Оксана Грищук. Конституційні цінності та принципи: окремі аспекти застосування Конституційними Судами

06/06/2022

2332

В закладки

Оксана Грищук
доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка

ORCID ID 0000-0003-0096-5198

Вступ

У сучасному суспільстві цінності складають онтологічну основу культури, політики, права, що є свідченням побудови громадянського суспільства на засадах цінностей і принципів, а не вузьких групових інтересів чи з позиції сили. Це також є свідченням бажаної, декларованої та певною мірою реалізованої відкритості суспільства, його демократичності, розвиненості соціальних структур, зокрема правової держави. При цьому громадянське чи відкрите суспільство, як його характеризували Бергсон та Поппер, це, перш за все, люди, які його складають. Це автономні індивіди з раціонально-критичним мисленням, які готові брати на себе відповідальність за належне функціонування та розвиток суспільства, а також розбудовувати державу відповідно до спільносформованих у процесі соціальної комунікації цінностей та принципів.

Щоб виокремити перелік чи каталог універсальних соціальних цінностей потрібно усвідомити їх фундаментальний характер та зрозуміти, що саме універсальність цінностей є тим важливим фактором, який сприяє свободі, соціальній згуртованості та толерантності у суспільстві. З іншого боку, перелік, каталог чи ієрархія соціальних цінностей є варіативною і залежить від конкретно-історичних умов того чи іншого суспільства, його культури, економіки, моралі, релігії. Однак завжди соціальні цінності є результатом суперечностей і компромісів між певними групами індивідуальних та колективних (загальносуспільних і групових) інтересів.[1]

Для розкриття змісту поняття «конституційні цінності» видається можливим використати поелементний підхід, тобто структурувати поняття на складові частини («конституційний» та «цінності»). Аналіз конституційних цінностей через їх соціальну сутність (як різновиду соціальних, зокрема правових цінностей) дає можливість пов’язати гносеологію конституційних цінностей з ґенезою ідей про природне право. Це наштовхує на великий пласт підходів до розуміння права як природного феномену чи як штучно створеного, що відкриває пряму кореляцію між домінуючим праворозумінням (як теоретичним обґрунтуванням системи цінностей) та сутністю права.

Розкриття змістовного наповнення понять «соціальні цінності», «правові цінності».

У літературі зустрічаємо дуже різноманітні інтерпретації соціальних цінностей, зокрема їх характеризують як:

1) особливий сплав значень, що визначають матеріально-предметні властивості явищ і в той же час виражають практичне і емоційне ставлення до них людини;

2) ціннісне ставлення, яке породжується суб'єктно-об'єктної зв'язком як специфічним філософським і власне філософським описом поведінки і діяльності людей;

3) ідеал, що виходить і виводить за межі надособистої даності, що дозволяє зрозуміти не просто надіндивідуальних, але також над особистісних цінностей;

4) явища дійсності, що мають те чи інше значення для суспільства, його груп або окремих людей;

5) те, до чого слід ставитися з повагою, визнанням, пошаною;

6) особистісне соціальне і культурне значення певних явищ дійсності, за якого цінності утворюють невід'ємний компонент нормативної (нематеріальної) культури будь-якого суспільства і являють собою такі уявлення про бажане, які впливають на свідомо здійснюваний людиною вибір того чи іншого типу поведінки.[2]

Соціальні цінності характеризуються певними ознаками: вони виникають у соціальній площині і втілюються в ідеях, принципах, зразках, нормах, цілях, ідеалах; будучи елементом моральної свідомості, соціальні цінності історично формуються внаслідок економічних, релігійних, політичних та інших обставин; вони є ідеальними моделями поведінки і мають здатність задовольняти потреби та інтереси людини, соціальних груп, суспільства в цілому.

Таким чином, система соціальних цінностей являє собою частину цінностей, котра пов’язана з публічною (соціальною) комунікацією. Соціальні цінності розглядаються як об’єкти інтересів людини, явища, які здані задовольняти потреби людини (тобто існують у зв’язку з людиною), які є щоденним орієнтиром у соціальних комунікаціях. Система соціальних цінностей розглядається як ієрархія, вершину якої займає ідеал (образ) бажаного майбутнього певного соціуму. Це дає можливість стверджувати, з одного боку, про суб’єктивність системи соціальних цінностей, яка залежить від конкретно історичних умов і особливостей розвитку того чи іншого суспільства. З іншого боку, можна говорити про нейтральний характер системи соціальних цінностей як такої, що визначає загальні правила вирішення соціальних конфліктів (конфліктів інтересів), (прив’язує лише публічну комунікацію людини до формальних правил), залишаючи автономію людини (можливість творити власне життя відповідно до свого бачення бажаного майбутнього).[3]

Соціальні цінності, які діють в правовій сфері, набувають характеру правових цінностей. Вони пронизують правосвідомість суспільства і з часом стають основними принципами права. Право як ціннісне утворення має вихідною основою такі моральні феномени аксіологічної природи як справедливість, обов’язок, відповідальність, свободу і автономію людини. Перераховані екзистенціали людського існування також створюють і структуру особистості, систему її аксіологічних установок як ядро характеру.[4] Тому можемо прослідкувати не лише аксіологічну природу права, а й глибше – антропологічне обумовлення правових цінностей і принципів. Правові принципи та ідеали є цінностями в тій мірі, у якій вони зв'язані з людиною і проявляються у системі юридичних прав і свобод.

