Бобровник Д.О. До семантичного розуміння феноменології «глобалізаційний потенціал територіальної громади»

БОБРОВНИК Д. О., кандидат економічних наук,
докторант Інституту законодавства Верховної Ради України,
директор Адвокатського альянсу «Баймуратов і партнери»

Є загальновизнаним, що у методологічному контексті дослідження актуальних проблем формування глобалізаційного потенціалу територіальної громади є органічно і безпосередньо пов’язаним з феноменологією глобалізації, тенденції якої посилюються та розповсюджуються не тільки на держави та їх міжнародне співтовариство, а й на всі рівні існування і функціонування державно організованого соціуму. Причому, основні форми глобалізації – економічна, політична, правова,  – суттєвим чином впливають не тільки на стратегічні настанови існування і функціонування державності та міжнародної спільноти держав в цілому, а й на повсякденне життя людей, їх груп і асоціацій, формуючи нові форми комунікативної взаємодії наведених суб’єктів та детермінуючи загальні телеологічні домінанти їх існування у вигляді загальної інтерсуб’єктивності [1, с. 23]. 

Дослідження теоретичних питань визначення глобалістського потенціалу територіальної громади (далі: ТГ) здійснюється також через глобальні тенденції, що мають свій суттєвий та зримий вихід на локальний рівень існування і функціонування  територіальної людської спільноти, зокрема через використання дихотомії «локальне/глобальне», як основоположного концепту набуття міжнародної правосуб’єктності самою ТГ. Наведена дихотомія покликана характеризувати просторові системні характеристики сучасної соціальної взаємодії, причому, вона виступає:

А) не тільки методологічною основою для концепції «глобалізації», що відображає її діяльнісно-праксеологічну парадигму та сутність процесів, що тривають та супроводжують глобалізаційні тенденції, а й

Б) важливою концептуально-теоретичною настановою концепції «локалізації», що підкреслює особливу роль місцевого самоврядування (далі – МСВ) та ТГ у запозиченні і трансформуванні факторів глобалізації на локальний рівень існування соціуму [2, с. 95–98]. 

Системний аналіз причин і контексту формування дихотомії на прикладі ТГ, демонструє, що «локальне» і «глобальне" не є опозиційними складовими світового порядку, а виступають невід'ємною частиною як такого порядку, так і один одного, вони є взаємо детермінованими і взаємо доповнюваними – наслідком чого виступають процеси зростання участі ТГ в глобальних процесах, що фактично формує їх відповідну (пара-, мета-, квазі-, часткову, фрагментарну тощо) міжнародну правосуб’єктність, яка знаходить свою фіксацію в міжнародному договірному праві. 

Більш того, тенденцією вирішення дихотомії «глобальне / локальне» є виникнення феноменології глокалізації [3], що не тільки спочатку хаотично, а потім поступово, послідовно, перманентно, наративно, конотаційно і органічно об’єднує в собі параметральні ознаки обох станів, а й відповідним чином «підтягує» особливу соціально-екзистенційну значимість та безперервну роль ТГ, якими вони володіють і відіграють на локальному рівні соціуму саме у його існуванні і функціонуванні, – на глобальний рівень вимірювання, що відповідним чином не тільки виправдовує, а й обумовлює надання їм міжнародної правосуб’єктності.

Визначаючи теоретичні підходи до визначення глобалістського потенціалу ТГ, необхідно вказати, що на фоні внутрішньодержавного вдосконалення інституту МСВ, укріплення компетенційної бази органів місцевого самоврядування (далі – ОМСВ) та правового статусу його суб’єктів та інших органів, проходять могутні процеси набуття соціально-нормативним та конституційно-правовим інститутом МСВ відповідної міжнародної правосуб’єктності, – причиною таких зрушень служить, насамперед, наявність, укріплення та перманентний прояв могутньої двосторонньої філософсько- ентропійної, але в той же час й методологічної тенденції інтернаціоналізації конституційного правопорядку держав та конституціоналізації загального міжнародного права, яке розуміється в органічній єдності існування та взаємодії і взаємообумовленості міжнародного публічного і міжнародного приватного права, та базується на взаємному впливі та посиленні взаємного зв’язку між національним конституційним правом держав-членів міжнародного співтовариства та загального міжнародного права (публічного і приватного), більш того, з посиленням такої тенденції, яка має свій вельми помітний організаційний, управлінський та праксеологічний прояв, бо в його межах починають посилюватися координація та взаємна системна співпраця зазначених двох, раніше самостійних, та, по великому рахунку, антагоністичних одна одної правових систем – національної та міжнародної.

