Анулювання доступу державного реєстратора до реєстру як пропорційний захід у разі грубого порушення процедури державної реєстрації
Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг звернувся до суду з позовом проти Міністерства юстиції України. Позивач вимагав скасувати наказ Міністерства, яким йому анулювали доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою для такого стягнення стали результати розгляду скарги спадкоємиці майна, яка виявила, що реєстратор оформив право власності на земельні ділянки за сторонньою особою на підставі договору від 2012 року. Міністерство юстиції встановило, що договір був підробленим, підписи в ньому не належали власниці, а сам документ був відсутній у нотаріальному архіві.
Закарпатський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, визнавши дії Міністерства правомірними. Однак Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував це рішення та задовольнив позов реєстратора. Апеляційний суд мотивував це тим, що анулювання доступу (найсуворіша санкція) є непропорційним заходом. Суд вказав, що Міністерство юстиції не обґрунтувало, чому не обрало м’якше покарання (наприклад, тимчасове блокування), і не врахувало завантаженість реєстратора та відсутність у нього умислу на вчинення правопорушення.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Міністерства юстиції, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові. Суд підтвердив, що за наявності грубого порушення закону анулювання доступу є законним і виправданим кроком.
Обґрунтовуючи свою позицію, Верховний Суд зазначив, що державний реєстратор зобов’язаний ретельно перевіряти документи. У цій справі реєстратор проігнорував відсутність на державних актах відміток про перехід права власності та не зробив запит до архіву для перевірки договору. Такі дії призвели до незаконного відчуження майна та порушення прав законної спадкоємиці. Суд наголосив, що за таких обставин Міністерство юстиції має дискреційні повноваження самостійно обирати вид санкції, і анулювання доступу цілком відповідає тяжкості вчиненого.
Мотиви Суду ґрунтувалися на тому, що принцип пропорційності не зобов’язує орган влади завжди обирати найм’якший захід. Коли дії реєстратора підривають довіру до державних реєстрів та створюють загрозу правам власності багатьох осіб, застосування радикальних заходів є необхідним для захисту публічного інтересу. Питання про те, чи був у реєстратора «умисел», не є вирішальним для адміністративної відповідальності — ключовим є сам факт грубого порушення процедури та його наслідки.
Суд спирався на статті 10, 24 та 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також на положення Закону «Про адміністративну процедуру». Було враховано практику Верховного Суду щодо меж судового втручання в дискреційні повноваження виконавчої влади та важливості дотримання балансу між приватними інтересами посадової особи та безпекою цивільного обороту нерухомості.
Основні правові висновки Верховного Суду:
1. Визначення конкретного заходу реагування (блокування чи анулювання доступу) належить до дискреційних повноважень Міністерства юстиції, і суд не може підміняти орган влади, обираючи «м’якше» покарання на власний розсуд.
2. Для анулювання доступу до реєстру достатнім є встановлення факту грубого порушення законодавства, яке призвело до внесення недостовірних відомостей та порушення прав третіх осіб, незалежно від наявності умислу чи надмірного робочого навантаження реєстратора.
3. Принцип пропорційності у сфері державної реєстрації вимагає пріоритетного захисту достовірності даних реєстру та прав власників майна, тому анулювання доступу до Державного реєстру речових прав як обмеження у здійсненні професійної діяльності є співмірним заходом.
Постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 260/10888/23 (адміністративне провадження № К/990/25552/25) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/130870519