Відсутність підписів усіх зазначених у направленні інспекторів не робить акт перевірки автоматично недійсним

Відсутність підписів усіх зазначених у направленні інспекторів не робить акт перевірки автоматично недійсним

Підприємство теплопостачання звернулося до суду з позовом до територіального органу Держпродспоживслужби, вимагаючи скасувати припис про усунення порушень та постанову про накладення штрафу в розмірі 109 008 грн.

Позивач стверджував, що акт позапланової перевірки підписала лише одна із трьох посадових осіб, зазначених у направленні. Також підприємство посилалося на повторність перевірки, недостатню конкретність припису та правомірність застосованого ним алгоритму визначення обсягу теплової енергії у будинку без вузла комерційного обліку.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову. Вони встановили, що перевірка стосувалася фактичних обставин, які раніше не перевірялися, а підприємство неправильно застосовувало формули Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу підприємства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закон України «Про адміністративну процедуру», Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Закон України «Про захист прав споживачів», Методику, затверджену наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, і Правила надання послуги з постачання теплової енергії.

Суд урахував власні правові позиції щодо природи акта перевірки, вимог до припису контролюючого органу, меж дискреційних повноважень і заборони суперечливої поведінки, а також Висновки № 7 (2005), № 11 (2008) і № 20 (2017) Консультативної ради європейських суддів та рішення Європейського суду з прав людини у справі Groppera Radio AG and Others v. Switzerland.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1. Акт перевірки повинні підписувати посадові особи, які фактично брали участь у контрольному заході та були присутні під час його оформлення. Саме первісне включення інспектора до наказу або направлення не створює обов’язку підписувати акт, якщо ця особа через тимчасову непрацездатність або інші об’єктивні причини фактично не проводила перевірку.

2. Підписи інспекторів посвідчують достовірність зафіксованих в акті обставин, але не надають актові юридичної сили. Акт перевірки не є рішенням про притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності, а виступає джерелом доказової інформації. Тому відсутність окремого підпису сама собою не спричиняє недійсності акта або автоматичної протиправності прийнятих на його підставі рішень.

3. Порушення порядку оформлення акта може мати значення, якщо зафіксовані в ньому обставини не підтвердилися під час судового розгляду. Якщо ж факти встановлено іншими доказами, а суб’єкт господарювання їх по суті не спростував, формальний недолік підписання не є достатньою підставою для скасування припису чи постанови про штраф.

4. Заборона повторної позапланової перевірки стосується тотожності саме фактів, які стали підставою для контрольних заходів, а не лише збігу адреси, періоду, заявників чи загальної сфери перевірки. Захід не є повторним, якщо нові обставини раніше не перевірялися та не отримували правової оцінки контролюючого органу.

5. Припис має містити конкретні й зрозумілі вимоги щодо усунення документально підтверджених порушень. Водночас його зміст оцінюється у взаємозв’язку з актом перевірки. Для професійного учасника спеціалізованого ринку достатньою може бути вказівка на конкретний об’єкт, період, порушені норми та неправильно застосований алгоритм, якщо з них однозначно випливає спосіб усунення порушення.

6. У будинку, не обладнаному вузлом комерційного обліку теплової енергії, загальний обсяг споживання визначається за встановленою органом місцевого самоврядування нормою зі щомісячним коригуванням за фактичною тривалістю постачання тепла і середньомісячною температурою зовнішнього повітря відповідно до формул 10 і 11 розділу III Методики № 315.

7. Вибір способу визначення обсягу спожитої теплової енергії не належить до дискреції виконавця комунальної послуги. Застосування формул 8 і 9 замість формул 10 і 11 у будинку без вузла комерційного обліку призводить до неправильного визначення загального обсягу теплової енергії та його подальшого розподілу між споживачами, що може бути підставою для застосування встановленого законом штрафу.

Постанова Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 620/3668/25 (адміністративне провадження № К/990/55469/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136523748