Суд не здійснює повторного оцінювання результатів тестування когнітивних здібностей кандидата, але перевіряє законність та об’єктивність процедури кваліфікаційного іспиту

Суд не здійснює повторного оцінювання результатів тестування когнітивних здібностей кандидата, але перевіряє законність та об’єктивність процедури кваліфікаційного іспиту

Кандидатка на посаду судді місцевого суду звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Вона просила скасувати рішення Комісії в частині затвердження її результату тестування когнітивних здібностей та зобов’язати ВККС поновити її участь у доборі шляхом проведення повторного тестування.

Позивачка стверджувала, що зміст тестів, методика оцінювання та програмне забезпечення були непрозорими, а завдання не пройшли належної психометричної перевірки. Вона також посилалася на неможливість ознайомитися з повним змістом завдань, варіантами відповідей і ключами та припускала наявність технічних помилок під час визначення результату.

За результатами тестування позивачка отримала 31,03 бала, тоді як ВККС установила середній допустимий бал на рівні 33 балів. Через ненабрання цього показника її визнали такою, що не склала третій етап кваліфікаційного іспиту, та не допустили до виконання практичного завдання.

Верховний Суд відмовив у задоволенні позову. Суд установив, що Комісія діяла в межах своїх законодавчо визначених повноважень, завчасно встановила й оприлюднила структуру тестування, критерії оцінювання та умови його успішного проходження, а позивачка не довела конкретних порушень, які могли вплинути на отриманий нею результат.

Мотивуючи рішення, Верховний Суд застосував статті 70, 71, 74, 92 і 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 2, 77 і 245 Кодексу адміністративного судочинства України та Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту і методику оцінювання кандидатів, затверджене рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24.

Суд урахував постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 березня 2026 року у справі № 990/464/25, а також рішення Верховного Суду від 20 квітня 2026 року у справі № 990/492/25, від 9 червня 2026 року у справі № 990/509/25 та від 10 червня 2026 року у справі № 990/470/25 щодо меж судового контролю за результатами кваліфікаційного іспиту.

Також ураховано рішення Європейського суду з прав людини у справі Roman Ivanovych Bregey v. Ukraine та рішення Суду Європейського Союзу у справі Virgilijus Valančius v. Lietuvos Respublikos Vyriausybė щодо значення об’єктивних, попередньо визначених і однаково застосовуваних процедур добору суддів.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1. Тестування когнітивних здібностей є самостійним етапом кваліфікаційного іспиту, спрямованим не на перевірку юридичних знань, а на оцінювання логічного і вербального мислення, здатності аналізувати інформацію, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та формулювати обґрунтовані висновки.

2. Судовий контроль за рішеннями ВККС не передбачає повторного оцінювання когнітивних здібностей кандидата, перевірки судом кожного тестового завдання або визначення результату іспиту замість Комісії. Суд перевіряє законність процедури та наявність істотних порушень, які могли вплинути на результат кандидата.

3. Закон не зобов’язує ВККС затверджувати чи оприлюднювати повний перелік конкретних завдань тестування когнітивних здібностей. Достатнім є завчасне визначення й оприлюднення структури тесту, його змістових блоків, кількості завдань, порядку проведення та критеріїв оцінювання.

4. Залучення зовнішнього виконавця до розроблення бібліотеки тестових завдань не є делегуванням владних повноважень, якщо саме ВККС визначає вимоги до тестового інструменту, правила проведення іспиту та методику оцінювання, а виконавець лише надає послуги в межах укладеного договору.

5. Сумніви щодо валідності або надійності психометричного інструменту мають підтверджуватися належними доказами, зокрема альтернативним дослідженням чи експертним висновком. Припущення кандидата не спростовують документально підтверджених результатів пілотного тестування та психометричного аналізу.

6. Право кандидата ознайомитися з інформацією про власні відповіді не є тотожним праву отримати повний зміст тестових завдань, ключі та дистрактори. Обмеження доступу до таких матеріалів може бути виправдане необхідністю збереження придатності тестової бази та рівних умов для інших учасників.

7. Незгода з отриманим балом або припущення про технічну помилку не є достатньою підставою для скасування рішення ВККС. Кандидат має конкретизувати порушення та довести, що воно могло вплинути на результат тестування.

Рішення Верховного Суду від 18 червня 2026 року у справі № 990/511/25 (адміністративне провадження № П/990/511/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137520513