Зняття з розгляду заяви власника нерухомості про відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення не замінює дозволу або мотивованої відмови

Зняття з розгляду заяви власника нерухомості про відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення не замінює дозволу або мотивованої відмови 

 

Товариство звернулося з позовом до Звягельської міської ради, у якому просило визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду заяви від 09 січня 2025 року № 1/01/25 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 2,1094 га із зміною її цільового призначення для подальшого оформлення договору оренди, зобов’язати надати такий дозвіл, а також скасувати пункт 2 рішення міської ради від 12 лютого 2025 року № 1435 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки. Позивач зазначав, що на ділянці розташований належний йому комплекс будівель, а міська рада замість розгляду заяви по суті зняла відповідне питання з розгляду та одночасно ініціювала поділ ділянки.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив. Суди виходили з того, що заява була адресована міському голові, а не міській раді; сформована земельна ділянка не потребувала розроблення проєкту землеустрою для зміни цільового призначення; питання позивача розглядалося постійними комісіями ради; рішення про поділ ділянки після його реалізації вичерпало свою дію, тому його скасування не є ефективним способом захисту.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Товариства, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову. Суд визнав протиправною бездіяльність міської ради щодо нерозгляду заяви позивача; визнав протиправним і скасував пункт 2 рішення міської ради від 12 лютого 2025 року № 1435 у частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки; зобов’язав міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні заяву Товариства із розглядом питання зміни цільового призначення ділянки та прийняти одне з рішень, передбачених частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, у місячний строк з дня набрання постановою законної сили. У задоволенні вимоги про безпосереднє зобов’язання надати дозвіл відмовлено.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статтю 19 Конституції України, статті 20, 79-1, 120, 122, 123 Земельного кодексу України, статті 10, 26, 42, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, а також статті 2, 6, 10, 11, 13, 72, 76, 78, 85 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX. Суд розмежував зміну цільового призначення земельної ділянки як самостійну процедуру та надання земельної ділянки комунальної власності у користування із одночасною зміною її цільового призначення: у другому випадку застосовується спеціальна норма статті 123 Земельного кодексу України, яка передбачає розроблення проєкту землеустрою щодо відведення незалежно від того, чи є ділянка вже сформованою.

Верховний Суд також зазначив, що міський голова організовує роботу ради та забезпечує підготовку питань на її розгляд, тому заява, адресована міському голові з питання, віднесеного до компетенції ради, не може вважатися неподаною до органу місцевого самоврядування, якщо сама рада включила її до порядку денного та забезпечила попередній розгляд. Суд урахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17 щодо дискреційних повноважень, а також у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 806/3098/17, від 24 червня 2020 року у справі № 806/3100/17, від 30 червня 2021 року у справі № 806/2539/17, від 18 серпня 2022 року у справі № 813/2757/18, від 05 жовтня 2022 року у справі № 813/1813/18 та від 30 березня 2023 року у справі № 0540/8802/18-а щодо вичерпних варіантів вирішення заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.       Надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування із одночасною зміною її цільового призначення здійснюється на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 123 Земельного кодексу України. Така вимога поширюється і на земельну ділянку, яка вже сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі, оскільки положення частини шостої статті 20 цього Кодексу та статті 123 регулюють різні за предметом правовідносини.

2.       Формальне адресування заяви міському голові не є підставою для висновку про незвернення до міської ради, якщо питання за змістом належить до її компетенції, а міська рада прийняла заяву до опрацювання, включила її до порядку денного сесії та забезпечила попередній розгляд у постійних комісіях. Надання переваги формі над змістом у такій ситуації покладає на заявника негативні наслідки внутрішньоорганізаційного розподілу функцій у системі місцевого самоврядування.

3.       Частина третя статті 123 Земельного кодексу України передбачає вичерпний перелік можливих рішень за заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою: надання дозволу або надання мотивованої відмови. Зняття питання з розгляду сесії, його попередній розгляд постійними комісіями, перенесення чи залишення без розгляду не вирішують адміністративну справу по суті та у разі неприйняття передбаченого законом рішення у встановлений строк утворюють протиправну бездіяльність адміністративного органу.

4.       Право власника нерухомого майна на оформлення користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, не означає безумовного права на отримання всієї запитуваної площі ділянки. Проте орган місцевого самоврядування, який вважає таку площу непропорційною функціональному призначенню об’єкта нерухомості, зобов’язаний надати мотивоване рішення за заявою, а не одночасно із її нерозглядом в односторонньому порядку ініціювати поділ земельної ділянки. Поділ ділянки за таких умов створює перешкоди для реалізації права заявника та може бути визнаний протиправним і скасований навіть після формування нових земельних ділянок.

 

Постанова Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 240/11952/25 (адміністративне провадження № К/990/54621/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136492106