Тривале невиконання судового рішення є підставою для зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про його виконання

Тривале невиконання судового рішення є підставою для зобов’язання суб’єкта владних повноважень подати звіт про його виконання

Особа звернулася до Верховного Суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, яким було визнано протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя про її призначення на посаду судді та зобов’язано Президента України розглянути це подання.

Заявниця зазначила, що остаточне судове рішення набрало законної сили 6 лютого 2025 року, однак подання Вищої ради правосуддя досі не розглянуто. Листи Офісу Президента України містили лише повторювані повідомлення про підготовку матеріалів і проєкту указу для доповіді Главі держави. Водночас упродовж 2025–2026 років Президент України видавав укази про призначення інших суддів.

Представник відповідача заперечував проти встановлення судового контролю, посилаючись на відсутність доказів наміру ухилитися від виконання рішення та на виняткову завантаженість робочого графіка Президента України в умовах воєнного стану.

Верховний Суд задовольнив заяву та зобов’язав Президента України протягом трьох місяців із дня отримання копії ухвали подати звіт про виконання судового рішення.

Мотивуючи ухвалу, Верховний Суд застосував статтю 129-1 Конституції України, статті 14, 370, 381-1, 382, 382-1, 382-2 і 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, статтю 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд урахував рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013, від 15 травня 2019 року № 2-р(ІІ)/2019 та від 1 березня 2023 року № 2-р(ІІ)/2023 щодо обов’язковості й виконуваності судових рішень як складової права на судовий захист.

Також ураховано практику Європейського суду з прав людини у справах «Деркач та Палек проти України», Hornsby v. Greece, «Ромашов проти України», «Дубенко проти України», Immobiliare Saffi v. Italy, Kyrtatos v. Greece, Sabin Popescu v. Romania, Matheus v. France, «Чіжов проти України» та «Глоба проти України».

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1. Виконання остаточного судового рішення є невід’ємною складовою права на справедливий суд. Судовий захист не може вважатися реальним, якщо ухвалене на користь особи рішення залишається невиконаним або його виконання безпідставно відкладається.

2. Судовий контроль за виконанням рішення має стадійний характер. На першій стадії суд вирішує питання про необхідність зобов’язати суб’єкта владних повноважень подати звіт. На наступній стадії суд розглядає цей звіт, оцінює повноту виконання, причини затримки, вжиті заходи та орієнтовні строки виконання.

3. Під час вирішення питання про зобов’язання подати звіт суд має встановити лише наявність ознак невиконання або неповного виконання рішення. Сам факт невиконання є достатньою і самостійною підставою для встановлення судового контролю. Заявник не повинен додатково доводити намір боржника ухилитися від виконання рішення чи неминучість його невиконання в майбутньому.

4. Причини невиконання рішення, організаційні труднощі, завантаженість посадової особи, вжиті заходи та можливі строки виконання мають бути викладені суб’єктом владних повноважень у звіті й оцінюватися судом під час його розгляду. Дослідження цих питань на стадії вирішення заяви про подання звіту є передчасним.

5. Внутрішні підготовчі дії апарату або структурного підрозділу органу не є виконанням судового рішення, якщо покладений судом обов’язок має особисто здійснити визначений у рішенні суб’єкт владних повноважень. Повідомлення про підготовку матеріалів чи проєкту акта не підтверджує фактичного розгляду відповідного питання.

6. Встановлення судового контролю у формі подання звіту є легітимним процесуальним інструментом, який забезпечує отримання судом структурованої інформації про стан виконання рішення, причини його невиконання, вжиті заходи та очікувані строки. Такий механізм реалізує принцип виконуваності судового рішення та запобігає перетворенню судового захисту на формальність.

   Ухвала Верховного Суду від 28 липня 2026 року у справі № 990/29/22 (адміністративне провадження № П/990/29/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138594604