Кожний наступний перерахунок військової пенсії потребує окремої перевірки його підстав і механізму – Верховний Суд

Кожний наступний перерахунок військової пенсії потребує окремої перевірки його підстав і механізму – Верховний Суд

Особа, яка отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позивач оскаржив дві групи дій Пенсійного фонду. Перша стосувалася застосування з 1 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 року № 1. Друга – обмеження пенсії максимальним розміром під час перерахунків, проведених починаючи з 1 липня 2021 року на виконання постанов КМУ № 713, № 118, № 168, № 185 та № 209.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31 березня 2026 року частково задовольнив позов: визнав протиправним застосування з 1 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів за постановою КМУ № 1 та зобов’язав провести виплату без такого обмеження.

Водночас у частині вимог щодо перерахунків за постановами КМУ № 713, № 118, № 168, № 185 та № 209 суд відмовив. Він виходив із того, що у справі немає достатніх доказів застосування максимального обмеження саме під час цих перерахунків, а право позивача на пенсію без обмеження максимальним розміром уже було встановлено іншим судовим рішенням.

П’ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 червня 2026 року залишив це рішення без змін.

Позивач оскаржив у касаційному порядку лише частину судових рішень, якою йому відмовлено щодо перерахунків пенсії з 1 липня 2021 року та наступних індексацій і доплат.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій у цій частині та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Насамперед Верховний Суд звернув увагу, що суди неправильно визначили обсяг спору.

Із позовної заяви чітко випливало, що дві вимоги стосувалися застосування понижуючих коефіцієнтів за постановою КМУ № 1, а ще дві самостійні вимоги – обмеження пенсії максимальним розміром під час її перерахунків за постановами КМУ № 713, № 118, № 168, № 185 та № 209.

Тому висновок про те, що предметом спору було лише застосування постанови КМУ № 1, не відповідав змісту позовних вимог.

Так само помилковим було твердження, що дослідження інших перерахунків означало б вихід за межі позову. Навпаки, саме ці правовідносини були безпосередньо охоплені заявленими вимогами.

Верховний Суд наголосив, що для правильного вирішення спору недостатньо констатувати відсутність у матеріалах справи окремого документа, який прямо підтверджує застосування максимального обмеження під час кожного перерахунку.

Адміністративне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі офіційного з’ясування всіх обставин справи.

Якщо частина необхідних доказів перебуває у володінні суб’єкта владних повноважень, суд повинен у разі потреби вживати заходів для їх витребування, а обов’язок доведення правомірності оскаржуваних дій покладається на відповідний орган влади.

У цій справі первинні пенсійні розрахунки та дані про механізм кожного перерахунку перебували саме у Пенсійного фонду.

Тому покладення на позивача негативних наслідків через недостатність таких відомостей без вирішення питання про їх витребування не забезпечувало повного встановлення обставин справи.

Верховний Суд звернув увагу і на наявний у матеріалах розрахунок пенсії станом на 1 липня 2025 року.

У ньому підсумковий розмір пенсії з надбавками становив 42 257,83 грн, розмір із урахуванням максимального обмеження – 33 120,90 грн, а після застосування понижуючих коефіцієнтів – 27 407,67 грн.

Такі показники потребували окремої оцінки в контексті доводів позивача про фактичне застосування максимального обмеження.

Верховний Суд також не погодився з тим, що попереднє судове рішення, яким уже було встановлено право позивача на виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, автоматично усуває необхідність перевіряти наступні перерахунки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 420/31907/24 було визнано протиправним обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 1 квітня 2019 року.

Однак саме існування такого рішення не дає відповіді на питання, чи було дотримано встановлене ним право під час кожного наступного перерахунку пенсії.

Необхідно встановити, які саме суми та періоди охоплювалися виконанням попереднього судового рішення, а які виникли внаслідок нових самостійних перерахунків.

Верховний Суд сформулював важливий практичний підхід: кожний спірний перерахунок необхідно досліджувати окремо з урахуванням його фактичної та правової підстави.

Для цього суд повинен установити розмір пенсії та її складових до проведення конкретного перерахунку, суму доплати чи індексації, нараховану на виконання відповідної постанови Кабінету Міністрів України, розмір пенсії після такого перерахунку та суму, фактично визначену до виплати.

Крім того, необхідно встановити конкретну правову і фактичну причину різниці між нарахованою та виплаченою сумами.

Це має принципове значення, оскільки зовнішньо схожий результат – невиплата частини пенсійної суми – може мати різну юридичну природу.

В одному випадку доплата або індексація могла бути нарахована, але фактично не виплачена через застосування максимального розміру пенсії.

