Використання генеративного ШІ під час підготовки процесуальних документів потребує людського контролю та перевірки джерел – Верховний Суд

Використання генеративного ШІ під час підготовки процесуальних документів потребує людського контролю та перевірки джерел – Верховний Суд

Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за позовом щодо призначення частки одноразової грошової допомоги неповнолітній дитині загиблого військовослужбовця. Касаційну скаргу подало Міністерство оборони України, яке оскаржувало рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд окремо звернув увагу учасників справи на вимоги статей 44 і 45 Кодексу адміністративного судочинства України щодо добросовісного користування процесуальними правами та належного виконання процесуальних обов’язків.

Суд зазначив, що використання сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може слугувати допоміжним засобом у юридичній роботі.

Водночас використання таких технологій не звільняє особу, яка підписує і подає процесуальний документ, від відповідальності за його зміст. Остаточний контроль за достовірністю викладених обставин, правильністю правової аргументації та коректністю посилань на нормативно-правові акти, судові рішення й інші джерела має здійснювати людина.

Верховний Суд наголосив на необхідності перевіряти за офіційними джерелами відомості про законодавство, судові рішення та правові висновки, використані у процесуальних документах. Це стосується, зокрема, інформації, отриманої за допомогою генеративного ШІ.

Особливу увагу Суд звернув на ризик наведення неіснуючих судових рішень або приписування реальним рішенням правових висновків, яких вони не містять. Подання неперевірених чи недостовірних відомостей може отримати процесуальну оцінку незалежно від способу підготовки відповідного документа.

Наведення у процесуальному документі посилань на неіснуючі судові рішення або правових висновків, яких такі рішення не містять, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав – як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України.

Ці вимоги поширюються на всіх учасників справи та їхніх представників. Визначальним є не спосіб підготовки документа, а достовірність його змісту, належна перевірка використаних джерел і відповідальність особи, яка подає документ до суду.

У резолютивній частині ухвали Верховний Суд окремо звернув увагу учасників справи на необхідність перевіряти за офіційними джерелами достовірність наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів. Суд також роз’яснив, що невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами або інші дії, спрямовані на перешкоджання судочинству, можуть мати наслідком застосування заходів процесуального примусу відповідно до статті 145 КАС України.

Подібний підхід Верховний Суд висловлював також в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі № 240/14153/24 та від 3 лютого 2026 року у справі № 340/2365/25.

Ухвала Верховного Суду від 15 вересня 2026 року у справі № 420/34103/25 (адміністративне провадження № К/990/32912/26):
https://reyestr.court.gov.ua/Review/139772117