Чіткість припису Держпраці як умова його правомірності: Верховний Суд розмежував висновки перевірки та законність припису

Чіткість припису Держпраці як умова його правомірності: Верховний Суд розмежував висновки перевірки та законність припису

 

Підприємство звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального управління Держпраці про визнання протиправним та скасування припису від 04 квітня 2025 року № ЗХ/ЛВ/9491/023622/П про усунення порушень законодавства про працю. Оскаржуваний припис був винесений за результатами позапланової перевірки, під час якої Держпраці зафіксувало, зокрема, фактичний допуск особи до роботи прибиральницею без укладення трудового договору, неналежне інформування працівників про умови праці та оплату праці, а також незабезпечення достовірного обліку робочого часу, оскільки працівники розпочинали підготовчі дії до відкриття аптеки раніше графіка та завершували окремі дії після закінчення зміни.

Позивач заперечував встановлені порушення, посилаючись на те, що аптечний заклад фактично розташований за іншою адресою, ніж зазначено в акті та приписі, прибирання приміщення здійснювалося через контрагента, працівники були ознайомлені з наказами про прийняття на роботу, посадовими інструкціями та графіками роботи, а 10-хвилинна підготовка до роботи не є робочим часом. Окремо Підприємство вказувало, що припис не містить конкретних вимог щодо способу усунення порушень і тому не відповідає критеріям акта індивідуальної дії.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 03 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, позов задовольнив. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Держпраці порушило межі та порядок проведення позапланового заходу, не довело наявності неоформлених трудових відносин, неналежного інформування працівників і порушень обліку робочого часу, а також видало припис без чітких, конкретних і зрозумілих вимог щодо способу усунення порушень.

Верховний Суд касаційну скаргу Міжрегіонального управління Держпраці задовольнив частково: рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінив, виклавши їх мотивувальні частини у редакції постанови Верховного Суду, а в іншій частині залишив судові рішення без змін. Отже, результат спору для позивача залишився незмінним — припис Держпраці визнано протиправним і скасовано, однак Верховний Суд не погодився з основними мотивами судів попередніх інстанцій щодо процедури перевірки та оцінки виявлених порушень законодавства про працю.

Суд виходив із положень статті 19, частин першої, четвертої та сьомої статті 43 Конституції України, статей 21, 24, 29, 50, 94, 97, 259 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», статей 1, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статей 6, 11 Закону України «Про адміністративну процедуру», статей 7, 10, 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статті 38 Закону України «Про охорону праці», статті 9 Конституції України щодо чинності міжнародних договорів, а також статей 3 і 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV. Верховний Суд також урахував положення Директиви 2003/88/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 04 листопада 2003 року про деякі аспекти організації робочого часу та статті 419 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII.

У мотивувальній частині постанови Верховний Суд зазначив, що неточність у зазначенні адреси аптечного закладу з додаванням літери «А» не вплинула на фактичне проведення перевірки за належним місцем провадження діяльності та не порушила прав Підприємства, оскільки перевірка відбувалася у присутності директора, а акт був підписаний без зауважень. Суд також вказав, що звернення фізичної особи як підстава для позапланового заходу не обмежує перевірку виключно цією особою: перевірка може охоплювати питання, які випливають зі змісту звернення, належать до предмета заходу та зазначені у направленні на перевірку. При цьому Суд послався на власні правові позиції у постановах від 13 червня 2019 року у справі № 804/4768/18, від 01 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 756/6946/16-а, від 09 лютого 2021 року у справі № 822/620/17 та від 27 лютого 2026 року у справі № 160/32560/24.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки: 

1.            Формальні неточності або описки у документах, які слугували підставою для проведення позапланової перевірки чи оформлення її результатів, зокрема у зазначенні місця проведення перевірки, не можуть бути самостійною підставою для скасування рішення суб’єкта владних повноважень, якщо захід фактично здійснено за місцем провадження господарської діяльності, забезпечено участь керівника або уповноваженої особи, а суб’єкт господарювання мав можливість ознайомитися з результатами перевірки та реалізувати свої процесуальні права. Оцінка таких неточностей має здійснюватися з урахуванням балансу між інтересами суб’єкта господарювання, публічним інтересом у забезпеченні додержання трудового законодавства та захистом права на працю.

2.            Позаплановий захід державного нагляду, ініційований за зверненням конкретної фізичної особи, не обмежується перевіркою додержання законодавства про працю виключно щодо заявника. Якщо звернення містить відомості про порушення умов праці, обліку робочого часу, оплати праці або інших питань, що належать до предмета перевірки і зазначені у направленні, інспектор праці вправі перевіряти відповідні аспекти діяльності роботодавця також щодо інших працівників. Інше тлумачення позбавляло б інспекцію праці можливості реагувати на порушення, виявлені під час перевірки, що суперечило б меті державного нагляду та завданням інспекції праці за Конвенцією МОП № 81. 

3.            Обов’язок роботодавця поінформувати працівника про умови праці відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України не виконується лише шляхом зазначення окладу та тривалості робочого тижня в наказі про прийняття на роботу. Умови праці охоплюють комплекс умов, на яких працівник виконує роботу, зокрема питання форм і систем оплати праці, норм праці, тарифних ставок, схем посадових окладів, надбавок, доплат, премій, компенсаційних і гарантійних виплат, що мають бути визначені у відповідних локальних актах роботодавця та доведені до відома працівника у погоджений із ним спосіб. 

4.            Для кваліфікації певного періоду як робочого часу мають значення одночасно такі критерії: вказівка роботодавця перебувати у визначений момент на робочому місці або в іншому встановленому місці; виконання трудової функції незалежно від інтенсивності дій або обов’язок бути готовим до її негайного виконання; об’єктивне обмеження працівника у можливості самостійно використовувати свій час. Тому перебування працівників аптечного закладу протягом 10–15 хвилин до початку та після закінчення зміни на робочому місці з виконанням обов’язкових дій - включення комп’ютерів, запуск програм, формування звітів, звіряння каси - не може ототожнюватися з переодяганням, оскільки такі дії є невід’ємною частиною виробничого процесу.

5.            Припис органу державного нагляду має містити чіткі, конкретні та зрозумілі вимоги щодо усунення виявлених порушень, виконання яких може бути проконтрольоване. Він не може обмежуватися описом встановлених обставин і посиланням на порушені норми законодавства без визначення заходів, яких має вжити суб’єкт господарювання для приведення своєї діяльності у відповідність із законом. Відсутність таких конкретних вимог унеможливлює як належне виконання припису, так і подальший контроль за його виконанням.

 

Постанова Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 380/9501/25 (адміністративне провадження № К/990/53517/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135528425