Повна процесуальна бездіяльність суб’єкта владних повноважень після залишення касаційної скарги без руху може бути підставою для окремої ухвали

Повна процесуальна бездіяльність суб’єкта владних повноважень після залишення касаційної скарги без руху може бути підставою для окремої ухвали

 

Комунальне підприємство звернулося з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 26 вересня 2019 року № 178, якою на Підприємство накладено штраф у розмірі 5 067 742,50 грн. Після первісного розгляду справи, апеляційного перегляду та скасування судових рішень Верховним Судом із направленням справи на новий розгляд, Київський окружний адміністративний суд рішенням від 09 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, позов задовольнив.

Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві 15 грудня 2025 року, у межах строку касаційного оскарження, подало через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження Верховний Суд встановив, що скарга не відповідає вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.

Верховний Суд ухвалою від 25 грудня 2025 року залишив касаційну скаргу без руху та встановив десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору. Копія цієї ухвали надійшла в електронний кабінет Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві 26 грудня 2025 року о 18:50. Надалі ухвалою від 10 березня 2026 року Верховний Суд продовжив процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги та встановив новий десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали; копія цієї ухвали була доставлена в електронний кабінет скаржника 11 березня 2026 року о 19:24.

Станом на 17 квітня 2026 року Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві не виконало вимоги ухвали від 25 грудня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, не подало документа про сплату судового збору та не звернулося із заявами чи клопотаннями про усунення недоліків, продовження процесуального строку, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв’язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк.

Верховний Суд постановив окрему ухвалу, якою довів до відома Голови Держпродспоживслужби встановлені під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження факти неналежного виконання Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві процесуальних обов’язків, що призвело до неусунення недоліків касаційної скарги та її повернення. Суд зобов’язав повідомити Верховний Суд про вжиті заходи не пізніше одного місяця з моменту отримання окремої ухвали.

Мотивуючи окрему ухвалу, Верховний Суд виходив із положень частини другої, пункту 6 частини п’ятої статті 44, частин першої, другої та четвертої статті 45, статей 249, 330, 358 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд також урахував Рекомендацію R(84)5 Комітету міністрів державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи, від 28 лютого 1984 року, Рекомендацію R(95)5 Комітету міністрів державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах від 07 лютого 1995 року, статтю 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Norwood v. the United Kingdom», заява № 23131/03, «Belkacem v. Belgique», заява № 34367/14, пункти 33–36, «Witzsch v. Germany» (№ 2), заява № 7485/03, «Roj TV A/S v. Denmark», заява № 24683/14, пункт 30, «Zambrano v. France», заява № 41994/21, пункти 36–38. Суд також послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 9901/144/21, від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 200/4900/17 та окремі ухвали Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 809/295/17, від 13 вересня 2022 року у справі № 320/1167/21 і від 23 червня 2023 року у справі № 440/7433/21.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки: 

1.     Учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися процесуальними правами, неухильно виконувати процесуальні обов’язки та вчиняти процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Особа, яка подала касаційну скаргу, після залишення її без руху повинна у визначений судом строк усунути виявлені недоліки, зокрема подати документ про сплату судового збору, якщо такий обов’язок визначений ухвалою суду.

2.     Добросовісна та розсудлива процесуальна поведінка скаржника передбачає не лише виконання вимог ухвали про усунення недоліків касаційної скарги, а й у разі неможливості своєчасного виконання таких вимог — повідомлення суду про причини такої неможливості та вчинення належних процесуальних дій, зокрема звернення із заявою про продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору. Повна процесуальна бездіяльність після отримання ухвал суду є несумісною з обов’язком добросовісного користування процесуальними правами.

3.     Недобросовісне користування процесуальними правами та невиконання процесуальних обов’язків негативно впливають на належне здійснення правосуддя, процесуальну дисципліну учасників справи та авторитет суду. У разі виявлення зловживання процесуальними правами або поведінки, яка сприяє безпідставному затягуванню розгляду справи чи перешкоджанню виконанню судового рішення, суд зобов’язаний вживати заходів, спрямованих на попередження та протидію такому зловживанню.

4.     Окрема ухвала є процесуальним засобом судового реагування на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені судом під час розгляду справи або вирішення процесуального питання. У разі встановлення неналежного виконання територіальним органом центрального органу виконавчої влади процесуальних обов’язків суд може направити окрему ухвалу керівнику відповідного центрального органу для вжиття організаційних заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли таким порушенням.

5.     Суд окремо зазначив, що Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві грубо порушило процесуальні обов’язки щодо виконання процесуальних дій у встановлені законом і судом строки. Таке порушення призвело до безпідставного затягування вирішення питання про відкриття касаційного провадження, а надалі — до повернення касаційної скарги через неусунення її недоліків. З огляду на повноваження Голови Держпродспоживслужби щодо керівництва діяльністю служби, організації та контролю виконання законів у територіальних органах, а також вирішення питань дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів, Верховний Суд визнав наявними підстави для направлення окремої ухвали саме Голові Держпродспоживслужби.

 

Окрема ухвала Верховного Суду від 20 квітня 2026 року у справі № 640/19786/19 (адміністративне провадження № К/990/52338/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135827553