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622. Скаржник наголошував, що позивачці вже призначалася пенсія державного службовця, яку вона отримувала з 04 січня 2017 року до 01 березня 2023 року, після чого була переведена на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Тому її нове звернення з довідкою про складові заробітної плати від 02 травня 2024 року фактично було спрямоване не на первинне призначення пенсії, а на повторне повернення до раніше призначеного виду пенсії з новим визначенням її розміру.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу органу Пенсійного фонду України, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що позивачка вже реалізувала право на пенсію державного службовця, оскільки така пенсія була їй призначена та виплачувалася у 2017–2023 роках. Повторне звернення після переходу на пенсію за Законом № 1058-IV із новою довідкою про заробітну плату не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця.

Суд застосував статті 19, 46, 68, пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України, статтю 37 Закону № 3723-XII, статтю 90, пункти 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, Закон № 1058-IV, пункти 2, 3 Порядку № 622, частину третю статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру», а також статті 2, 139, 242, 328, 341, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд також врахував Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 745/458/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі № 697/2282/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 523/9208/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855, від 25 липня 2025 року у справі № 140/5363/24 та від 03 червня 2026 року у справі № 400/8750/24.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.        Право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII та статтею 37 Закону № 3723-XII. Йдеться про сукупність умов щодо віку, страхового стажу і стажу державної служби. Водночас ці положення спрямовані на збереження права особи на призначення пенсії державного службовця та визначають умови первинної реалізації такого права, а не створюють право на повторне призначення цієї пенсії після її попереднього отримання.

2.        Ні Закон № 889-VIII, ні стаття 37 Закону № 3723-XII, ні Порядок № 622 не містять положень, які б передбачали можливість після призначення та отримання пенсії державного службовця, подальшого переходу на інший вид пенсійного забезпечення, а потім повторного призначення пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових показників заробітної плати. Збереження права на призначення пенсії державного службовця не може тлумачитися як право на повторну реалізацію того самого права після того, як пенсія вже була призначена і виплачувалася.

3.        Для правильного вирішення такого спору визначальним є не те, як особа назвала своє звернення — заявою про переведення, перехід чи поновлення пенсії, — а правова природа відповідного звернення. Якщо особі вже призначалася пенсія державного службовця, а згодом її було переведено на пенсію за Законом № 1058-IV, наступне звернення з новою довідкою про складові заробітної плати фактично спрямоване на повторне призначення пенсії державного службовця або нове визначення її розміру, а не на первинне призначення пенсії.

4.        Сам факт призначення і виплати особі пенсії державного службовця у минулому свідчить, що право на таку пенсію вже було реалізоване, а тому повторна перевірка стажу державної служби не впливає на правову природу нового звернення та не може змінити висновок щодо відсутності правових підстав для повторної реалізації права на пенсію державного службовця. Формальні недоліки мотивування рішення суб’єкта владних повноважень, за встановлених у цій справі обставин, самі по собі не є достатньою підставою для його скасування, якщо за встановлених обставин правильним по суті є висновок про відсутність у особи матеріально-правових підстав для задоволення заяви.

5.        У цій справі Верховний Суд погодився, що посилання органу Пенсійного фонду України лише на недоцільність переведення через зменшення розміру пенсії не було належним правовим обґрунтуванням відмови. Водночас Суд зазначив, що цей недолік мотивування не змінює суті справи: позивачка не мала права на повторне призначення пенсії державного службовця або визначення її розміру за новою довідкою про заробітну плату після того, як уже отримувала таку пенсію у 2017–2023 роках. Тому висновки судів попередніх інстанцій про необхідність повторного розгляду заяви були помилковими.

Постанова Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі № 560/14905/24 (адміністративне провадження № К/990/25760/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137444384