Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці

Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці

Суддя у відставці звернулася з позовом до двох територіальних органів Пенсійного фонду України, у якому просила скасувати рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов’язати провести такий перерахунок із 12 червня 2024 року на підставі довідки апеляційного суду. У довідці, виданій на виконання судового рішення, суддівську винагороду було обчислено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін. Суди виходили з того, що збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб спричинило зміну базового посадового окладу судді та, відповідно, утворило підставу для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Орган Пенсійного фонду України не вправі ставити під сумнів довідку, видану уповноваженим судом на виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу територіального органу Пенсійного фонду України без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Суд погодився, що для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, а не окрема розрахункова величина 2102 грн.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статті 8, 92, 129-1 і 130 Конституції України, статті 4, 135 і 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статті 1, 2 і 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статті 1 і 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», статті 14, 242, 341 і 350 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд урахував рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, пункт 7 мотивувальної частини, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 та від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023, підпункт 2.6 пункту 2 мотивувальної частини. Також застосовано пункти 16 і 17 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17 листопада 2010 року і пункт II.B.5.61 Мірила правовладдя Венеційської комісії, CDL-AD(2016)007.

Верховний Суд також послався на рішення Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25 лютого 2025 року в об’єднаних справах XL та інші проти Sąd Rejonowy w Białymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, пункти 49, 54–58, 65–76 і 90. Суд урахував правові висновки, викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, а також у постановах Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 280/4259/25 та від 30 червня 2026 року у справах № 200/6643/24, № 200/8026/24 і № 340/4332/24.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1. Суддівська винагорода регулюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Окрема розрахункова величина 2102 грн, установлена законом про Державний бюджет України, не може змінювати передбачений статтею 135 цього Закону механізм визначення базового посадового окладу судді через прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року.

2. Для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Збільшення цієї величини спричиняє зміну базового посадового окладу як складової суддівської винагороди та відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» утворює підставу для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

3. За наявності довідки про суддівську винагороду, виданої уповноваженим судом на виконання судового рішення, що набрало законної сили, орган Пенсійного фонду України може перевірити її відповідність формальним вимогам щодо форми, суб’єкта видачі та належності заявникові. Водночас він не наділений повноваженнями фактично переглядати законність цієї довідки або повторно оцінювати правильність застосованої в ній розрахункової величини.

4. Матеріальне забезпечення суддів та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є не пільгою чи привілеєм, а складовою конституційних гарантій незалежності суддів. Належний, стабільний і передбачуваний рівень такого забезпечення спрямований на захист суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним, безстороннім і неупередженим судом.

Постанова Верховного Суду від 9 липня 2026 року у справі № 420/7951/25 (адміністративне провадження № К/990/40745/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138095410