Наведене вище дає можливість довести, що територіальна спільнота (ТГ) виступає як первинний концепт локально-глобального виміру МСВ, бо в умовах глобалізації, особливо її правової форми, на рівні ТГ в межах інституту МСВ, що існує та функціонує на території відповідної держави-члена міжнародної спільноти, завдяки компетенційним повноваженням ОМСВ, що сформовані самими ТГ, та діяльність яких скерована на вирішення питань місцевого значення, тобто таких питань – від формування, визначення, розуміння та вирішення яких залежить стабільне, оптимальне існування і функціонування самої громади та кожного з її членів-жителів відповідної території, – формується локальна система реалізації, охорони, захисту та гарантування конституційних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, що на рівні функціонування локальному соціуму виступають як муніципальні права людини, особистості, члена ТГ. При цьому роль глобалізації в зазначених процесах, можна визначити як визначальну, прогресивну, детермінуючу, ідентифікуючу, інтегруючу, координуючу, демократизуючу. 

Одночасно, треба враховувати, що зрівняльна домінанта глобалізації негативно впливає на існування та функціонування ТГ, її подальший розвиток, нівелюючи її індивідуальність та особливість, – заради справедливості необхідно відмітити, що саме тут глобалізація відчуває суттєвий спротив саме ТГ наведеним телеологічним домінантам. Разом з тим, необхідно наголосити й на тому, що ТГ спричиняє відповідний вплив на глобалізацію за рахунок складної взаємодії з її основоположними чинниками – вона не тільки сприймає її основоположні настанови та тенденції, трансформуючи своє існування, функціонування відповідно до них, а й творчо запозичує та використовує їх позитивний потенціал для свого подальшого розвитку та вдосконалення з метою покращення умов життєдіяльності жителів-членів такої громади (в цьому контексті можна навести приклади використання в рамках ТГ надбань мультикультуралізму,  інформатизації, діджиталізації, транспортної логістики, організації простору, передових технологій в будівництві, ведення місцевого господарства тощо).

Отже, можна констатувати, що  визначення глобалістського потенціалу самої територіальної громади в контексті його визначення, розуміння та можливої реалізації, стає результатом дослідження актуальних питань визначення правового статусу ТГ та людини-члена такої громади у глобальному вимірі, – більш того, такий процес дає змогу також змоделювати  відповідний правовий статус людини-члена ТГ в світлі глобалізаційних процесів.

Для цього треба розуміти, що локальні територіальні спільноти людей – це такі спільноти, що виникають на відповідній території держави, зазвичай в межах її відповідної адміністративно-територіальної одиниці або декількох з них (територіальний критерій), характеризуються загальними інтересами, що детерміновані історичними, географічними, ідеологічними та іншими обставинами спільного існування (ментальний критерій), володіють загальними цільовими домінантами (телеологічний критерій), бо вони генетично скеровані на колективне існування (колективно-груповий критерій) шляхом міжособистісної взаємодії (комунікативний критерій) заради вирішення загальних і найважливіших проблем існування, функціонування та розвитку такої спільноти (екзистенційний критерій) через здійснення локальної управлінської діяльності у вигляді самоврядування (самоврядно-управлінський критерій) для самостійного вирішення наведених проблем або формування відповідних органів для виконання такого завдання (критерій безпосередньої або делегованої самодіяльності). 

Також можна стверджувати, що  основоположні параметральні ознаки локальних територіальних спільнот розроблені в основному соціологічною наукою, але представники правової науки, зокрема конституційно-правової та муніципально-правової, в основному враховуючи ознаки (параметральні елементи) наведених спільнот, що пропонуються соціологічною наукою, наділяють такі суб’єкти новими характеристиками, особливо через їх управлінський, нормуючий, нормативізуючий та нормативний потенціали, що відображають особливості їх існування та функціонування, ролі і значущості ТГ як осередків людської цивілізації та населення в умовах державності.

