Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель не є самостійним регуляторним актом і не підлягає обов’язковому оприлюдненню

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель не є самостійним регуляторним актом і не підлягає обов’язковому оприлюдненню

Сім товариств і підприємств звернулися з позовом до міської ради, у якому просили визнати незаконним та скасувати рішення від 14 липня 2014 року про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста. Позивачі посилалися на недостовірність окремих розрахункових показників документації, порушення порядку її розроблення та затвердження, а також на неоприлюднення технічної документації, що, на їхню думку, вплинуло на розмір земельного податку та орендної плати.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Він виходив із того, що міська рада належно оприлюднила проєкт регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, а правомірність розрахунків нормативної грошової оцінки земель міста вже була перевірена в іншій адміністративній справі та підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов. Апеляційний суд дійшов висновку, що міська рада порушила вимоги законодавства про регуляторну політику, оскільки разом із проєктом рішення не оприлюднила саму технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, яку визнав невід’ємною частиною регуляторного акта.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу міської ради, скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Суд установив, що апеляційний суд неправильно ототожнив технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель із регуляторним актом і поклав на міську раду не передбачений законом обов’язок щодо її оприлюднення.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статтю 19 Конституції України, статті 2, 242, 264, 341 і 352 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 1, 4, 7–9, 12, 13, 32–36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 7, 12, 15, 18, 20, 21 і 23 Закону України «Про оцінку земель» та пункт 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Суд також урахував Стандарт СОУ ДКЗР 00032632-012:2009 «Оцінка земель. Правила розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, а також пункти 56 і 58 розділу II.B.4 Оновленого Мірила правовладдя Венеційської комісії, CDL-AD(2025)002. Верховний Суд послався, зокрема, на власні постанови від 1 червня 2022 року у справі № 280/5928/19, від 5 липня 2023 року у справі № 160/3064/22 та на пункти 114 і 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 914/2848/22.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1. Рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту є нормативно-правовим актом регуляторного характеру, оскільки встановлює нормативну грошову оцінку, яка застосовується неодноразово до невизначеного кола осіб як база для обчислення земельного податку та орендної плати.

2. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель не містить норм права, а лише відображає результати визначення оцінки за встановленою методикою. Норми права встановлює саме рішення ради про затвердження цієї документації. Тому технічна документація не є регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а її неопублікування не належить до обставин, які унеможливлюють прийняття регуляторного акта.

3. Обов’язок оприлюднення, установлений статтями 9 і 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», охоплює проєкт рішення як регуляторного акта та аналіз його регуляторного впливу, але не весь масив первинних розрахункових, графічних і технічних матеріалів. Формальні недоліки повідомлення про оприлюднення можуть бути підставою для скасування регуляторного акта лише тоді, коли вони ставлять під сумнів сам факт оприлюднення або реально позбавляють заінтересованих осіб можливості подати зауваження і пропозиції.

4. Перевірка дотримання регуляторної процедури прийняття рішення про затвердження технічної документації не охоплює перевірку правильності окремих розрахункових показників нормативної грошової оцінки. Правомірність визначеного розміру такої оцінки як бази для обчислення плати за землю має перевірятися у спорах щодо розміру земельного податку або орендної плати, а не в межах спору про дотримання процедури прийняття регуляторного акта.

Постанова Верховного Суду від 6 липня 2026 року у справі № 308/9524/17 (адміністративне провадження № К/990/9635/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137981810