Такими чином, ми з’ясували, що цінності вважаються суб’єктивними умовами можливості існування права. Існує думка, що цінності є необхідними атрибутами права, завдяки яким право набуває свого змісту, формуються дозволи, заборони, зобов’язання. Вони знімають момент байдужості у поведінці правового суб’єкта, і без них феномен права був би неможливим.[5] Тому право розглядається як найважливіша ланка між ідеальною моральною свідомістю та суспільством. В основних цінностях права неможливо дистанціюватись від соціальних детермінант, оскільки саме вони визначають характер права, яке повинно служити втіленню добра, обмеженню й виправленню зла і зумовлюватися справедливістю.

У літературі зустрічаємо різні спроби класифікації та ієрархієзації правових цінностей. Принципи ієрархізації цінностей права зводять до п’яти основних закономірностей, які забезпечують справедливе суспільство: кожна цінність перебуває у ціннісному відношенні до будь-якої іншої цінності; кожна цінність має право на повноту свого гідного існування і розвитку в рамках загальної системи цінностей; кожна цінність у разі порушення нормальних відносин з іншою цінністю має право на відновлення рівноваги; відносини цінностей визначаються ступенем гідності, що притаманна кожній цінності; відносини між цінностями мають утворювати порядок соціальної справедливості і солідарності.[6]

Н. Неновски вважав, що ціннісними критеріями в сфері права є історично обумовлені суспільні інтереси і потреби, ідеально усвідомлені і перероблені як принципи, цілі та ідеали. При цьому ціннісні критерії знаходяться в суб'єкта який здійснює оцінку. Системі правових цінностей відповідає система правових норм. Відзначаючи різноманіття підстав для класифікації правових цінностей, вчений особливо виділяв групу основних цінностей, серед яких він називав людину. Ієрархізєація правових цінностей, на його думку, спочатку відбувається в правосвідомості, потім закріплюється в законі, потім об'єктивується в правовій поведінці. Закріплення правових цінностей в законі здійснюється за ієрархічним принципом за юридичною силою.[7]

Щодо питання класифікації правових цінностей, то їх класифікують за різними критеріями. Так, за критерієм корисності для особи цінності класифікують таким чином: цінності, що закріплюють і юридично забезпечують права і свободи особистості (право на життя, право на свободу та особисту недоторканність); випливають з гуманістичної сутності права (гуманізм, свобода, рівність); витікають з нормативно-регулятивної суті права (законність, правопорядок і т. д.); відображають сутність права як міру людської свободи (свобода пересування); випливають із сутності права як нормативно-ціннісного імперативу як загальнообов'язкового конкретного поведінки; спрямовані на формування у громадян позитивного ставлення до права як загальнолюдського блага. Усередині кожної групи пропонується правові цінності розглядати залежно від сфери дії: правові цінності як специфічне вираження цінностей загального характеру (свобода, справедливість, рівність та ін.); праві цінності, що визначають сутність і зміст законів, які регулюють різні сфери життєдіяльності суспільства (законність, легітимність і т. д.); інституціолізовані правові цінності, які існують у вигляді різних соціальних інститутів (суд, правоохоронні органи, адвокатура і т. д.).[8]

Таким чином, правові цінності утворюють гнучку систему, що існує в просторі реалізації інструментальної цінності права та моделює цілі його функціонування у суспільстві. З іншого боку, правові цінності складають онтологічну основу права і є найбільш важливим фактором його розвитку. В такий спосіб система правових цінностей являє собою змістовне наповнення права. Філософське розуміння права пов’язують, в першу чергу, з такими цінностями як людська гідність, права людини, свобода, справедливість, рівність, демократія. Право передбачає релігійні, метафізичні та моральні основи, які акумулюють соціальні цінності, здебільшого дублюючи їх. Саме такі основи розширяють і поглиблюють зміст права, що пов’язаний із всією цілісністю нормативно-ціннісного наповнення культури.

Онтологічний зміст поняття «конституційний» та «конституційні цінності».

Продовжуючи аналіз прикметника "конституційний", з’ясуємо чи є він еквівалентним тому, що парламент, який ‘встановлює конституцію, буквально пише ці цінності в тексті конституційного документа... Таке використання слова "конституційне" передбачає думку про те, що письмова конституція може надати будь-яке значення конституційним цінностям’[9].