В іншому – відповідна складова могла не підлягати подальшій виплаті через правові наслідки нового перерахунку основного розміру пенсії.

Ці ситуації регулюються різними правовими підходами Верховного Суду.

Так, у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 160/17347/22 Верховний Суд виходив із того, що застереження про проведення індексації в межах максимального розміру пенсії саме по собі не створює правової підстави для такого обмеження, якщо чинна норма закону, яка встановлює відповідний максимум для пенсії за Законом № 2262-XII, відсутня.

Водночас у зразковій справі № 400/6254/24 Велика Палата Верховного Суду розглядала інше питання – правові наслідки нового перерахунку основного розміру пенсії для подальшої виплати доплати у 2000 грн за постановою КМУ № 713 та індексації.

У цій категорії справ визначальним є не те, що перерахунок формально проведений на виконання судового рішення, а його реальна правова та фактична підстава.

Якщо зміна основного розміру пенсії була зумовлена підвищенням грошового забезпечення, це може мати передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України наслідки для доплат та індексації.

Тому перед застосуванням конкретного правового висновку Верховного Суду необхідно встановити, що саме відбулося під час конкретного перерахунку.

Якщо індексацію було нараховано, але «зрізано» максимальним розміром пенсії, це одне правове питання.

Якщо ж певна доплата або індексація перестала виплачуватися внаслідок нового перерахунку основного розміру пенсії з іншої правової підстави, це інше питання.

Суди попередніх інстанцій такого розмежування не здійснили.

Верховний Суд зазначив, що без установлення механізму кожного перерахунку неможливо ані визначити правильну норму матеріального права, ані встановити, який саме раніше сформований правовий висновок Верховного Суду є релевантним.

Суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув, хоча позивач прямо посилався на неповне вирішення самостійних позовних вимог та неповне встановлення фактичних обставин.

Верховний Суд не міг самостійно усунути ці недоліки, оскільки для цього необхідно вперше досліджувати пенсійні розрахунки, установлювати їх складові та оцінювати докази, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Під час нового розгляду суду першої інстанції належить окремо перевірити кожний перерахунок, проведений на виконання постанов КМУ № 713, № 118, № 168, № 185 та № 209.

Необхідно встановити розмір і складові пенсії до та після кожного перерахунку, суму відповідної доплати або індексації, фактичний розмір виплати, причину можливої різниці та співвідношення відповідних сум із виконанням попереднього судового рішення.

Лише після встановлення цих обставин можна вирішити, чи йдеться про самостійне протиправне обмеження пенсії максимальним розміром, правові наслідки нового перерахунку пенсії або про суми, вже охоплені попереднім судовим рішенням і процедурою його виконання.

Верховний Суд при цьому не переглядав частину рішень судів попередніх інстанцій, якою було задоволено вимоги позивача щодо незаконності застосування з 1 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів за постановою КМУ № 1.

Основні правові висновки Верховного Суду

1.      Якщо позивач окремими вимогами оскаржує декілька різних перерахунків пенсії, суд не може звузити предмет спору лише до одного з них. Кожна самостійно заявлена вимога повинна бути розглянута, а відповідні фактичні обставини – встановлені та оцінені.

2.      Для оцінки правомірності кожного наступного перерахунку пенсії необхідно встановити його фактичну та правову підставу, розмір і складові пенсії до перерахунку, суму нарахованої доплати чи індексації, розмір пенсії після перерахунку та суму, фактично визначену до виплати.

3.      Необхідно розмежовувати випадок, коли доплата або індексація була нарахована, але фактично обмежена максимальним розміром пенсії, та випадок, коли її невиплата є правовим наслідком нового перерахунку основного розміру пенсії. Від встановлення цієї обставини залежить вибір релевантного правового висновку Верховного Суду.

4.      Попереднє судове рішення про право особи отримувати пенсію без максимального обмеження саме по собі не доводить ані законність, ані незаконність кожного наступного перерахунку. Суд має встановити, які суми й періоди охоплювалися виконанням попереднього рішення, а які виникли внаслідок нових самостійних юридичних підстав.

5.      Якщо первинні розрахунки пенсії та інші необхідні відомості перебувають у володінні Пенсійного фонду, суд не може покладати на пенсіонера негативні наслідки їх недостатності, не врахувавши обов’язок суб’єкта владних повноважень доводити правомірність своїх дій та повноваження суду витребувати необхідні докази для повного з’ясування обставин справи.

Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2026 року у справі № 420/43127/25 (адміністративне провадження № К/990/35560/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/140207985