Своєчасно заявлене право дитини на одноразову грошову допомогу має бути враховане під час визначення кола отримувачів

Своєчасно заявлене право дитини на одноразову грошову допомогу має бути враховане під час визначення кола отримувачів

Дружина загиблого військовослужбовця звернулася до суду в інтересах малолітньої доньки, яка була зачата за життя батька та народилася після його смерті. Позивачка просила визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні дитині частки одноразової грошової допомоги, а також зобов’язати Міністерство призначити відповідну частку допомоги та перерозподілити загальний розмір виплати між дружиною, дитиною і батьком загиблого.

Військовослужбовець загинув під час безпосередньої участі у заходах щодо забезпечення оборони України та захисту Батьківщини. Після його смерті народилася донька, батьком якої відповідно до свідоцтва про народження є загиблий військовослужбовець. 18 листопада 2022 року позивачка звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги одночасно їй та дитині.

Міністерство оборони України призначило частки одноразової грошової допомоги дружині та батькові загиблого, а згодом перерозподілило між ними частину допомоги, не реалізовану іншими особами. У призначенні частки допомоги доньці було відмовлено. Після того як ця відмова була скасована судовим рішенням і Міністерство зобов’язали повторно розглянути заяву, відповідач знову відмовив у призначенні допомоги дитині, пославшись на те, що вся сума одноразової грошової допомоги вже була призначена іншим особам.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні частки одноразової грошової допомоги на малолітню доньку загиблого та зобов’язано Міністерство повторно розглянути заяву її законного представника. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його смерті, належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Вони також дійшли висновку, що попередній розподіл усієї суми допомоги між іншими отримувачами сам по собі не може бути підставою для відмови дитині у виплаті.

Міністерство оборони України оскаржило ці рішення, посилаючись, зокрема, на неправильне застосування статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 9 грудня 2023 року № 3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», статті 25 Цивільного кодексу України та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану».

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Міністерства оборони України. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінено в мотивувальній частині, яку викладено з урахуванням правової оцінки Верховного Суду. В іншій частині ці рішення залишено без змін. Отже, рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні дитині частки одноразової грошової допомоги залишилося скасованим, а обов’язок повторно розглянути заяву — чинним.

Верховний Суд виходив із того, що відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця здійснюється в порядку та на умовах, установлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За частинами першою і другою статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою особам, які відповідно до Закону мають право на її отримання.

Стаття 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця (до змін, внесених Законом № 2489-IX), передбачала право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги членам сім’ї, батькам та утриманцям загиблого. Члени сім’ї визначалися відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права й обов’язки. Частина четверта цієї статті передбачає, що дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає, а за частиною сьомою статті 3 сім’я створюється, зокрема, на підставі кровного споріднення. За частиною першою статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя, а відповідно до частини другої статті 25 Цивільного кодексу України у випадках, установлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

На підставі системного застосування цих норм Верховний Суд дійшов висновку, що дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його смерті, належить до його сім’ї за ознакою кровного споріднення. Народження дитини після смерті батька не змінює її походження від нього та не виключає належності до його сім’ї, а тому час народження не може бути самостійною підставою для звуження соціальних гарантій, установлених для дітей загиблого військовослужбовця.

Верховний Суд також проаналізував Закон № 3515-IX, яким статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції та прямо віднесено до членів сімей загиблих дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті. Водночас пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-IX встановлює спеціальні умови поширення нової редакції на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Верховний Суд зазначив, що це перехідне положення визначає лише межі застосування нової редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII до раніше виниклих правовідносин і не припиняє та не обмежує право дитини, яке виникло відповідно до редакції Закону № 2011-XII, чинної на день загибелі військовослужбовця, та було своєчасно заявлене її законним представником. Закон № 3515-IX конкретизував коло отримувачів допомоги, але не встановив заборони на реалізацію прав, які виникли за попереднім правовим регулюванням.

У зв’язку із цим Верховний Суд не встановив підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23 та від 26 травня 2025 року у справі № 160/30873/23.

За частинами першою, восьмою і дев’ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання, за їх особистою заявою або заявою законних представників. Особа може реалізувати це право протягом трьох років із дня його виникнення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 установлено, що сім’ям загиблих осіб виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону № 2011-XII. Днем виникнення права на таку допомогу є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть.