Очевидно цей аналіз лежить в площині співвідношення природного і позитивного права. Якщо відштовхнутися від позитивістської точки зору, тоді запропоноване вище розуміння суті конституційного є вірним. Тобто конституційне – таке, що встановлене у конституції законодавцем. Якщо ж подивитися на проблему з природно-правового пункту бачення, то конституційними є положення, які відповідають неписаним конституційним нормам та принципам (природне право, принцип справедливості та розумності тощо), які ‘не зафіксовані у конституційному тексті, але органічно з ним пов'язані, а також конституційним цінностям та легітимним цілям конституційно-правового регулювання у суспільстві’[10].

Ця ідея сьогодні є переважним методологічним підґрунтям дослідженням конституціоналізму в цілому, який тлумачиться як юридичне обмеження держави та протилежність свавільному правлінню. Доведено, що концепція конституціоналізму формує вираз структурних закономірностей соціальних зв’язків ‘побудованих на ідеях зв’язаності правом як нейтрального інструмента забезпечення потреб та інтересів індивідів, спільнот чи суспільних інститутів’[11]. Як філософсько-правова категорія, ‘конституціоналізм є втіленням цивілізаційних цінностей, що реалізуються за посередництвом демократичної держави та її інституцій’[12].

У цьому контексті слушною є думка Т. Пейна, що ‘конституція не є документом уряду, а документом людей, які входять до уряду. А уряд без конституції – це влада без права на неї’[13]. Тобто можна зробити висновок, що у правовій державі публічна влада повинна бути легітимною, тобто визнаною народом. Основою легітимації влади є конституція, яка є одночасно результатом демократичної легітимації та основоположним актом, що регламентує легітимацію влади. Таким чином, ‘конституція – це насамперед акт установчої влади народу, яка є первинною щодо установлених влад, до яких з-поміж інших належить і законодавча влада’[14]. З вищенаведеного випливає, що обмеження предмета конституційного права тільки нормами конституційного законодавства не відповідає практиці сучасних держав у процесі здійснення конституційного правосуддя.

Якщо сьогодні доволі очевидним є природно-правовий підхід до розуміння «конституційного», то єдності у тому, який перелік цінностей можна назвати "конституційними" немає. Це пояснюється тим, що кожна конституція може підкреслювати ці чи ті аспекти серед існуючих цінностей, які можна визнати "конституційними" і які можуть відрізнятися у різних націй. Крім того, конституційні положення тлумачяться відповідно до домінуючої ідеї часу, так що

‘основні права та вимоги демократичного процесу означають, навіть в межах однієї конституції, щось інше час від часу... Без системи конституційних цінностей, конституційна практика ризикувала б упередженим чином сприяти одній конкретній цінності та перекрутити їх до чогось зовсім протилежного, легітимізувати несправедливість від імені конституційного права’[15].

Конституція при аксіологічному підході до неї не створюється, а внаслідок нерозривності її з духом і цінностями народу виникає з нього і проголошується державою. Саме конституційні цінності визначають зміст конституційних принципів і норм, тлумачення яких покладено на Конституційний Суд України. Вони взаємопов’язані з установками та доктринальними орієнтирами при інтерпретації конституційного тексту в конкретній історичній обстановці[16].

Видається підставним розглядати Конституцію як інструмент ціннісного наповнення правової системи держави, конституційної аксіологізації юридичної теорії і практики. Цінність Конституції проявляється в тому, що вона є унікальним документом, в якому виражається система цінностей і програма життя суспільства, держави, яка володіє якостями загальності і обов’язковості. Конституція закріплює і гарантує загально-правові цінності, цінності, які мають фундаментальне значення, а саме: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека (ст.ст. 3, 27, 49 Конституції України); гідність та свобода людини (ст.ст. 21, 28 Конституції України); право на вільний розвиток особистості (ст.ст. 23, 34, 35, 53 Конституції України); правова рівність (ст.ст. 21, 24 Конституції України); верховенство права (ст.ст. 1, 8 Конституції України); демократія (ст.ст. 1, 5 Конституції України); суверенітет та територіальна цілісність України (ст.ст. 1, 2, 17 Конституції України); республіканська форма правління (ст. 5 Конституції України) та інші.[17]

Конституція є поняттям, що наповнене аксіологічним змістом, це ціннісна система, яка живе, розвивається та спрямовує суспільне життя. Гарантування Конституції передбачає гарантування основоположних соціальних цінностей в правовій системі. Особливістю соціальних цінностей є те, що вони виражають основні загальнообов’язкові ознаки правового буття на основі суспільної згоди, а тому не є суб’єктивними чи дискреційними. Крім того, соціальні цінності не можуть ‘проявлятись ізольовано, вони систематизуються на конституційному рівні і виступають як взаємодоповнені і взаємозумовлені’[18].

