Орган місцевого самоврядування зобов’язаний ініціювати взяття на облік захисної споруди як безхазяйного майна, якщо її власник невідомий

Орган місцевого самоврядування зобов’язаний ініціювати взяття на облік захисної споруди як безхазяйного майна, якщо її власник невідомий

 

Керівник окружної прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства, у якому просив визнати протиправною бездіяльність міської ради щодо невжиття заходів для набуття права власності на захисну споруду цивільного захисту — сховище № 12224 площею 144 кв. м у місті Дніпрі — як на безхазяйне майно, а також зобов’язати міську раду звернутися із заявою про взяття цього об’єкта на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Прокурор зазначав, що відомості про зареєстроване право власності на сховище відсутні, а його невизначений правовий режим в умовах воєнного стану перешкоджає забезпеченню готовності споруди до використання за призначенням.

Суд першої інстанції позов задовольнив, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Суди встановили, що сховище № 12224 після приватизації та припинення підприємства, з діяльністю якого воно було пов’язане, не зареєстроване у державній чи комунальній власності; Товариство, зазначене в облікових документах як балансоутримувач, заперечувало свій статус власника або балансоутримувача; обласна рада також заперечувала належність сховища до спільної власності територіальних громад області. За цих обставин суди визнали, що міська рада не виконала обов’язок щодо початку процедури взяття безхазяйного нерухомого майна на облік, а прокурор мав підстави для представництва інтересів держави.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу Дніпровської міської ради без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року — без змін. Суд погодився, що у міської ради виник передбачений законом обов’язок звернутися із заявою про взяття сховища № 12224 на облік як безхазяйного нерухомого майна, а невиконання цього обов’язку є протиправною бездіяльністю.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд застосував статті 7, 19, 140, 131-1 Конституції України, статтю 335 Цивільного кодексу України, статті 2, 10, 16, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, статті 3, 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV, статтю 19 Кодексу цивільного захисту України, статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та статтю 53 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд також урахував статті 3, 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року та пункт 14 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об’єктів до складу та виключення таких об’єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138.

Верховний Суд зазначив, що предметом спору було не встановлення або передача права власності на сховище територіальній громаді, а перевірка правомірності невчинення міською радою першого передбаченого статтею 335 Цивільного кодексу України процедурного кроку — звернення із заявою про взяття нерухомої речі на облік як безхазяйної. Суд урахував власні правові висновки, викладені у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 300/3657/22 та від 21 червня 2024 року у справі № 420/19870/21, щодо обов’язкового характеру такого звернення органу місцевого самоврядування, а також постанову від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21 щодо недопустимості надмірного формалізму у справах, спрямованих на захист суспільних інтересів.

Верховний Суд сформулював такі основні правові висновки:

1.     Нерухома річ, власник якої невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, та відомості про право власності на яку відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є безхазяйною у розумінні частини першої статті 335 Цивільного кодексу України. За наявності цих обставин у відповідної міської ради виникає обов’язок, а не право на власний розсуд, звернутися із заявою про взяття такого нерухомого майна на облік.

2.     Належність нерухомого майна до певної форми власності в минулому, зазначення особи як балансоутримувача в облікових документах або формальне посилання на державну форму власності без ідентифікації конкретного власника та органу управління не усувають ознак безхазяйності. Обов’язок ініціювати процедуру взяття нерухомої речі на облік законом покладено саме на орган місцевого самоврядування за місцем її розташування, а не на обласну раду, державну адміністрацію, інший орган виконавчої влади чи можливого балансоутримувача.

3.     Подання заяви про взяття захисної споруди на облік як безхазяйного нерухомого майна не означає автоматичного набуття територіальною громадою права власності на цей об’єкт. Це лише початок установленої законом процедури усунення невизначеності його правового режиму: після взяття об’єкта на облік здійснюється оголошення у друкованих медіа, а питання передачі майна у комунальну власність може вирішуватися судом лише після спливу одного року; протягом цього строку особи, які вважають себе власниками, не позбавлені можливості захистити свої права.

4.     Невизначеність правового режиму захисної споруди цивільного захисту в умовах воєнного стану має особливе значення, оскільки перешкоджає реалізації механізмів її належного утримання та готовності до використання за призначенням. Обов’язок органу місцевого самоврядування звернутися із заявою про взяття такої споруди на облік є триваючим і зберігається до моменту взяття нерухомості на облік або встановлення її власника.

 

Постанова Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі № 160/29737/24 (адміністративне провадження № К/990/3678/26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136564626