Новий порядок виплати пенсії після виконання судового рішення може бути самостійним предметом позову

Новий порядок виплати пенсії після виконання судового рішення може бути самостійним предметом позову

 

Фізична особа звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій щодо застосування з 01 листопада 2025 року при перерахунку пенсії, здійсненому на виконання рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 340/1285/25 та від 11 серпня 2025 року у справі № 340/4817/25, абзацу третього пункту 2 та пункту 6 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821. Позивач також просив зобов’язати Управління здійснити нарахування та виплату пенсії з 01 листопада 2025 року відповідно до зазначених судових рішень у повному обсязі, без застосування цих положень Порядку № 821.

Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року, відмовив у відкритті провадження у справі. Суди виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами вже були вирішені судом у справах № 340/1285/25 та № 340/4817/25 і перейшли до стадії виконання судових рішень. На думку судів, позивач мав звертатися не з новим позовом, а із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення.

У касаційній скарзі зазначено, що попередні судові рішення стосувалися інших питань: у справі № 340/4817/25 — перерахунку пенсії з урахуванням довідки про грошове забезпечення, а у справі № 340/1285/25 — виплати пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1. Натомість у цій справі предметом спору є правомірність застосування Порядку № 821, який не був предметом оцінки у попередніх справах. Позивач вказував, що хоча після перерахунку розмір його пенсії фактично збільшився до 43 891,41 грн, у зв’язку із застосуванням Порядку № 821 фактична виплата становить 29 258,82 грн.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно відмовили у відкритті провадження, помилково ототожнивши новий спір про застосування Порядку № 821 із питанням судового контролю за виконанням раніше ухвалених рішень.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував положення частини другої статті 55 Конституції України, статей 5, 170, 381-1, 382, 383, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також урахував попередні рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 340/1285/25 та від 11 серпня 2025 року у справі № 340/4817/25. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини у справах «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), заява № 18357/91, пункт 40, «Бурдов проти Росії (№ 2)» (Burdov v. Russia (No. 2)), заява № 33509/04, пункт 65, «Белле проти Франції» (Bellet v. France), заява № 23805/94, пункти 36–38, та «Шестопалова проти України», заява № 55339/07, пункти 16, 23–24.

Суд також урахував наведені позивачем підходи щодо тотожності спорів, за якими позови вважаються тотожними лише за одночасного збігу сторін, предмета та підстав позову, а зміна хоча б одного з цих елементів виключає можливість відмови у відкритті провадження з підстав тотожності. 

Водночас Верховний Суд зазначив, що правові позиції, викладені у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а, не підлягають застосуванню до цих правовідносин, оскільки у тій категорії справ ішлося про неможливість новим позовом змусити суб’єкта владних повноважень виконати судове рішення, тоді як у цій справі позивач звернувся не за повторним виконанням попередніх рішень, а з вимогою про виплату пенсії без застосування Порядку № 821.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки: 

1.     Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов’язків у межах існуючого судового рішення. Натомість підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб’єкт владних повноважень приймає нові рішення, вчиняє нові дії або допускає бездіяльність, які, навіть будучи фактично пов’язаними з виконанням попереднього судового рішення, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах і створюють нові юридичні наслідки для особи.

2.     Існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень не позбавляє особу права на звернення до адміністративного суду з новим позовом, якщо оскаржувані дії, рішення чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень за своєю суттю виходять за межі простого механізму виконання попереднього рішення. Позовне провадження у такому разі є належним і процесуально допустимим способом захисту, оскільки інститут судового контролю має вужчу спрямованість — забезпечення реалізації вже ухваленого судового рішення в частині, у якій права та обов’язки сторін були чітко визначені.

3.     Тотожність спору передбачає одночасну ідентичність трьох елементів: сторін, предмета та підстав позову. Сам факт наявності попередніх судових рішень між тими самими сторонами не виключає можливості виникнення нових вимог після ухвалення таких рішень. Якщо попередні справи стосувалися перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки та виплати пенсії без понижуючих коефіцієнтів, а нова справа стосується застосування Порядку № 821 під час фактичної виплати пенсії, такі спори не є тотожними, оскільки мають різні предмети та підстави.

4.     Після формального виконання судового рішення, зокрема здійснення перерахунку пенсії, може виникнути окрема дія суб’єкта владних повноважень - виплата вже нарахованої пенсії із застосуванням нового нормативного порядку. Така дія є іншим об’єктом спірних правовідносин і може бути предметом самостійного позову. Ототожнення такого позову з повторним зобов’язанням виконати попереднє судове рішення спотворює зміст вимог позивача та може позбавити його ефективного способу захисту порушеного права.

5.     Верховний Суд окремо наголосив, що надмірний формалізм під час визначення предмета та підстав позову може нівелювати принцип обов’язковості судового рішення та порушувати право на справедливий суд. Право особи на оскарження нових актів, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які виникли у зв’язку з виконанням попереднього судового рішення, є складовою права на доступ до правосуддя. Тому у разі застосування суб’єктом владних повноважень після виконання судового рішення нової нормативної підстави, правомірність якої не була предметом попереднього розгляду, суд має розмежовувати технічне виконання рішення та виникнення самостійного нового предмета адміністративного спору.

 

Постанова Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25 (адміністративне провадження № К/990/6643/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136179155