На думку Р.Алексі, Конституція є об’єктивною ієрархію цінностей, при цьому вчений підкреслює складність розмежування понять конституційні принципи і конституційні цінності, оскільки ці дві категорії багато в чому є схожими і частково дублюють одна одну. При цьому принципи належать до деонтологічної сфери (сфери належного), а цінності належать до аксіологічної площини (сфери пріоритетного). Явище, яке в системі цінностей розглядається як найкраще, в системі принципів буде розглядатися як належне. До сфери права більшою мірою належить категорія належного, а тому поняття принципів, а не цінностей, має використовуватися з метою нормативного регулювання. З іншого боку, ‘нескладно перейти від ідеї про те, що якщо певне рішення є найкращим, до висновку, що саме цього рішення вимагає конституція. Як тільки цей перехід приймається як допустимий, стає можливим у рамках судової аргументації переходити від моделі цінностей до моделі принципів’.[19]

Конституційні цінності розглядають як блага, втілені в різних юридичних формах, які закріплені в конституції і виводяться з її змісту шляхом офіційного тлумачення. Конституційні цінності також розглядають як універсалії, які забезпечуються засобами правового захисту відповідно до конституції та визначають зміст її принципів і норм. [20]

Конституційні цінності у практиці Конституційних судів.

Ефективна взаємодія правової держави і громадянського суспільства можлива на грунті загальнолюдських цінностей та природного права, які знайшли своє втілення у принципах права. Вагома роль у процесі забезпечення такої взаємодії відводиться Конституційним судам. Конституційний Суд України (КСУ), завданням якого є утвердження верховенство права, нерідко звертається до таких цінностей і принципів, наприклад вказавши, що ‘будь-які положення Кримінального процесуального кодексу України повинні застосовуватися органами державної влади та їх посадовими особами з урахуванням конституційних норм, принципів і цінностей’[21]. В іншому рішенні КСУ виходить із того, що:

Україна як правова держава має своїм пріоритетом гарантування прав і свобод людини і громадянина. З цією метою держава зобов’язана запроваджувати юридичне регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, необхідне для забезпечення реалізації прав і свобод кожної особи та їх ефективного поновлення. При цьому окремі конституційні цінності, зокрема недоторканність людини як гарантія від посягань з боку інших осіб на права і свободи, насамперед основоположне право на свободу, потребують посилених гарантій їх захисту.[22]

У рішенні КСУ щодо конституційності Закону України «Про освіту» Суд зазначив, що освіта є основою розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, ‘запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою’. Суд зауважив, що метою освіти є ‘всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства … задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору’.[23]

Погодимось, що конституціоналізуючи у своїх правових позиціях додаткові, прямо не передбачені в Основному Законі держави, положення, КСУ сприяє ефективному зміцненню конституційних засад і морально-правових цінностей функціонування громадянського суспільства та демократичної, соціальної, правової держави, а також європейській інтеграції України на засадах спільних демократичних цінностей.

Ще одне із рішень КСУ, яке хочеться обов’язково згадати в цьому контексті, - це рішення про призначення більш м’якого покарання. У цьому рішенні Суд вказав, що:

верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. [24]

Розтлумачуючи свою позицію, КСУ підкреслює, що таке ‘розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи’. [25] Можна зробити висновок, що, КСУ пов’язує верховенство права, як конституційну цінність і принцип, із іншими конституційними цінностями, зокрема свободою, справедливістю і рівністю. Це узгоджується з думкою, що верховенство право є інструментальною (процедурною) цінністю і виникає лише за умови ефективної реалізації інших конституційних цінностей[26]. Підтвердження цієї думки бачимо в наступній тезі, де КСУ вказує, що справедливість розглядається як ‘одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права’. [27]

Тлумачення КСУ верховенства права було доповнене правовими позиціями у справі про охоронюваний законом інтерес, де зазначено, що види й зміст ‘охоронюваних законом інтересів, що знаходяться в логічно-смисловому зв’язку з поняттям права, як правило, не визначаються в статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними’. [28] У такий спосіб Суд визначив ‘загальний принцип права, згідно з яким має забезпечуватись захист законних інтересів особи, прямо не зазначених у нормах «позитивного» права, яке фактично покликане захищати природне право людини на законний інтерес’. [29] Таким чином, у справі про охоронюваний законом інтерес КСУ практично застосував принцип верховенства права через призму правових цінностей, а не формалізованих правових приписів.

Концепція конституційних цінностей застосовується і іншими Конституційними Судами, зокрема Федеральним Конституційним Судом Німеччини (ФКС) у межах конституційної правозастосовної діяльності понад 50 років тому. Основні положення цієї концепції можна звести до того, що ‘Конституція є об’єктивною ієрархію цінностей, документом, який базується на основних ціннісних рішеннях своїх творців’[30]. Прикладом тому може бути цілий ряд рішень, першим і найбільш значущім із яких є рішення у справі Люта, яким ФКС ‘обґрунтував і ввів у свою практику аксіологічний підхід’.[31] Зокрема ФКС наголосив, що конституція не є нейтральною в ціннісному відношенні. У розділі про основні права вона встановлює об’єктивну ієрархію цінностей, в чому знаходить свій вираз більш вагоме значення основних прав:

Ця система цінностей, яка ставить в центр уваги особу, котра вільно розвивається і її гідність в умовах соціальної спільності, повинна розповсюджуватися як основне конституційно-правове рішення на всі галузі права; Законодавство, адміністрація та судочинство отримують від неї імпульси та керівництво[32].