Також вважаємо, що потребує особливої акцентуації положення про те, що в умовах правової глобалізації в процесі прояву могутньої тенденції конституціоналізації міжнародного правопорядку локальні територіальні спільноти набувають не тільки відповідної міжнародної правосуб’єктності, а й формують свій глобалістський потенціал, що базується на відповідній діяльнісно-технологічній дихотомії, а саме – як на протистоянні процесам глобалізації, – з метою захисту ідентифікації та ментальності досліджуваних спільнот, так й з метою запозичення і використання відповідних благ глобалізації у вигляді розширення системи та розмаїття інтересів для таких спільнот в контекстуалізації підвищення якості локального людського життя [4, с. 42].

Виходячи саме з наведених настанов МСВ та ТГ:

- по-перше, виступають безпосереднім суб’єктом-об’єктом глобалізації, бо саме на них розповсюджується вплив її чинників та видових блоків (економічна, політична, правова тощо), а також, 

- по-друге, вони виступають кінцевим споживачем її благ –  бенефіціарами, і безпосереднім або опосередкованим об’єктом її негативних явищ (світова, регіональна і внутрішньодержавна економічна криза внаслідок пандемії COVID-19, та пов’язані з нею ріст безробіття, закриття підприємств, затримання у виплаті заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат, секвестри соціальних статей державного і місцевих бюджетів тощо); крім того, 

- по-третє,  у застосуванні безпосередньо до локального життя, саме вони виступають і відповідним користувачем, продуцентом, а також  репродуцентом її досягнень, активно використовуючи їх для організації свого життєвого циклу або спираючись впливу глобальних чинників на своє повсякденне життя.

Визначення та визнання складної системно-комплексної феноменології глобалістського потенціалу ТГ, на нашу думку, пов’язане з тим, що вона:

- по-перше, одночасно має відношення до внутрішньодержавного – муніципального і конституційного права, а також систем загального міжнародного права і міжнародних відносин; 

- по-друге, вона до сьогодні ще не знайшла свого належного відображення в науці муніципального і міжнародного права, хоча деякі вітчизняні і зарубіжні вчені – муніципалісти і фахівці-міжнародники торкались цієї проблематики зі спробами акцентувати увагу на цьому феномені (явищі), що носить переважно оціночний характер.

Виходячи з наведених настанов, можна запропонувати авторське розуміння «глобалістського потенціалу територіальної громади» в основі якого, на нашу думку, лежать наступні критерії: 

А) технологічно-проспективний – знання, вміння та навики членів-жителів громади, що скеровані на вирішення відповідної технологічної задачі профільного характеру – постійної і системної взаємодії з глобальними чинниками та їх впливом; 

Б)  суб’єктний – до профільного потенціалу громади, крім неї самої в обов’язковому порядку повинні бути включені органів місцевого самоврядування (представницькі і виконавчі), що сформовані нею та діють від її імені та в її інтересах, а також всі інші органи та суб’єкти системи місцевого самоврядування, що у своїй сукупності складають систему місцевого самоврядування на яку здійснюється перманентні глобальні впливи; 

В) телеологічний – основною телеологічною домінантою у застосуванні і використанні глобального досвіду та впливів чинників глобалізації виступає об’єктивний захист екзистенційних настанов існування, функціонування та розвитку громади в умовах перманентний глобальних впливів та змін; 

Г) функціональний – він демонструє саме те, що може запропонувати громади та система місцевого самоврядування глобалізації, впливу її чинників та змінам, що вони несуть, а саме, – багатопланове, багатофакторне, багаторівневе, поліпредметне, полісуб’єктне співробітництво, – з врахуванням власних індивідуальних, а також групових та колективних коопераційних можливостей самої громади та її членів-жителів, причому, як на рівні власної держави, так і за кордоном; 

Г’) предметно-об’єктний – сутністю наведеного співробітництва, що пропонується громадою та системою місцевого самоврядування на системно-комплексному рівні виступає захист локального простору життєдіяльності громади, її історико-географічної ідентичності, настанов її індивідуального та колективного менталітету, відповідних сталих форм її соціального життя і соціальної практики, що засновані на відповідних морально-етичних цінностях громади.

