Право особи, яка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім’єю без шлюбу, на одноразову грошову допомогу

Право особи, яка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім’єю без шлюбу, на одноразову грошову допомогу 

 

Фізична особа звернулася з позовом до Міністерства оборони України та комісії Міністерства з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у якому просила скасувати протокольне рішення від 07 лютого 2025 року № 15/д про повернення її документів на доопрацювання та зобов’язати Міністерство повторно розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця. Позивачка посилалася на те, що проживала із загиблим однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 26 лютого 2003 року до дня його загибелі, а цей факт установлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, виходячи з того, що встановлений судовим рішенням факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав і обов’язків підтверджує її належність до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу. Суди вважали безпідставною вимогу Міністерства підтвердити статус утриманця, оскільки позивачка зверталася за виплатою як особа, яка проживала із загиблим однією сім’єю без шлюбу.

Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, задовольнив касаційну скаргу Міністерства, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення – про відмову в задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що станом на дату загибелі військовослужбовця стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не відносила жінку, яка проживала із загиблим однією сім’єю без реєстрації шлюбу, до самостійної категорії отримувачів одноразової грошової допомоги, а тому повернення документів для можливого підтвердження статусу утриманця було правомірним.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статтю 58 Конституції України, статтю 41 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», статті 16, 16-1, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», пункти 3, 23 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, а також пункт 1.4 розділу I Порядку і умов, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45. За цими нормами днем виникнення права на допомогу є дата загибелі (смерті) військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть, і саме на цю дату визначається коло отримувачів виплати.

Суд урахував, що Законом України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX статтю 16-1 Закону № 2011-XII було доповнено категорією жінки або чоловіка, з якими загибла особа проживала однією сім’єю без перебування у шлюбі, за умови встановлення цього факту рішенням суду, яке набрало законної сили. Водночас цей Закон не містить положень про його зворотну дію у часі. Верховний Суд послався на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, власні постанови від 10 травня 2023 року у справі № 640/5320/19, від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 280/9248/23, від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/11608/23, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Beian v. Romania (no. 1)» (заява № 30658/05, пункти 33–39), «Kopecký v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пункти 49–52) та «Béláné Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, пункти 75, 113).

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.     Право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця є похідним від юридичного факту його загибелі та виникає з дати цієї події. Тому коло осіб, уповноважених на реалізацію такого права, визначається відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця, а подання заяви про виплату є лише способом реалізації вже набутого права.

2.     Закон № 3515-IX, яким до кола можливих отримувачів одноразової грошової допомоги включено особу, яка проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не має зворотної дії у часі, оскільки прямо не передбачає її. Застосування цієї нової категорії до правовідносин, у яких право на виплату виникло до набрання чинності Законом № 3515-IX, призвело б до непередбачуваної зміни кола отримувачів і розміру їхніх часток, що не узгоджується з вимогами правової визначеності.

3.     У редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII, чинній на дату загибелі військовослужбовця у цій справі, право на одноразову грошову допомогу мали батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, неповнолітні діти та утриманці загиблого. Факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, навіть якщо його встановлено рішенням суду, підтверджує відповідні фактичні обставини, але сам по собі не змінює вичерпного переліку отримувачів, установленого спеціальним законом.

4.     Використання в законі поняття «члени сім’ї» у редакції, чинній на дату виникнення права, не створювало самостійної підстави для отримання допомоги особою, яка проживала із загиблим без реєстрації шлюбу, а стосувалося визначення утриманців, статус яких потребував підтвердження наявністю права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до спеціального закону. Тому Міністерство оборони України правомірно повернуло документи позивачки на доопрацювання для можливого підтвердження її статусу утриманця.

 

Постанова Верховного Суду від 19 травня 2026 року у справі № 600/1860/25-а (адміністративне провадження № К/990/56077/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136644823