Розглядаючи справу про заборону СІП (Соціалістичної імперської партії), ФКС провів фундаментальні обґрунтування вільного демократичного суспільного ладу та навів ґрунтовні аргументи щодо можливості існування демократії. Так, ФКС підкреслив, що суспільний лад вільної демократії можна визначити як лад, що, виключаючи будь-який деспотизм і свавілля, є системою правил правової держави на основі самовизначення народу волею відповідної більшості і на основі свободи та рівності. До базових принципів цього порядку суд відніс насамперед: повагу до витлумачених у Основному Законі прав людини, передусім до права особи на життя і вільний розвиток особистості, державний суверенітет, поділ на гілки влади, відповідальність уряду, законність влади, незалежність судів, принцип багатопартійності та рівність шансів для всіх політичних партій з гарантованим у конституції правом на створення і діяльність опозиції[33].

ФКС висловив думку, що саме основні цінності утворюють суспільний лад вільної демократії, що його Основний Закон в межах конституційного ладу вважає фундаментальним. В основі цього суспільного ладу, відповідно до прийнятого конституційно-політичного рішення перебуває бачення, згідно з яким людина в світовому порядку має власну, самостійну цінність, а свобода і рівність є базовими цінностями державного утвору. Тому суспільний лад є ціннісним устроєм. Такий устрій є протидією тоталітарній державі, що як виключно панівна сила відкидає людську гідність, свободу і рівність. [34]

Ґрунтовний аналіз правових позицій із рішень ФКС Німеччини, проведений В. Шишкіним, дає підстави стверджувати, що конституційні цінності, зокрема людська гідність, на сучасному етапі цивілізаційного розуміння німецькими правниками її абсолютності, перебуває над державою і позитивним правом. Людська гідність розглядається ФКС як найвища правова цінність всередині конституційного правопорядку. Така позиція ФКС вже є дороговказом органам влади у своїй діяльності відштовхуватися від усвідомлення поваги до людської гідності. Це обумовлює висновок, що «людська гідність» як правова категорія є ідеєю розвитку суспільного життя та висхідним принципом й одночасно правовим підґрунтям для усіх основних прав людини.[35]

Яскравим прикладом цього є також ієрархічна система цінностей Конституції Південної Африки, на основі яких заснована держава. Система конституційних цінностей включає цінність людської гідності як ядро системи, рівність і свободу як підтримуючі цінності, а демократію і верховенство права як структурні цінності. У такий спосіб цінності, які належним чином ідентифіковані як «конституційні», створюють рамки легітимної форми правління. Крім того, конституційні цінності створюють загальні правила тлумачення Конституції і сприяють правильному розумінню конституційних положень[36].

Слід погодитись, що на перший погляд, суто філософське положення про ієрархію конституційних цінностей може набувати і значного практичного резонансу у разі конкуренції цінностей ‘воно дає відповідну орієнтацію державі, тим чи іншим осередкам суспільства, громадським організаціям, іншим суб'єктам (у тому числі й фізичним особам) при розв'язанні ціннісних колізій: не існує такої цінності, заради якої можна було б пожертвувати людиною’[37].

Вищенаведене дає можливість зробити висновок про конституційне значення людської гідності, яка має центральну нормативну роль. Людська гідність як конституційна цінність є фактором, який об'єднує права людини в єдине ціле і забезпечує їх нормативну єдність. Така нормативна єдність виражається трьома способами: по-перше, цінність людської гідності служить нормативною базою конституційних прав, викладених у конституції; по-друге, він служить тлумачним принципом для визначення обсягу конституційних прав, включаючи право на гідність людини; по-третє, значення людської гідності відіграє важливу роль у визначенні пропорційності статуту, що обмежує конституційне право[38].

Звернення до людської гідності як конституційної цінності бачимо в одному з рішень КCУ по соціальних правах, у якому відображаючи сучасні тенденції розвитку права вказано, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване ст.28 Конституції України, і як ‘конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для всіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав’[39]. Цим рішенням Конституційний суд підкреслив значення конституційних цінностей і людської гідності як системоутворюючої цінності, джерела прав людини.

