Право на одноразову грошову допомогу у зв’язку із загибеллю військовослужбовця визначається за колом отримувачів, установленим законом на дату його смерті

Право на одноразову грошову допомогу у зв’язку із загибеллю військовослужбовця визначається за колом отримувачів, установленим законом на дату його смерті

 

Фізична особа звернулася з позовом до Міністерства оборони України, у якому просила скасувати рішення комісії Міністерства, оформлене протоколом від 08 листопада 2024 року № 34/д, у частині непризначення їй одноразової грошової допомоги та зобов’язати призначити і виплатити 15 000 000 грн у зв’язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2. Позивачка посилалася на те, що проживала із загиблим однією сім’єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з 01 червня 2020 року до дня його загибелі, а цей факт установлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов: скасував рішення комісії Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання та зобов’язав Міністерство повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням правової оцінки суду. Апеляційний суд змінив мотивувальну частину цього рішення, зазначивши, що спірні правовідносини регулюються законодавством, чинним на момент смерті військовослужбовця, однак погодився, що встановлений судовим рішенням факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу підтверджує належність позивачки до членів сім’ї та надає їй право на отримання допомоги без доведення перебування на утриманні.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони України, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення - про відмову в задоволенні позову. Суд виходив із того, що право на одноразову грошову допомогу виникає на дату загибелі (смерті) військовослужбовця, а станом на дату смерті військовослужбовця - 29 вересня 2022 року - стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не відносила жінку, яка проживала із загиблим однією сім’єю без реєстрації шлюбу, до самостійної категорії отримувачів такої допомоги.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статті 16, 16-1, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця, статтю 41 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», пункти 3, 23 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а також пункт 1.4 розділу I Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45. За цими положеннями днем виникнення права на допомогу у разі загибелі військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть, а коло осіб, які можуть реалізувати це право, визначається станом саме на цю дату.

Суд урахував, що Законом України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX статтю 16-1 Закону № 2011-XII було викладено у новій редакції та включено до кола членів сімей загиблих осіб жінку або чоловіка, з якими загибла особа проживала однією сім’єю без перебування у шлюбі, за умови встановлення цього факту рішенням суду, яке набрало законної сили. Водночас цей Закон не містить положень про зворотну дію в часі. Верховний Суд послався на статтю 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, а також на власні постанови від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 280/9248/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/11608/23. Також Суд урахував підходи Європейського суду з прав людини у рішеннях у справах «Kopecký v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пункти 49–52) та «Béláné Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, пункти 75, 113) щодо легітимного очікування та меж регулювання соціальних виплат.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.       Право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця є похідним від юридичного факту його загибелі (смерті) та виникає саме з моменту настання цієї події. Тому коло осіб, які мають право на отримання допомоги, підлягає визначенню за статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця, а звернення із заявою є способом реалізації вже набутого права, а не моментом його виникнення.

2.       Подальше розширення законом переліку осіб, які можуть бути отримувачами одноразової грошової допомоги, не змінює суб’єктного складу осіб, право яких виникло до набрання чинності такими змінами, якщо закон прямо не передбачає зворотної дії. Включення після виникнення права нових отримувачів могло б зменшити частки осіб, які вже були визначені законом як отримувачі, що не узгоджується з вимогами правової визначеності.

3.       У редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинній станом на 29 вересня 2022 року, право на одноразову грошову допомогу мали батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, неповнолітні діти та утриманці загиблого. Загальна категорія «член сім’ї» не була самостійною підставою для отримання виплати, а стосувалася визначення утриманців, статус яких мав підтверджуватися наявністю права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до спеціального закону.

4.       Установлений рішенням суду факт проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу може підтверджувати відповідні сімейні відносини у розумінні сімейного законодавства, однак сам по собі не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів одноразової грошової допомоги. За відсутності документів, які підтверджували б належність позивачки до однієї з категорій отримувачів, прямо передбачених законом на дату смерті військовослужбовця, Міністерство оборони України правомірно повернуло документи на доопрацювання для можливого підтвердження статусу утриманця.

 

Постанова Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25 (адміністративне провадження № К/990/54371/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136451925