Верховний Суд звернув особливу увагу на передбачений пунктом 2 постанови № 168 механізм перерозподілу одноразової грошової допомоги. Він застосовується за сукупності двох умов: допомога вже була призначена та фактично виплачена у повному розмірі, а інша особа, яка має право на її отримання, звернулася із заявою після завершення процесу призначення і виплати допомоги іншим отримувачам. Сам факт прийняття рішення про розподіл усіх 15 000 000 грн між визначеними отримувачами недостатній для застосування цього механізму, якщо допомога фактично не була виплачена в повному розмірі.

У цій справі право малолітньої дитини було заявлене її законним представником 18 листопада 2022 року, тобто до прийняття Міністерством оборони України рішень від 10 лютого 2023 року та 22 лютого 2023 року про призначення допомоги дружині та батькові загиблого, а також до рішення від 19 грудня 2023 року про перерозподіл між ними частини допомоги. Тому дитина не могла вважатися особою, яка звернулася за допомогою після завершення її призначення та виплати іншим отримувачам.

Крім того, Верховний Суд урахував, що з додаткових пояснень, наданих у справі, убачається: дружині та батькові загиблого фактично було виплачено по 3 550 000 грн кожному, тобто загалом 7 100 000 грн із установлених постановою № 168 15 000 000 грн. Отже, фактичної виплати допомоги у повному розмірі не відбулося.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що спір виник не через звернення нового отримувача після завершення виплати допомоги, а внаслідок неврахування Міністерством оборони України своєчасно заявленого права дитини під час первинного визначення кола отримувачів та розподілу належних їм часток. Подальше прийняття рішень про призначення і розподіл допомоги між іншими особами не усувало обов’язку Міністерства належним чином розглянути заяву, подану в інтересах малолітньої дитини.

Верховний Суд також наголосив, що суб’єкт владних повноважень не може посилатися на наслідки неврахування ним своєчасно заявленого права одного з отримувачів під час первинного розгляду заяви як на самостійну підставу для повторної відмови цій особі. Наслідки неналежного виконання Міністерством оборони України своїх повноважень не можуть покладатися на членів сім’ї загиблого військовослужбовця шляхом покладення на них додаткового та надмірного тягаря щодо звернення до суду в порядку цивільного судочинства з вимогами про перерозподіл коштів.

Саме Міністерство оборони України як суб’єкт владних повноважень, який прийняв відповідні рішення, зобов’язане усунути наслідки допущеного порушення, повторно розглянути заяву позивачки та привести рішення щодо визначення отримувачів і розміру їхніх часток у відповідність до закону, не виходячи за межі загального розміру одноразової грошової допомоги — 15 000 000 грн.

Основні правові висновки Верховного Суду

1.                  Дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його смерті, належить до його сім’ї за ознакою кровного споріднення. Народження після смерті батька не змінює походження дитини від нього та не може бути самостійною підставою для звуження соціальних гарантій, установлених для дітей загиблого військовослужбовця.

2.                  Пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3515-IX визначає межі застосування нової редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII до раніше виниклих правовідносин, але не припиняє та не обмежує право дитини, яке виникло за попереднім правовим регулюванням і було своєчасно заявлене її законним представником.

3.                  Механізм перерозподілу одноразової грошової допомоги, передбачений пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168, застосовується лише за сукупності двох умов: допомога була призначена та фактично виплачена у повному розмірі, а інша особа, яка має право на її отримання, звернулася після завершення процесу призначення і виплати допомоги іншим отримувачам. Самого рішення про розподіл усієї суми недостатньо.

4.                  Якщо право дитини було заявлене її законним представником до прийняття рішень про призначення та розподіл допомоги між іншими отримувачами, така дитина не є новим отримувачем, який звернувся після завершення виплати. У такому випадку має місце неврахування своєчасно заявленого права під час первинного визначення кола отримувачів та належних їм часток.

5.                  Суб’єкт владних повноважень не може використовувати наслідки власного неврахування своєчасно заявленого права як підставу для повторної відмови. Якщо необхідність коригування раніше прийнятих рішень виникла через неналежне виконання Міністерством оборони України своїх повноважень, саме Міністерство має усунути наслідки такого порушення, повторно розглянути заяву та привести рішення щодо отримувачів і розміру їхніх часток у відповідність до закону в межах загальної суми 15 000 000 грн.

Постанова Верховного Суду від 10 серпня 2026 року у справі № 480/10066/24 (адміністративне провадження № К/990/47957/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138869910