З цього приводу цікавим є досвід Конституційного Трибуналу Республіки Польща. Для прикладу, в одному із рішень Конституційний Трибунал вказав, що людська гідність має ряд функцій у конституційному порядку: зв'язок між Конституцією (актом позитивного права) та природноправовим порядком; детермінанти тлумачення та застосування Конституції; визначника системи та обсягу прав і свобод людини; та суб'єктивного права особи з окремим правовим змістом[40]. В іншому рішенні підкреслено, що застосування Конституції повинно:

супроводжуватися турботою про збереженням природної людської гідності. Отже, гідність не може розглядатися як особливість чи сукупність прав, наданих державою. Вона є первинною щодо держави, в наслідок чого як законодавцю, так і правозастосовним органам слід поважати зміст, що міститься в концепції гідності, яка належить кожній людині[41].

Таким чином, конституційне значення людської гідності підкреслюється як природно-правове підґрунтя (стрижень) системи конституційних цінностей, навколо яких побудована Конституція і правовий устрій держави. Оскільки ‘джерелом людської гідності є природне право, а не позитивне, тому вона наділена абсолютним характером – наддержавність, незалежність від особливостей правового регулювання державою прав, свобод та обов’язків людини’[42]. Конституційними цінностями, які випливають із людської гідності видається підставним вважати справедливість, свободу, рівність та демократію[43].

Висновки

Для розкриття змісту поняття «конституційні цінності», застосовано поелементний підхід, тобто поняття структуровано на складові частини («конституційний» та «цінності»), що дало можливість більш глибоко проаналізувати його сутність. Поняття «конституційні цінності» відображає велику частину правової реальності, яка наділена унікальними ознаками, якостями та змістом і складає певну цілісність, яка має самостійне значення. Тому застосування поелементного підходу пояснюється специфікою філософсько-правової рефлексії онтології конституційних цінностей, яка лежить в площині співвідношення природного і позитивного права. Якщо відштовхнутися від позитивістської точки зору, тоді суть конституційного розкривається як така, що встановлена законодавцем у конституції. Якщо ж подивитися на проблему з природно-правового пункту бачення, то конституційними є положення, які відповідають неписаним конституційним цінностями та принципам, а також легітимним цілям конституційно-правового регулювання у суспільстві. Ця ідея сьогодні є переважним методологічним підґрунтям дослідженням конституціоналізму в цілому, який тлумачиться як юридичне обмеження держави та протилежність свавільному правлінню, як система конституційних цінностей, що реалізуються демократичною державою.

Аналіз конституційних цінностей через їх соціальну сутність (як різновиду соціальних, зокрема правових, цінностей) та використовуючи методологію філософії права дала можливість пов’язати конституційні цінності з ідеєю природного права. Антропна природа конституційних цінностей відображена через їх прямий і безпосередній зв’язок з людиною і знайшла свій прояв у підході до ієрархії конституційних цінностей, на вершині якої знаходиться людська гідність. Людська гідність є найвищою соціальною цінністю та відображає особливе значення і роль людини у поєднанні з суспільством, що знайшло своє відображення у рішеннях Конституційного Суду України, Федерального Конституційного Суду Німеччини та Конституційного Трибуналу Республіки Польща. Такі конституційні цінності як свобода, справедливість, рівність та демократія є похідними, випливають з людської гідності. Верховенство право є інструментальною (процедурною) цінністю і виникає лише за умови ефективної реалізації вищеназваних основних конституційних цінностей. Можна сказати, що верховенство права є своєрідним тестом, який відображає наскільки ефективно реалізуються у тому чи іншому суспільстві основні конституційні цінності.

Список використаних джерел

Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР (зі змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 20.05.2021).

Судова практика

2. Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17#Text (дата звернення: 20.05.2021).

3. Рішення Конституційного Суду України 10-р/2019 від 16.07.19 р. у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про освіту“ URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-19?find=1&text#Text (дата звернення: 20.05.2021).

4. Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року No 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес). URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v018p710-04#Text (дата звернення 20.05.2021).

5. Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання). URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04#Text (дата звернення 20.05.2021).

6. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-18?find=1&text=#Text (дата звернення: 10.05.2021).

7. Рішення Конституційного Суду України № 8-р/2018 від 11.10.18 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини другої статті 8, другого речення частини четвертої статті 16 Закону України „Про звернення громадян» (справа про звернення осіб, визнаних судом недієздатними). URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-18?find=1&text#Text (дата звернення: 10.05.2021).

8. Entscheidungen des Bundesverfassungsgerichts 2, 1. URL: http://www.servat.unibe.ch/dfr/bv002001.html (дата звернення 20.05.2021).

9. Entscheidungen des Bundesverfassungsgerichts 7, 198. URL: https://www.bundesverfassungsgericht.de/SharedDocs/Entscheidungen/DE/1958/01/rs19580115_1bvr040051.html (дата звернення 20.05.2021).

10. Wyrok Trybunały Konstytucyjnego z 15 października 2002 r., sygn. SK 6/02, III.6.2. URL: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20021781486/T/D20021486TK.pdf (дата звернення 20.05.2021).

