Виплата військової пенсії за минулий час залежить від причин її неодержання та вини відповідного учасника правовідносин

Виплата військової пенсії за минулий час залежить від причин її неодержання та вини відповідного учасника правовідносин

Фізична особа звернулася з позовом до територіального органу Пенсійного фонду України, оскаржуючи відмову нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років за період із 1 квітня 2014 року до 7 серпня 2022 року. Позивач зазначав, що після тимчасової окупації міста Севастополя виплату призначеної йому пенсії було припинено, а після виїзду на підконтрольну Україні територію її поновлено лише з 7 серпня 2022 року.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Суди визнали протиправною відмову в нарахуванні та виплаті пенсії за весь спірний період і зобов’язали здійснити відповідні виплати. Вони виходили з того, що виплату призначеної пенсії було припинено без передбачених законом підстав і без належного рішення пенсійного органу.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу територіального органу Пенсійного фонду України. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині задоволення вимог про нарахування та виплату пенсії за період із 1 квітня 2014 року до 7 серпня 2022 року, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишено без змін.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статті 19, 46, 68 і 92 Конституції України, статті 55 і 58-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статтю 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтю 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 234.

Суд також застосував статті 9, 72, 73, 90, 122, 242, 341 і 353 Кодексу адміністративного судочинства України, врахував Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 щодо вимог юридичної визначеності та пункт 2 статті 17 Кодексу належного адміністрування, що є додатком до Рекомендації CM/Rec(2007)7 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо належного адміністрування.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

 

1. Правомірність припинення виплати пенсії та право на її виплату за минулий час є різними правовими питаннями. Відсутність законних підстав або формального рішення про припинення пенсії сама собою не визначає періоду, за який вона підлягає виплаті, причин її неодержання та наявності вини пенсіонера або органу Пенсійного фонду України.

2. За статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обсяг і часові межі виплати пенсії за минулий час залежать від причин її своєчасного неодержання. Якщо пенсію не одержано з вини пенсіонера, вона виплачується не більш як за три роки до дня звернення; якщо з вини органу Пенсійного фонду України — без обмеження строком і з компенсацією втрати частини доходів.

3. Вина органу Пенсійного фонду України не може встановлюватися абстрактно лише з факту невиплати пенсії. Суд має визначити конкретний уповноважений орган, момент виникнення в нього обов’язку щодо нарахування або організації виплати, протиправну дію чи бездіяльність і причинний зв’язок між такою поведінкою та неодержанням пенсії. Відсутність фактичного нарахування не виключає вини органу, якщо він був зобов’язаний його здійснити, але не виконав цього обов’язку.

4. Під час оцінки вини пенсіонера, який проживав на тимчасово окупованій території, необхідно встановити, чи був передбачений законом обов’язок учинити певні дії достатньо чітким, чи була процедура доступною і зрозумілою та чи мав пенсіонер реальну можливість її виконати. Суди також повинні з’ясувати, чи зверталася особа за правилами Порядку № 234, чи отримувала пенсію від органів пенсійного забезпечення рф, який орган був компетентним у відповідний період і чи існували об’єктивні перешкоди для виплати.

5. У цій справі шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не пропущено, оскільки безпосереднім предметом оскарження була відмова пенсійного органу від 5 вересня 2024 року у виплаті пенсії за минулий час, а позов подано наступного дня. Водночас дотримання процесуального строку не означає автоматичної обґрунтованості вимог по суті та не звільняє суд від установлення всіх умов застосування статті 55 Закону.

   Постанова Верховного Суду від 20 липня 2026 року у справі № 420/28251/24 (адміністративне провадження № К/990/49402/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138346657