Отже, виходячи з наведеного вище, запропоноване нами змістовне наповнення  терміносистеми «глобалістський потенціал територіальної громади» містить в собі: 

а) відповідну парадигму дій громади та інших суб’єктів системи місцевого самоврядування, що функціонують з ними в рамках єдиного соціального і нормативно-правового простору (діяльнісно-просторова ознака); 

б) така парадигма характеризується синергетичною взаємодією названих суб’єктів у реалізації загальних задач (функціонально-синергетична ознака);  

в) метою такої парадигми дій є взаємодія з чинниками глобалізації та її впливом, що проявляється на локальному рівні соціуму (телеологічна ознака); 

г) така парадигма може бути охарактеризованою, спочатку як комплексна, а потім – і як системна сукупність діяльнісно-поведінкових настанов суб’єктів, що наведені, причому, як щодо запозичення на рівень громади позитивних впливів глобальних чинників, так і щодо спротиву їх негативної дії (впливу) на громаду (поведінково-комплексна ознака); 

г’) здійснюючи таку парадигму дій, громада та інші суб’єкти системи місцевого самоврядування використовують відповідні поведінкові настанови організаційної, організаційно-правової, колабораційної, координаційної, інтеграційної властивості – в ординарних умовах взаємодії з чинниками глобалізації та їх впливами; у випадках екстраординарних умов взаємодії – використовується весь потенціал поведінкових настанов наведених суб’єктів, включаючи настанови антикорупційного, антикризового, санаційного, антиконфліктогенного, безпекового, медитативного, а також за допомогою держави – санкційного   характеру та ін.

Крім того, вважаємо за необхідне вказати, що людина-член ТГ в світлі глобалізаційних процесів, не дивлячись на те, що вони носять екстраординарний характер, виглядає досить впевнено і гідно, враховуючи її місце в локальному соціумі, який відповідним чином є специфічним охоронюваним соціально-нормативним простором для її існування і функціонування. Більш того, можна стверджувати, що людина-член ТГ в світлі глобалізаційних процесів виступає не тільки суб’єктом-об’єктом глобалізації, а також її бенефіціаром; крім того, вона виступає і відповідним користувачем і репродуцентом її досягнень, активно використовуючи їх для організації свого життєвого циклу через використання відповідних форм життєдіяльності, що, не зважаючи на відповідні відмінності у різних країнах, все ж носять типізований, стереотипний характер. 

Отже, в світлі глобалізаційних процесів  людина-член ТГ трансформує свій життєвий цикл через модифікацію діяльнісно-поведінкових настанов, що скеровані на вирішення екзистенційних питань і проблем її існування, а також на підвищення якості та інтенсивності комунікативної взаємодії переважно в рамках громади, але і з відповідною можливостю виходу за її межі, знову ж використовуючи потенціал кроскультурних комунікацій щодо організації міжнародного співробітництва для лбюдей, їх груп, асоціацій, включаючи ТГ.

Визначаючи фактори, що впливають на формування глобалістського потенціалу ТГ, вважаємо доцільно до них віднести наступні:  концепт «права людини», вплив феноменології глобального конституціоналізму, а також міжнародні правові стандарти прав людини та місцевого самоврядування.

Вважаємо, що концепт «права людини» відіграє стратегічну роль у формуванні міжнародної правосуб’єктності територіальної людської спільноти в умовах глобалізації, що напряму сприяє формуванню глобалістського потенціалу ТГ. Більш того, застосування концепту «права людини» у процесах формування такої міжнародної правосуб’єктності людської спільноти в умовах глобалізації має не стільки ідеологічне, скільки суто практичне значення, бо сприяє усвідомленню світовим співтовариством держав ролі і значення ТГ в процесах: 

а) здійснення життєвого циклу людини в громаді; 

б) реалізації її репродуктивної функції; 

в) продовження її роду через виховання наступних поколінь людей; 

г) подальшого розвитку людської цивілізації (враховуючи кількісні та якісні показники).

Розуміння та усвідомлення наведених процесів вже під кутом зору глобалізації,   може бути охарактеризовано як вирішення задач глобального розвитку людської цивілізації та виконання природного призначення людини, що може бути визначено за допомогою «наскрізного» розуміння локального, загальнодержавного, універсально-глобального рівнів соціуму у їх функціонально-логічній взаємодії та відповідної управлінської та нормативної (локальне, загальнодержавне, міжнародно-правове нормопроєктування та нормотворчість /у підсумку, нормотворення/)  діяльності, що пояснює, обґрунтовує, детермінує, об’єктивує, активізує, актуалізує та стимулює появу такої взаємодії.

