У разі визнання на час розгляду справи в апеляційній інстанції неконституційним закону, який був чинним на час провадження в суді першої інстанції, він не підлягає застосуванню (КАС ВС у справі 640/7102/20)

Постанова КАС Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі  640/7102/20

2. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 31.03.2020, яку Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.08.2020 залишив без змін, відмовив Приватному підприємству "ЗОДІАК-М" у відкритті провадження у справі з тих мотивів, що заявлені у цій справі позовні вимоги не можуть розглядатися як в порядку адміністративного судочинства, так і судом взагалі.

5. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що у відповідності до статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.
..........................
........................
25. Конституційний Суд України дійшов висновку, що окреме положення частини першої статті 79 Закону № 2121-III, а саме "які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України", суперечить статтям 8, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, другій статті 55 Конституції України.
 
26. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 31.03.2020, застосував чинну на час розгляду справи норму частини першої статті 79 Закону № 2121-III. Тобто діяв у відповідності до чинного закону.
 
27. Проте на час ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови від 20.08.2020 у цій справі зазначене положення було визнано неконституційним. Отже, застосована судом першої інстанції норма була визнана неконституційною і втратила чинність.
 
28. Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
 
29. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга ст. 242 КАС України). Застосування правильної норми матеріального права - це головний елемент законності судового рішення.
 
30. Відповідно до ч. 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України ….
 
31. Суддя самостійно повинен визначити, які правові норми застосувати для вирішення спору. При цьому, зважаючи на вищу юридичну силу Конституції України, суд повинен оцінити правову норму на конституційність.
 
32. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
 
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України (ч. 4 ст. 7 КАС України).
 
33. Практичне застосування цієї норми є можливим у разі виникнення у судді обґрунтованого сумніву у конституційності норми закону, яка регулює спірні відносини.
 
34. Звертаючись до суду, позивач обґрунтовував право на судовий захист, зокрема з посиланням на статті 41, 55 Конституції України. Суд першої інстанції мав оцінити ці доводи і конституційність частини першої статті 79 Закону № 2121-III. Суд міг дійти висновку про те, що ця правова норма суперечить ст. 55 Конституції України і застосувати Конституцію. Однак, суд надав перевагу нормі закону. Саме по собі це не свідчить про неправильне його застосування. Проте аргументи позивача щодо конституційності в частині права на звернення до суду в ухвалі суду не спростовано.
 
35. Якщо суд першої інстанції ще міг сумніватися у конституційності частини першої статті 79 Закону № 2121-III, то на час розгляду справи апеляційним судом такого сумніву вже не було. Це питання було вирішено Конституційним Судом України у вже згаданому Рішенні від 24.06.2020, яке відкрило шлях до оскарження постанов Національного банку України і вкладникам, до яких належить і позивач. Отже, суд першої інстанції помилково не застосував ст. 55 Конституції України і неправильно вирішив спір. Однак апеляційний суд це рішення Конституційного Суду України не застосував, а лише повторив мотиви, викладені в ухвалі суду першої інстанції.
 
36. Верховний Суд звертає увагу, що судові рішення мають ґрунтуватись на чинному законодавстві, яке не суперечить Конституції України. Припис акта, що визнаний неконституційним, не може застосовуватися судами. Отже, апеляційний суд повинен був застосовувати рішення Конституційного Суду України від 24.06.2020, незважаючи на те, що воно прийняте після ухвалення рішення суду першої інстанції.
 
37. Завданням апеляційного суду є забезпечення правильного вирішення справи, а не лише перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Гарантування судом конституційних прав, зокрема права на доступ до суду, є основним обов`язком суду.
 
38. Проте у справі, що розглядається, обмежено право юридичної особи на доступ до суду всупереч положенням чинного на момент апеляційного розгляду справи законодавства (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2020 № 6-р(II)/2020 у справі №3-318/2018), ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України.