Припинення членства керівника місцевої організації політичної партії не є достатньою підставою для виключення відомостей про нього з Єдиного державного реєстру

Припинення членства керівника місцевої організації політичної партії не є достатньою підставою для виключення відомостей про нього з Єдиного державного реєстру

Фізична особа звернулася з позовом до міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просила визнати протиправною відмову виключити з державних реєстрів відомості про неї як координатора та члена ради районної організації політичної партії, а також зобов’язати відповідача внести відповідні зміни. Позивач зазначав, що подав заяву про припинення членства у партії та вихід із її керівних органів, однак через тимчасову окупацію території партійний осередок не функціонує, його документи втрачені, а обрання нового керівника фактично неможливе.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову. Суди виходили з того, що подана позивачем заява не є передбаченою законом підставою для внесення змін до відомостей про керівника структурного утворення політичної партії, а виключення відповідних відомостей можливе лише після обрання нового керівника та подання документів, визначених частиною четвертою статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу фізичної особи та змінив мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, залишивши без змін висновок про відмову в задоволенні позову. Суд визнав помилковим висновок про те, що членство керівника місцевої організації політичної партії припиняється лише після обрання нового керівника, однак установив, що державний реєстратор правомірно відмовив у внесенні змін через неподання передбаченого законом пакета документів.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статті 19 і 36 Конституції України, статтю 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1, 6 та 11 Закону України «Про політичні партії в Україні», статті 6, 9, 10, 14, 21, 25 і 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», статті 2, 6, 8, 11, 16 і 72 Закону України «Про адміністративну процедуру», а також статті 2, 242, 341 і 351 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд урахував пункти 28, 66 і 67 Оновленого мірила правовладдя Венеційської комісії, CDL-AD(2025)002, постанови Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17 та від 31 серпня 2021 року у справі № 823/1341/17, а також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Сігурдур А. Сігурйонссон проти Ісландії» (Sigurður A. Sigurjónsson v. Iceland), заява № 16130/90, пункти 35–39, і «Соренсен і Расмуссен проти Данії» (Sørensen and Rasmussen v. Denmark [GC]), заяви № 52562/99 та № 52620/99, пункт 54.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1. Необхідно розрізняти припинення членства у політичній партії та державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру. Членство у партії та перебування керівника її структурного утворення на виборній посаді припиняються з дня подання ним заяви до відповідного статутного органу партії і не потребують додаткового рішення партії чи проведення реєстраційної дії.

2. Правило, за яким членство припиняється з дня, наступного за днем обрання нового керівника, поширюється лише на керівника та заступника керівника самої політичної партії. Воно не застосовується до керівника районної, міської, обласної чи іншої структурної організації партії, повноваження якого припиняються з дня подання заяви про вихід із партії.

3. Виключення з Єдиного державного реєстру відомостей про керівника структурного утворення політичної партії здійснюється лише в загальному порядку, передбаченому частиною четвертою статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», із одночасним внесенням відомостей про нового керівника. Особа, яка вибула з партії та її керівних органів, не є суб’єктом, уповноваженим самостійно ініціювати таку реєстраційну дію, оскільки обов’язок забезпечити внесення змін покладено на політичну партію.

4. Збереження в Єдиному державному реєстрі відомостей про особу як керівника партійного осередку після подання нею заяви про вихід може створювати стан правової невизначеності, але не відновлює її членство у політичній партії та не підтверджує чинність перебування на виборній посаді. Така невизначеність не може бути усунута шляхом покладення на державного реєстратора обов’язку провести реєстраційну дію без документів, прямо передбачених законом, а неможливість проведення внутрішньопартійних процедур на тимчасово окупованій території має вирішуватися у правовідносинах особи з політичною партією.

   Постанова Верховного Суду від 7 липня 2026 року у справі № 280/4591/25 (адміністративне провадження № К/990/7280/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138037889