У держави не виникає обовязку запроваджувати перегляд остаточних рішень про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі закону, який визнаний неконституційним (КС Італії)

Рішення Конституційного Суду Італії від 10.01.2017 року

Справа за зверненням місцевого суду Комо, в якому оскаржувалось положення закону про Конституційний Суд, згідно із яким (за смислом) "якщо остаточний вирок суду був ухвалений на підставі закону, який пізніше визнано неконституційним, виконання такого вироку і всі його кримінальні наслідки (ефекти) припиняються".
Місцевий суд у своєму зверненні ставить під сумнів конституційність цього положення з огляду на те, що в цій нормі йде річ тільки про кримінальні санкції, а отже вона не поширюється на рішення судів по адміністративним справам, в т.ч. тим, які є "кримінальними" в цілях Конвенції. Суддя місцевого суду вказує, що на його думку гарантії, які передбачені національним законом для кримінальних санкцій, мають бути також застосовані до тих адміністративних санкцій, які є "кримінальними з точки зору практики ЄСПЛ.
Більше того, суддя вказує, що на його переконання стаття 7 Конвенції, передбачаючи принципп "законності покарання", забороняє притягнення до відповідальності на підставі неконституційного закону. Адже визнання закону неконституційним, на його думку, позбавляє притягнення особи до відповідальності на підставі такого закону елементу "законності". А отже таке рішення Конституційного Суду повинно мати "ex tunc" дію (зворотну в часі). 

Конституційний Суд визнав звернення неприйнятним (безпідставним).
Суд вказує, що застосування "критеріїв Енгеля" не передбачає, що національні кримінальні закони мають застосовуватись також до адміністративних санкцій. Визнання адміністративної санкції "кримінальною" з точки зору практики ЄСПЛ не робить її кримінальною з точки зору національного закону. Тому ті санкції, які є адміністративними за національним законом, не супроводжуються застосуванням національних гарантій в кримінальній сфері навіть тоді, коли вони є "кримінальними" відповідно до Конвенції і практики ЄСПЛ.

Що стосується дії рішення КС в часі, то Суд зазначає, що насправді з практики ЄСПЛ не випливає підгрунтя для твердження про те, що визнання кримінального закону неконституційним робить притягнення до кримінальної відповідальності "незаконним".
Більше того, Суд вказує, що із практики ЄСПЛ не слідує також обовязок ретроактивного застосування менш суворого кримінального закону - посилаючись на рішення "Рубан проти України" Конституційний Суд вказує, що ретроактивне застосування такого закону дозволяється якщо це передбачається національною правовою системою, а сама по собі стаття 7 Конвенції до цього не зобовязує.
Таким чином, КС підсумовує, що практика ЄСПЛ не зобовязує держави "жертвувати принципом визначеності остаточного рішення в справах про адміністративні покарання, накладені на підставі закону, який пізніше був визнаний неконституційним".
Нарешті КС зазначає, що держава може запроваджувати різне регулювання і гарантії щодо накладення адміністративних і кримінальних санкцій. Тому незастосування оспорюваної норми закону також і до адміністративних справ не порушує Конституцію, оскільки в таких питаннях у законодавця є широка свобода розсуду.