Шестимісячний строк звернення до суду застосовується до вимог про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром за минулі періоди

Шестимісячний строк звернення до суду застосовується до вимог про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром за минулі періоди

 

Особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, звернулася з позовом до територіального органу Пенсійного фонду України. Позивач просив визнати протиправними дії щодо обмеження пенсії максимальним розміром під час її перерахунків з 1 березня 2022 року, 1 березня 2023 року, 1 березня 2024 року та 1 березня 2025 року з урахуванням відповідних щорічних індексацій, а також зобов’язати провести перерахунок і виплату пенсії без такого обмеження з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач зазначав, що після проведення індексацій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168, від 23 лютого 2024 року № 185 та від 25 лютого 2025 року № 209 орган Пенсійного фонду обмежував фактичний розмір виплачуваної йому пенсії. Суди також установили, що раніше рішенням суду від 1 серпня 2022 року у справі № 560/6895/22 Пенсійний фонд було зобов’язано здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок і виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 15 грудня 2025 року позов задовольнив. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 2 лютого 2026 року залишив це рішення без змін. Суди виходили, зокрема, з того, що друге речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яке передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, було визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 і втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Територіальний орган Пенсійного фонду оскаржив ці рішення в касаційному порядку, однак не ставив під сумнів по суті висновок щодо неправомірності обмеження пенсії максимальним розміром. Предметом касаційного перегляду було питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та необхідності застосування процесуальних наслідків його пропуску щодо вимог про перерахунок і виплату пенсії за період до 7 травня 2025 року.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині позовних вимог, що стосувалися захисту права позивача за період з 1 березня 2022 року до 6 травня 2025 року, а ці вимоги залишено без розгляду. В іншій частині, тобто щодо періоду, за який шестимісячний строк звернення до суду не було пропущено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Верховний Суд виходив із частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких позов подається в межах установленого законом строку, а загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. За частиною третьою статті 123 КАС України, якщо пропуск строку виявлено після відкриття провадження і позивач не заявив про його поновлення або зазначені ним підстави визнані неповажними, позов залишається без розгляду.

Суд наголосив, що право громадянина на отримання пенсії в належному розмірі не є абсолютним у процесуальному аспекті: можливість його судового захисту може бути обмежена встановленим законом строком звернення до суду. Для визначення початку перебігу цього строку необхідно встановити, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Самого посилання на необізнаність недостатньо: позивач має довести, що об’єктивно не міг дізнатися про порушення і саме з цієї причини своєчасно не звернувся до суду. Тривала пасивна поведінка за наявності можливості знати про стан своїх прав не свідчить про дотримання строку звернення до суду.

Верховний Суд урахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, відповідно до якого у пенсійних спорах особа може дізнатися про порушення свого права, зокрема, після одержання відповіді органу Пенсійного фонду на запит щодо розміру пенсії та нормативно-правових підстав її обчислення. Водночас Суд послався на постанову Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19, у якій поняття «повинен був дізнатися» пов’язано з неможливістю незнання, високою вірогідністю та реальною можливістю особи отримати відомості про порушення свого права.

Також Верховний Суд застосував правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. За цим висновком пенсія є щомісячним періодичним платежем, тому її фактичний розмір відомий особі, яка її одержує. Пенсіонер має реальну й об’єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії для отримання інформації про підстави призначення чи перерахунку пенсії, її складові та застосовані нормативно-правові акти. Отримання пізніше листа органу Пенсійного фонду саме по собі не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про порушення свого права, якщо до цього вона без зволікань не вчиняла активних дій для з’ясування правильності нарахувань.

З огляду на те, що позов було подано 7 листопада 2025 року, Верховний Суд дійшов висновку, що судовий захист вимог щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексацій без обмеження її максимальним розміром можливий у цій справі лише за період, починаючи з 7 травня 2025 року. Вимоги за період з 1 березня 2022 року до 6 травня 2025 року заявлено поза межами шестимісячного строку, тому вони підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.

Водночас Верховний Суд спеціально зазначив, що предметом спору була не правомірність проведення чи визначення розміру самих індексацій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185 та № 209, а правомірність обмеження пенсії максимальним розміром після проведення відповідних щорічних індексацій. Тому залишення без розгляду вимог щодо періоду до 7 травня 2025 року не звільняє орган Пенсійного фонду від обов’язку під час виплати пенсії за період, щодо якого строк звернення до суду не пропущено, визначити її розмір із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених зазначеними постановами Кабінету Міністрів України, та без обмеження максимальним розміром.

Суд також звернув увагу на пункт 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, відповідно до якого пенсії та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, за загальним правилом не підлягають поверненню, якщо їх виплату проведено добровільно, за відсутності рахункової помилки та недобросовісності набувача. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц Суд зазначив, що правильність проведених розрахунків і добросовісність одержувача презюмуються, а обов’язок доведення рахункової помилки або недобросовісності покладається на платника.

Основні правові висновки Верховного Суду

1.            Право особи на отримання пенсії в належному розмірі не виключає необхідності дотримання процесуального строку звернення до адміністративного суду. Вимоги про перерахунок і виплату пенсії за минулі періоди підлягають судовому захисту з урахуванням шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

2.            Для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Саме посилання пенсіонера на необізнаність не є достатнім: за наявності об’єктивної можливості знати про розмір щомісячної пенсійної виплати та з’ясувати підстави її розрахунку тривала пасивна поведінка не свідчить про дотримання строку звернення до суду.

3.            Пенсія є щомісячним періодичним платежем, розмір якого відомий його одержувачу. Тому пенсіонер має реальну та об’єктивну можливість виявити належну зацікавленість і своєчасно отримати інформацію про рішення, на підставі якого призначено чи перераховано пенсію, її складові, порядок обчислення та нормативно-правові акти, застосовані пенсійним органом.

4.            Отримання пенсіонером листа органу Пенсійного фонду у відповідь на пізніше звернення саме по собі не переносить початок перебігу строку звернення до суду. Такий лист може свідчити лише про момент, коли особа почала вчиняти активні дії для реалізації свого права, якщо до цього вона без об’єктивних перешкод не з’ясовувала правильність нарахування пенсії.

5.            Залишення без розгляду вимог щодо виплати пенсії за період, за який пропущено строк звернення до суду, не змінює правової оцінки виплати за період, охоплений цим строком. Якщо щодо такого періоду суди встановили неправомірність обмеження пенсії максимальним розміром, пенсійний орган повинен визначати її розмір з урахуванням передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнтів індексації та без застосування такого максимального обмеження.

 

Постанова Верховного Суду від 6 липня 2026 року у справі № 560/19245/25 (адміністративне провадження № К/990/9513/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137981854