Вважаємо, що хоча зв'язок інституту локальної демократії та феноменології глобального конституціоналізму на перший погляд вдається гіперболізованим та таким, що не має під собою реальних філософських і політико-нормативних основ, – за умов використання системного підходу до його розуміння та аналогічного аналізу це дає можливість зробити висновки відносно того, що такий зв'язок існує, – ба більше, він досить яскраво та переконливо демонструє: 

а) філософсько-методологічну залежність в системі відносин «локальне/глобальне»; 

б) засадничо-аксіологічну залежність реалізації національних конституційних цінностей, до яких відноситься і місцеве самоврядування, на універсально-глобальному рівні; 

в) праксеологічну залежність між локальною реалізацією людиною своїх конституційних прав, свобод і обов’язків на локальному рівні в межах громади в умовах місцевого самоврядування в ординарному стані повсякденності та феноменологією глобалізації прав людини; 

г) екзистенційно-філософську залежність між здійсненням людиною свого життєвого циклу на рівні місцевого самоврядування в межах громади та глобальними перспективами відтворення і подальшого розвитку людської популяції та загальними збереженням людської цивілізації в умовах глобальних загроз; 

г’) онтологічну залежність між існуванням місцевого самоврядування як інституту демократичної правової державності та міжнародними правовими стандартами її демократичного формування, належної реалізації та систематичної реновації публічної влади; 

д) логічно-конотаційну залежність між національним конституціоналізмом та глобальним конституціоналізмом, як породженням і логічним продовженням першого, але на більш високому рівні теоретичного супроводження, практичного забезпечення. 

Яскравим свідоцтвом становлення глобалістського потенціалу громади, виступають відповідні проблеми, на які потрапляють держави під час виконання міжнародних договірних норм, що виступають міжнародними правовими стандартами місцевого самоврядування – прикладом тут може слугувати Україна, – враховуючи те, що наша держава є активним учасником загальносвітових інтеграційних процесів, вона включила у конституційно-правове регулювання національної сфери МСВ значну кількість міжнародних правових стандартів про місцеве самоврядування, що містяться в міжнародних договорах, підписаних нею, використовуючи механізм національної імплементації норм міжнародного права до чинного національного конституційного законодавства.

І хоча деякі міжнародні стандарти в сфері МСВ продовжують бути лише декларативними для суспільства України завдяки тому, що: 

а) деякі міжнародні договори, в яких вони містяться, ще не підписано нашою державою; 

б) підписання деяких з міжнародних договорів, що містять міжнародні стандарти, сьогодні практично неможливо, враховуючи те, що запозичення їх національним законодавством призведе до порушень балансу законодавчих імперативів і координат, що склалися в національному конституційному праві; 

в) велику проблему становлять питання забезпечення реалізації міжнародних правових стандартів в сфері місцевого самоврядування, що вже підписані Україною і запозичені її системою національного законодавства, але не можуть бути реалізованими, враховуючи їхню внутрішню суперечливість з положеннями чинної Конституції України; 

г) такою ж великою проблемою залишається амбівалентне відношення політичної еліти держави до інституту МСВ, яке, на відміну від його конституційної легалізації та відповідної позитивної легітимації в суспільстві, залишається неоднозначним і невизначеним – загальний стратегічний курс на їх підписання, легалізацію, імплементацію в національне конституційне та муніципальне законодавство триває та посилюється.

                                  Список використаних джерел      

1. Баймуратов М.О., Могілевський В.С. Правовий простір місцевого самоврядування: до визначення параметральних ознак. Муніципальна реформа в контексті євроінтеграції України: позиція влади, науковців, профспілок та громадськості: Тези доповідей Третьої щорічної всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 06 грудня 2019 р.). Київ: ТОВ «Ві Ен Ей Прес», 2019. С. 16–25.

2. Бобровник Д.О. До питання про визначення глобалістського потенціалу територіальної громади. Муніципальна реформа в контексті євроінтеграції України: позиція влади, науковців, профспілок та громадськості: Тези доповідей Третьої щорічної всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 06 грудня 2019 р.). Київ: ТОВ «Ві Ен Ей Прес», 2019. С. 95–98.

3. Глокалізація. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%93%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0% B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F. (Дата звернення: 22.05.2022).

4. Бобровник Д.О. Глобалістський потенціал територіальної громади: актуальні питання визначення, розуміння та можливої реалізації. Часопис Київського університету права. 2020. № 4. С. 39–46.