Виконання судового рішення про індексацію пенсії не підтверджується самим лише внутрішнім перерахунком Пенсійного фонду

Виконання судового рішення про індексацію пенсії не підтверджується самим лише внутрішнім перерахунком Пенсійного фонду

 

Позивачка звернулася до суду з позовом до органу Пенсійного фонду про визнання протиправними дій щодо переведення її з 01 березня 2022 року з пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на пенсію за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, а також щодо неврахування при обрахунку пенсії відновленої за попереднім судовим рішенням індексації. Позивачка просила, зокрема, продовжити нарахування і виплату пенсії за спеціальним законом без перевизначення базового місяця та без обнуління раніше розрахованої величини приросту індексу споживчих цін, виплатити різницю між фактично отриманою та належною пенсією, а також установити судовий контроль за виконанням рішення.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, позов задовольнив частково. Суд визнав протиправною бездіяльність органу Пенсійного фонду щодо непроведення індексації пенсії позивачки по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» з 01 березня 2022 року та зобов’язав відповідача з цієї дати провести індексацію пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та виплатити її.

У квітні 2025 року позивачка звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, вказуючи на фактичне невиконання рішення від 06 жовтня 2022 року. Вона зазначала, що відповідач не здійснив реального перерахунку і виплати сум індексації з 01 березня 2022 року, а лише повідомив про відсутність доплати, оскільки після проведеного ним розрахунку розмір пенсії за Законом України «Про державну службу» виявився меншим за розмір пенсії, обчислений за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 24 квітня 2025 року залишив заяву позивачки без задоволення. Натомість Сьомий апеляційний адміністративний суд окремою ухвалою від 02 вересня 2025 року частково задовольнив заяву, визнав протиправною бездіяльність органу Пенсійного фонду при виконанні рішення від 06 жовтня 2022 року та зобов’язав його вжити заходів щодо виконання цього рішення в частині проведення індексації пенсії з 01 березня 2022 року і виплати відповідних сум, а також повідомити суд першої інстанції про виконання рішення у місячний строк.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу органу Пенсійного фонду без задоволення, а окрему ухвалу апеляційного суду - без змін. Суд погодився з висновком апеляційного суду, що відповідач не довів належного, реального і повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Посилання Пенсійного фонду на те, що після внутрішнього перерахунку доплата відсутня, оскільки розмір пенсії за спеціальним законом є меншим за розмір пенсії за загальним законом, не підтверджує виконання рішення суду, адже зміст судового обов’язку полягав саме у проведенні індексації пенсії з 01 березня 2022 року у визначеному судом порядку, здійсненні її розрахунку та фактичній виплаті належних сум.

Суд застосував положення статті 129-1 Конституції України, частин другої і третьої статті 14, статей 242, 249, 341, 349, 350, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», а також урахував статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі Martynyuk v. Ukraine, заява № 82673/17, пункти 31–32, рішення Європейського суду з прав людини у справі Jashi v. Georgia, заява № 10799/06, пункт 63, положення Європейської соціальної хартії (переглянутої), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, зокрема пункти 3, 4 статті 12 Хартії, а також тлумачні підходи, відображені у Дайджесті практики Європейського комітету з соціальних прав та документі «Висновки 2025. Україна».

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки: 

1. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення залишалося без виконання на шкоду одній зі сторін. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для виконання, а держава в особі органу Пенсійного фонду не може посилатися на відсутність коштів, власне розуміння доцільності виплат або інше тлумачення порядку виконання як на підставу для невиконання такого рішення.

2. На стадії виконання судового рішення суб’єкт владних повноважень не вправі підміняти встановлений судом обов’язок власним тлумаченням порядку та наслідків його виконання. Належним виконанням рішення у цій справі є вчинення саме тих дій, які прямо визначені судовим рішенням: проведення індексації пенсії з 01 березня 2022 року у визначеному судом порядку, здійснення розрахунку відповідних сум та підтвердження їх фактичної виплати позивачці.

3. Саме по собі посилання органу Пенсійного фонду на те, що після здійсненого ним перерахунку розмір пенсії, обчислений за Законом України «Про державну службу», виявився меншим за розмір пенсії, визначений за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не підтверджує належного виконання судового рішення. Такі доводи не можуть використовуватися для перегляду змісту обов’язку, вже визначеного судовим рішенням, яке набрало законної сили.

4. Окрема ухвала в порядку статей 249 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України є належним процесуальним засобом реагування на встановлену протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень при виконанні судового рішення. Встановлення обов’язку повідомити суд про виконання рішення у місячний строк є пропорційним заходом, якщо він не покладає на суб’єкта владних повноважень надмірного тягаря, а лише спрямований на приведення його дій або бездіяльності у відповідність до вимог закону та судового рішення.

 

Постанова Верховного Суду від 09 квітня 2026 року у справі № 560/6242/22 (адміністративне провадження № К/990/40301/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135567527