Строк звернення до суду щодо індексації пенсії не може обчислюватися з періоду, за який пенсія ще фактично не була призначена і виплачена

Строк звернення до суду щодо індексації пенсії не може обчислюватися з періоду, за який пенсія ще фактично не була призначена і виплачена

Фізична особа звернулася до суду з позовом до двох органів Пенсійного фонду України, у якому просила скасувати рішення від 08 липня 2025 року про відмову в перерахунку пенсії та зобов’язати здійснити індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивачка просила провести індексацію шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2020–2022 роки у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року та на коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року, з подальшим перерахунком і виплатою пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

Суть спору полягала в тому, що пенсію по втраті годувальника позивачці було призначено лише з 01 квітня 2025 року на виконання попереднього судового рішення, хоча право на пенсію визначено з 28 липня 2023 року. Першу фактичну виплату пенсії вона отримала 22 квітня 2025 року. Після аналізу електронної пенсійної справи позивачка з’ясувала, що належної індексації пенсії за 2024 і 2025 роки не проведено, а замість послідовного збільшення показника середньої заробітної плати встановлено фіксовані доплати та застосовано інший підхід до перерахунку.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд частково скасував це рішення та залишив без розгляду позовні вимоги за період з 01 березня 2024 року до 30 січня 2025 року включно. Апеляційний суд виходив з того, що позивачка звернулася до суду 31 липня 2025 року, а тому судовий захист у межах шестимісячного строку звернення до суду може охоплювати лише період, починаючи з 31 січня 2025 року.

У касаційній скарзі позивачка зазначала, що апеляційний суд неправильно ототожнив дату, з якої вона просила провести індексацію, з датою, коли вона дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. До прийняття 01 квітня 2025 року розпорядження про призначення пенсії та до першої фактичної виплати 22 квітня 2025 року пенсія за попередній період не була індивідуально обчислена і не виплачувалася, а тому позивачка не мала об’єктивної можливості дізнатися про спосіб її індексації.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01 березня 2024 року до 30 січня 2025 року включно та залишив у цій частині в силі рішення суду першої інстанції. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін. Також Верховний Суд стягнув на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань органу Пенсійного фонду України судовий збір за подання касаційної скарги.

Суд застосував частину другу статті 55 Конституції України, статті 5, 118, 122, 123, 139, 242, 341, 352 Кодексу адміністративного судочинства України, частину другу статті 40 та частину другу статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постанову Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, постанову Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, Закон України «Про адміністративну процедуру», Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011, постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, постанови Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 14 квітня 2026 року у справі № 200/5167/25, а також Доповідь Венеційської комісії «Мірило правовладдя» і Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи Rec(2003)16.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.      Для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду у пенсійних спорах необхідно встановити момент, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Пенсія є щомісячним платежем, тому загалом з дня її отримання особа вважається такою, що повинна була дізнатися про можливе порушення. Водночас цей підхід має застосовуватися з урахуванням конкретних фактичних обставин і того, коли особа отримала реальну можливість ознайомитися з індивідуальним розрахунком та фактичним розміром виплати.

2.      Дата, з якої особа просить провести перерахунок або індексацію пенсії, не завжди є датою, з якої починається перебіг строку звернення до суду. Якщо пенсію за відповідний минулий період фактично призначено і виплачено пізніше, перебіг строку не може обчислюватися з дати, коли особа ще не мала індивідуалізованого розрахунку і фактичної виплати, з яких могла об’єктивно дізнатися про застосований пенсійним органом підхід до обчислення пенсії.

3.      До моменту прийняття пенсійним органом розпорядження про призначення пенсії та здійснення першої фактичної виплати пенсія за попередній період не була обчислена, нарахована і виплачена. За таких обставин саме дата першої фактичної виплати є моментом, коли особа отримує реальну й об’єктивну можливість дізнатися про спосіб обчислення пенсії та про відсутність належної індексації.

4.      Надмірно формалізоване обчислення строку звернення до суду у пенсійному спорі, без урахування моменту, коли особа фактично отримала можливість дізнатися про порушення свого права, не відповідає засадам юридичної визначеності, передбачуваності, легітимних очікувань та ефективного судового захисту. Процесуальні строки не можуть застосовуватися так, щоб особа втрачала можливість захистити право через несвоєчасне формування індивідуального розрахунку або затримку у виконанні публічною адміністрацією покладених на неї обов’язків.

5.      У цій справі Верховний Суд зазначив, що позивачка отримала реальну можливість дізнатися про відсутність належної індексації лише після першої фактичної виплати пенсії 22 квітня 2025 року. Вона без зайвих зволікань звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок 01 липня 2025 року, отримала відмову 08 липня 2025 року та подала позов 31 липня 2025 року. Отже, строк звернення до суду не був пропущений, а апеляційний суд безпідставно залишив частину позовних вимог без розгляду.

Постанова Верховного Суду від 18 червня 2026 року у справі № 420/25919/25 (адміністративне провадження № К/990/23181/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137520756