Право на 15 млн грн залежить від установленого причинного зв’язку смерті з обставинами, визначеними постановою № 168, а не лише від формулювання висновку ВЛК – Верховний Суд

Право на 15 млн грн залежить від установленого причинного зв’язку смерті з обставинами, визначеними постановою № 168, а не лише від формулювання висновку ВЛК – Верховний Суд

 

Мати померлого військовослужбовця звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України. Вона просила скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов’язати призначити допомогу відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 15 млн грн з урахуванням уже виплачених сум.

Після смерті військовослужбовця Центральна військово-лікарська комісія первинно визначила, що його травми та причина смерті пов’язані з проходженням військової служби. На цій підставі матері та дочці померлого було призначено й виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975.

Надалі, після судового оскарження, попередній висновок Центральної військово-лікарської комісії було скасовано, а постановою від 10 серпня 2023 року № 2573 встановлено, що травми та причина смерті військовослужбовця пов’язані із захистом Батьківщини.

Позивачка вважала, що після такої зміни причинного зв’язку вона набула право на допомогу у розмірі 15 млн грн, передбачену постановою КМУ № 168, із зарахуванням раніше отриманих коштів.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року, позов задовольнив.

Суди виходили з того, що помилкове первинне визначення причинного зв’язку смерті не може позбавляти членів сім’ї військовослужбовця права на допомогу в належному розмірі, а законодавство прямо не забороняє здійснити доплату після подальшої зміни такого причинного зв’язку.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони України, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд зазначив, що перед вирішенням питання про можливість доплати різниці між уже отриманою допомогою і сумою 15 млн грн необхідно насамперед установити, чи існує саме матеріальне право на допомогу, передбачену пунктом 2 постанови КМУ № 168.

Питання про врахування раніше виплачених коштів, вибір між альтернативними виплатами чи можливість доплати є похідними від встановлення такої первинної правової підстави.

Верховний Суд проаналізував зміст пункту 2 постанови КМУ № 168 та зазначив, що він передбачає дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн.

Перша стосується загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану.

Друга охоплює смерть такої особи внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії, якщо смерть настала не пізніше ніж через один рік після такого ушкодження.

Тому у випадку смерті військовослужбовця внаслідок травми юридично значущим є не саме формулювання, використане військово-лікарською комісією, а встановлений належними доказами причинний зв’язок між смертю і конкретною травмою, отриманою саме за обставин, визначених пунктом 2 постанови КМУ № 168.

Верховний Суд підкреслив: законодавче встановлення суми 15 млн грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на неї в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження служби.

Необхідно розмежовувати підстави виникнення права на соціальну виплату і розмір такої виплати. Розмір не може підміняти встановлення юридичних фактів, з якими законодавство пов’язує саме право на відповідний вид соціального забезпечення.

У цій справі суди встановили, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть причиною смерті військовослужбовця були, зокрема, ушкодження внаслідок воєнних дій, вибухів та осколків.

Водночас матеріали справи містили й інші відомості, які потребували ретельного дослідження.

Так, згідно з актом службового розслідування причиною смерті була дорожньо-транспортна пригода. У цьому акті також зазначалося, що військовослужбовець без дозволу командира залишив гарнізон та був відсутній на військовій службі.

У постанові про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2022 року зазначалося, що смерть військовослужбовця та тілесні ушкодження інших пасажирів настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, причиною якої були дії самого військовослужбовця як водія.

Незважаючи на наявність таких різних за змістом доказів, суди попередніх інстанцій не встановили, які саме травми фактично спричинили смерть військовослужбовця.

Не було з’ясовано, чи травми, про які йдеться у постанові Центральної військово-лікарської комісії від 10 серпня 2023 року, були саме тими ушкодженнями, що стали безпосередньою або основною причиною смерті.

Так само суди не встановили, за яких конкретних обставин ці травми були отримані та чи відповідали такі обставини критеріям пункту 2 постанови КМУ № 168 – захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченню заходів з національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії.