11. Wyrok Trybunały Konstytucyjnego z 4 kwietnia 2001 r., sygn. K 11/00, III.2. URL: http://static.e-prawnik.pl/pdf/orzeczenia/otk_K_11_00.pdf (дата звернення 20.05.2021).

Спеціальна література

12. Alexy R, A theory of constitutional rights (Oxford University Press 1986).

13. Barak A, Human Dignity: The Constitutional Value and the Constitutional Right (Cambridge University Press 2015).

14. Kommers D, Constitutional jurisprudence of the Federal Republic of Germany (2nd edn, Duke univ. press 1997).

15. Nishihara H, ‘The significance of constitutional values’ 2001 (4)1 PER/PELJ. URL: https://www.researchgate.net/publication/26634874_The_significance_of_constitutional_values (дата звернення: 20.05.2021).

16. Ан С, Белинова О, ‘Концептуализация ценности как философской категории’ URL: https://cyberleninka.ru/article/n/kontseptualizatsiya-tsennosti-kak-filosofskoy-kategorii (дата звернення: 20.05.2021).

17. Арутюнян Г, Конституционализм: уроки, вызовы, гарантии: сб. изб. публ. и выступлений на международных форумах, посвящ. дан. проблематике (Логос 2011).

18. Бориславська О, Європейська модель конституціоналізму: формування, сучасний стан, тенденції розвитку: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.02 (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 2018).

19. Грищук В, ‘Соціальна зумовленість кримінально-правової охорони і захисту гідності людини в Україні’ (2018) 9. Право України.

20. Грищук О, Конституційні цінності: філософські та судові аспекти (Видання 2-е, Компанія ВАІТЕ 2020).

21. Грищук О, Людська гідність у праві: філософські проблеми (Атіка, 2007).

22. Грищук О, Філософія конституційних цінностей (Компанія ВАІТЕ 2019).

23. Грищук О, Слюсарчук Х, Лібералізм та комунітаризм у філософсько-правовому вимірі (Хмельницький університет управління та права 2018).

24. Жербовська К, Правові цінності у взаємодії правових систем: дис. … канд. юрид. наук (НУ «ОЮА» 2017).

25. Кампо В, ‘Європейські спільні демократичні цінності в практиці Конституційного Суду України’ (2013) 1 Європейські студії і право 25-34.

26. Ковальчук В, ‘Конституція та легітимація державної влади’ URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2016_855_54 (дата звернення: 20.05.2021).

27. Конституція України: науково-практичний коментар (Право 2003).

28. Максимов С, Правовая реальность: опыт философского осмысления (Право 2002).

29. Неновски Н, Право и ценности (Прогресс 1987).

30. Пейн Т, Права людини (Літопис 200).

31. Савчин М, ‘Конституційні цінності та конституційна юриспруденція в Україні’(2010) 1 Вісник Конституційного Суду України.

32. Савчин М, Конституціоналізм і природа конституції (Видивництво «Ліра» 2009).

33. Салей М, Конституційна аксіологія в сучасній Україні: науковопрактична парадигма: дис. канд. юрид. наук (НУ «ОЮА» 2017).

34. Шевчук С, Основи конституційної юриспруденції: навч. Посібник (Консум 2002).

35. Шишкін В, ‘Абсолютність права людської гідності (позиції Федерального Конституційного Суду Федеративної Республіки Німеччина)’ (2018) 9 Право України.

