Представлено оригінал Конституції Пилипа Орлика 1710 року

У Софіївському Соборі у Києві представлено латиномовний оригінал Пактів і постановлень Гетьмана Пилипа Орлика.

Документ беззаперечно є видатною правничою пам'яткою в історії української юриспруденції. Хоча у наукових колах є різні погляди стосовно того, чи можна Пакти вважати конституцією у сучасному значенні, водночас за своїм змістом і структурою документ цілком регулює засадничі (конституційні) питання.

Для розуміння того, що саме регламентували Пакти, наведу деякі цитати із своєї статті про Континуїтет традиції морально-етичних стандартів публічної влади в історії Української Конституції.

"За своїм змістом Конституція 1710 р. була спрямована на 1) обмеження привласненої понад міру самодержавної влади з метою 2) запобігання безправ’ю, що завдало значної шкоди давнім порядкам, правам та вольностям військовим, наклавши тягар на весь народ (преамбула); 3) встановлення зовнішнього курсу і політики (протекторат Шведської Корони, взаємовідносини із Кримською державою тощо); 4) розподіл влади і повноважень між Гетьманом, Генеральною Старшиною, іншими радниками та судом (статті, зокрема, 6-10); 5) основи соціальних гарантій (відсутність оподаткування козацьких вдів та сиріт – стаття 11); 6) привілеї місцевого самоврядування (стаття 13); 7) інші основоположні норми податкової, соціальної та політичної спрямованості. Ці ознаки характеризують документ з боку укладення в ньому фундаментальних і стабільних основ функціонування суспільства і держави, що, зокрема, виконує й сучасна конституція. Ба більше, забезпечення прав та обмеження державної влади є чи не найголовнішими завданнями конституцій з позиції доктрини конституціоналізму. З огляду на це, Конституція 1710 р. може бути розглянута як визначний конституційний акт в історії українського права" (стор. 107-108).

"Пакти виділяли важливі достойності, що були необхідні певним представникам влади. Зокрема, стаття шоста передбачала формування загальної ради у Війську Запорізькому. Так, окрім Генеральної Старшини і городових полковників, до складу ради обирались по одній визначній, розсудливій та заслуженій особі від кожного полку. Це свідчить про те, інтерпретуючи сучасною термінологією, що такі особи повинні бути визнаними діячами у своїй царині із відповідним рівнем довіри. Крім того, норма цієї статті передбачає: «якщо від Ясновельможного гетьмана до загальної ради надійде яка-небудь пропозиція, то всі добропорядно, без своєї чи чужої користі, без душогубних заздрощів та ворогування зобов'язані будуть радити так, щоб ці поради не призвели до шкоди для честі гетьманської, загальних тягарів Вітчизни, розорення та, не дай Боже, згуби».

Як видно із цієї норми, до радників встановлюються не тільки preconditions, але й умови доброчесності під час своєї діяльності: добропорядність, відсутність конфлікту інтересів, владна синергія. Окрім цього, діяльність ради повинна дбати про гетьманську честь, що є основоположною категорією доброчесності гетьмана. Це можна спостерігати і в преамбулі Пактів, коли йдеться про обрання Пилипа Орлика, як достойного гетьманської честі, так і в статті сьомій, яка регламентує одну із підстав юридичної відповідальності: «ображення гетьманського гонору»" (стор. 108-109).

 

(Гетьманська булава, яка ймовірно належала Пилипові Орлику)

"Особа, яка могла зайняти посаду генерального підскарбія – людина значна, заслужена, маєтна та добросовісна, а також осіб, що могли бути підскарбіями у полках – люди значні та багаті (стаття 9). Отже, встановлюються вимоги з точки зору доброчесності як здатності до ухвалення справедливих рішень (заслуженість та добросовісність), а також доброчесності як відсутності приватного майнового інтересу чи неправомірної вигоди (маєтність)" (стор. 109).

"Конституція 1710 р. чітко розмежовує публічний і приватний інтерес управлінців, зокрема, неможливість отримання власної вигоди від свого становища. Так, стаття десята, серед іншого передбачає «…щоб панове полковники, сотники, отамани з усіма військовими та посполитими урядниками не наважувалися виконувати панщин та відробітки на своїх приватних господарствах силами козаків та посполитих…», «…остаточно постановляється, щоб Ясновельможний гетьман жодними, хоч би й найбільшими, подарунками та респектами не спокушався, нікому за хабарі в урядах ні полковничих, ні інших військових чи посполитих посад не давав і насильно в уряд нікого не призначав»; стаття 14 установлює «щоб ні військові чи їхні слуги, ні слуги Ясновельможного гетьмана, переїжджаючи у приватних, а не у військових справах, не вимагали підвод, харчів, напоїв, поклонів та супроводження, бо через це міста розорюються, а бідний народ знищується». Отже, з метою запобігання корупції, а також чіткого розділення приватних і публічних справ, Конституція 1710 р. реально встановлює передумови для утвердження фінансової доброчесності" (стор. 109).

(Інтер'єр Софіївського Собору)

Можна науково по-різному ставитися до цієї історичної пам'ятки, зокрема, з огляду на проблему реальної чинності акту, але важко заперечити тому, що Пакти встановлювали засадниче регулювання відносин, а їх сутнісний зміст містить основні елементи навіть сучасної конституції.

 

Читайте також
0 коментарiв
Для того, щоб залишати коментарi, необхiдно увiйти в профiль