Верховний Суд наголосив, що сам висновок військово-лікарської комісії про зв’язок травми та смерті із захистом Батьківщини є юридично значущим доказом, однак його формулювання не звільняє суд від обов’язку дослідити всю сукупність установлених обставин, якщо матеріали справи містять дані, які по-різному характеризують причину та обставини смерті.

Суд пов’язав цей підхід із правовим висновком Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, сформульованим у постанові від 16 червня 2026 року у справі № 620/10029/24.

У цій постанові Судова палата наголосила, що для застосування пункту 2 постанови КМУ № 168 у разі смерті військовослужбовця необхідно встановити прямий причинний зв’язок між смертю і пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими саме за визначених цією постановою обставин.

Верховний Суд також урахував свій підхід у постанові від 30 липня 2026 року у справі № 240/11064/24: перш ніж вирішувати питання про виплату різниці між уже отриманою допомогою за Порядком № 975 та допомогою у розмірі 15 млн грн, суд повинен насамперед установити наявність матеріального права на виплату за постановою КМУ № 168.

Таким чином, Верховний Суд не погодився ані з автоматичним висновком судів про право позивачки на 15 млн грн, ані з можливістю вирішувати питання лише через сам факт зміни формулювання причинного зв’язку Центральною військово-лікарською комісією.

Водночас Суд не сформулював висновку про відсутність у позивачки такого права.

Встановлення відповідних обставин потребує дослідження та оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Саме тому справу направлено на новий розгляд, під час якого суд має встановити характер отриманих військовослужбовцем травм, обставини їх виникнення, безпосередню причину смерті та причинний зв’язок між ними.

Лише після цього можна вирішити, чи охоплюються встановлені обставини умовами пункту 2 постанови КМУ № 168 та чи має позивачка право на допомогу у розмірі 15 млн грн.

Якщо таке право буде встановлено, наступним питанням стане співвідношення цієї виплати з раніше отриманою допомогою, зокрема застосування правила про одну з альтернативних виплат і можливість урахування вже виплаченої суми.

Отже, направлення справи на новий розгляд не означає ані підтвердження, ані заперечення права позивачки на відповідну допомогу. Воно зумовлене необхідністю встановити ті юридично значущі факти, без яких неможливо правильно застосувати постанову КМУ № 168.

Основні правові висновки Верховного Суду

1.      Сам факт зміни військово-лікарською комісією формулювання причинного зв’язку смерті військовослужбовця з «пов’язаної з проходженням військової служби» на «пов’язану із захистом Батьківщини» не створює автоматично права членів сім’ї на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн грн за постановою КМУ № 168.

2.      Для застосування пункту 2 постанови КМУ № 168 у випадку смерті військовослужбовця внаслідок травми необхідно встановити, яка саме травма спричинила смерть, за яких обставин її отримано та чи існує прямий причинний зв’язок між смертю і травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії.

3.      Висновок військово-лікарської комісії про причинний зв’язок є юридично значущим доказом, але за наявності інших доказів, які по-різному характеризують обставини та безпосередню причину смерті, суд повинен оцінити всю їх сукупність. Вирішальним є не саме формулювання у висновку ВЛК, а фактична відповідність обставин умовам пункту 2 постанови КМУ № 168.

4.      Перш ніж вирішувати питання про доплату різниці між уже отриманою одноразовою грошовою допомогою за Порядком № 975 та сумою 15 млн грн, необхідно встановити наявність у особи самого матеріального права на допомогу, передбачену постановою КМУ № 168. Питання про врахування раніше виплачених сум або вибір між альтернативними виплатами є похідними.

5.      Встановлений законодавством розмір соціальної виплати не можна ототожнювати з підставами виникнення права на неї. Сума 15 млн грн не підлягає виплаті автоматично в кожному випадку смерті військовослужбовця під час воєнного стану: мають бути встановлені всі юридичні факти, з якими законодавство пов’язує право саме на цей вид соціального забезпечення.

Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2026 року у справі № 120/7697/24 (адміністративне провадження № К/990/30050/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/140207856