[1] Грищук О, Слюсарчук Х, Лібералізм та комунітаризм у філософсько-правовому вимірі (Хмельницький університет управління та права 2018).
[2] Ан С.А., Белинова О.А. ‘Концептуализация ценности как философской категории’ URL: https://cyberleninka.ru/article/n/kontseptualizatsiya-tsennosti-kak-filosofskoy-kategorii (дата звернення: 20.05.2021).
[3] Грищук О, Філософія конституційних цінностей (Компанія ВАІТЕ 2019) 34.
[4] Грищук О, Людська гідність у праві: філософські проблеми (Атіка, 2007).
[5] Максимов С, Правовая реальность: опыт философского осмысления (Право 2002).
[6] Жербовська К, Правові цінності у взаємодії правових систем: дис. … канд. юрид. наук (НУ «ОЮА» 2017) 27.
[7] Неновски Н, Право и ценности (Прогресс 1987).
[8] Грищук О, Конституційні цінності: філософські та судові аспекти (Видання 2-е, Компанія ВАІТЕ 2020).
[9] Nishihara H, ‘The significance of constitutional values’ 2001 (4)1 PER/PELJ. URL: https://www.researchgate.net/publication/26634874_The_significance_of_constitutional_values (дата звернення: 20.05.2021).
[10] Шевчук С, Основи конституційної юриспруденції: навч. Посібник (Консум 2002).
[11] Савчин М, Конституціоналізм і природа конституції (Видивництво «Ліра» 2009).
[12] Бориславська О, Європейська модель конституціоналізму: формування, сучасний стан, тенденції розвитку: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.02 (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 2018.)
[13] Пейн Т, Права людини (Літопис 200).
[14] Ковальчук В, ‘Конституція та легітимація державної влади’ URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2016_855_54 (дата звернення: 20.05.2021).
[15] Nishihara H, ‘The significance of constitutional values’ 2001 (4)1 PER/PELJ. URL: https://www.researchgate.net/publication/26634874_The_significance_of_constitutional_values (дата звернення: 20.05.2021).
[16] Савчин М, ‘Конституційні цінності та конституційна юриспруденція в Україні’(2010) 1 Вісник Конституційного Суду України.
[17] Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР (зі змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата звернення: 20.05.2021).
[18] Арутюнян Г, Конституционализм: уроки, вызовы, гарантии: сб. изб. публ. и выступлений на международных форумах, посвящ. дан. проблематике (Логос 2011).
[19] Alexy R, A theory of constitutional rights (Oxford University Press 1986).
[20]Савчин М, Конституціоналізм і природа конституції (Видивництво «Ліра» 2009).
[21] Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-17#Text (дата звернення: 20.05.2021).
[22] Рішення Конституційного Суду України № 8-р/2018 від 11.10.18 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини другої статті 8, другого речення частини четвертої статті 16 Закону України „Про звернення громадян» (справа про звернення осіб, визнаних судом недієздатними). URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-18?find=1&text#Text (дата звернення: 10.05.2021).
[23] Рішення Конституційного Суду України 10-р/2019 від 16.07.19 р. у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про освіту“ URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-19?find=1&text#Text (дата звернення: 10.05.2021).
[24] Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання). URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04#Text (дата звернення 20.05.2021).
[25] Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання). URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04#Text (дата звернення 20.05.2021).
[26] Грищук О.В. Філософія конституційних цінностей: монографія. Київ: «Компанія ВАІТЕ». 2019. 416 с. с.12.
[27] Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання). URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04#Text (дата звернення 20.05.2021).
[28] Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року No 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес). URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v018p710-04#Text (дата звернення 20.05.2021).
[29] Кампо В, ‘Європейські спільні демократичні цінності в практиці Конституційного Суду України’ (2013) 1 Європейські студії і право 25-34.
[30] Kommers D, Constitutional jurisprudence of the Federal Republic of Germany (2nd edn, Duke univ. press 1997) 47.
[31] Салей М, Конституційна аксіологія в сучасній Україні: науковопрактична парадигма: дис. канд. юрид. наук (НУ «ОЮА» 2017).
[32] Entscheidungen des Bundesverfassungsgerichts 7, 198. URL: https://www.bundesverfassungsgericht.de/SharedDocs/Entscheidungen/DE/1958/01/rs19580115_1bvr040051.html (дата звернення 20.05.2021).
[33] Entscheidungen des Bundesverfassungsgerichts 2, 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.servat.unibe.ch/dfr/bv002001.html (дата звернення 20.05.2021).
[34] Entscheidungen des Bundesverfassungsgerichts 2, 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.servat.unibe.ch/dfr/bv002001.html (дата звернення 20.05.2021).
[35] Шишкін В, ‘Абсолютність права людської гідності (позиції Федерального Конституційного Суду Федеративної Республіки Німеччина)’ (2018) 9 Право України 57.
[36] Nishihara H, ‘The significance of constitutional values’ 2001 (4)1 PER/PELJ. URL: https://www.researchgate.net/publication/26634874_The_significance_of_constitutional_values (дата звернення: 20.05.2021).
[37] Конституція України: науково-практичний коментар (Право 2003) 10.
[38] Barak A, Human Dignity: The Constitutional Value and the Constitutional Right (Cambridge University Press 2015) 140.
[39] Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-18?find=1&text=#Text (дата звернення: 10.05.2021).
[40] Wyrok Trybunały Konstytucyjnego z 15 października 2002 r., sygn. SK 6/02, III.6.2. URL: http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20021781486/T/D20021486TK.pdf (accessed: 20.08.2018).
[41] Wyrok Trybunały Konstytucyjnego z 4 kwietnia 2001 r., sygn. K 11/00, III.2. URL: http://static.e-prawnik.pl/pdf/orzeczenia/otk_K_11_00.pdf (accessed: 20.08.2018).
[42] Грищук В, ‘Соціальна зумовленість кримінально-правової охорони і захисту гідності людини в Україні’ (2018) 9. Право України 99.
[43] Грищук О, Конституційні цінності: філософські та судові аспекти (Видання 2-е, Компанія ВАІТЕ 2020).

Теги:

Публікації та Інтерв'ю

Автор публiкацiї

CONSTITUTIONALIST КОНСТИТУЦІОНАЛІСТ

Профiль автора

Читайте також

0 коментарiв

Для того, щоб залишати коментарi, необхiдно увiйти в профiль